Ще одна країна Європи вирішила поки що утриматися від використання технології фрекінгу - гідравлічного розриву пластів. Уряд Нідерландів запровадив п’ятирічний мораторій на комерційний видобуток сланцевого газу з використанням цієї технології. У кінці цього року влада країни вирішить, чи має технологія фрекінгу взагалі майбутнє в Нідерландах і чи варто з 2018 року знову давати дозвіл на тестові буріння.

Фрекінг не можна назвати новим методом видобутку природних копалин - він існує вже не одне століття. Новими, однак, є джерела природних ресурсів, до яких зараз намагаються отримати доступ за допомогою цього способу. Адже йдеться про видобуток природного газу з нетрадиційних родовищ на кшталт вугільних пластів чи сланцевих гірських порід.

У США використання фрекінгу стрімко розповсюджується, оскільки високі ціни на енергоносії посилюють доцільність розробки нетрадиційних родовищ газу і нафти. Близько п’яти років тому європейські країни також почали вивчати потенціал вичерпних джерел енергії. Природний газ було оголошено "зеленим" та "екологічно чистим". Низка східноєвропейських країн сподівалася, окрім цього, що сланцевий газ дозволить їм покласти кінець енергозалежності від Росії. Утім, як часто буває, реальність поки що не виправдовує цих сподівань.

Екологічні сумніви

Фрекінг дозволяє об’єднати пори щільних порід і забезпечити можливість вивільнення з них природного газу. Під час проведення гідророзриву у свердловину під сильним тиском закачується спеціальна суміш, що складається переважно з води і піску. Вона потрапляє всередину гірської породи на глибині від 1000 до 5000 метрів. Пісок опускається вниз, де має допомагати тримати відкритими тріщини, які з’являються в породі. Через них газ пізніше виходить на поверхню. Та оскільки пісок і вода не дуже добре змішуються, у суміш додають ще й хімічні реагенти, які забезпечують появу однорідної, густої рідини. Для того, аби її потім знову розріднити, у суміш додаються ще й інші спеціальні хімікалії. Додають у неї також і так звані біоциди, які стримують розповсюдження бактерій і грибів.

Екологи остерігаються, що цей хімічний "коктейль" може отруїти ґрунтові води. При цьому не обов’язково доданими в воду реагентами - забруднити ґрунтові води, на переконання екологів, може і сам природний газ. У 2010 році документальний фільм про ймовірні наслідки фрекінгу викликав у США справжній ажіотаж. Адже в ньому були показані крани, вода в яких настільки забруднена метаном, що її вдавалося підпалити простою запальничкою.

Крім того, існують побоювання, що крекінг може спровокувати землетруси. У США та на півночі Німеччини не виключають, що деякі з землетрусів, які сталися в регіонах за останні роки, могли бути обумовлені саме видобутком сланцевого газу. Тож критики фрекінгу побоюються: якщо у Європі технологія набуде широкого поширення, землетрусів може стати більше.

Поза законом

Екологи та інші громадяни у багатьох європейських країнах демонструють готовність до боротьби після того, як енергетичні компанії почали приглядатися до родовищ сланцевого газу.

Франція - одна з країн, яка теоретично могла би отримати найбільшу в Європі економічну вигоду від фрекінгу, оскільки під землею на її території містяться великі запаси сланцевого газу. Але починаючи з 2011 року в країні діє мораторій на застосування цієї технології. Болгарія, Чехія та деякі інші європейські країни послідували прикладу Парижа.

Навіть у тих державах, де фрекінг дозволений на державному рівні, власні мораторії на фрекінг запровадили окремі регіони. Наприклад, у Великобританії. Там планується невдовзі розпочати застосування цієї технології газовидобутку, але Шотландія та Уельс фрекінг на своїй території заборонили. Схожа ситуація і в Іспанії, де деякі провінції, наприклад Каталонія, відмовилися від фрекінгу.

У Німеччині досі діє мораторій на видобуток сланцевого газу з глибинних пластів за допомогою фрекінгу. Але після літніх парламентських канікул Бундестаг має розглянути законопроект, згідно з яким технологію вже хоч і не заборонено в цілому, але її використання будет жорстко обмеженим. Дозволеним лишиться лише буріння у наукових цілях з метою вивчити ризики фрекінгу для людини та довкілля.

Марні зусилля

А ось у східноєвропейських країнах кілька фрекінгових свердловин вже пробурили. Передуміс Польща довгий час виглядала країною, у якій може бути налагоджений масштабний видобуток сланцевого газу в Європі. Але потім все змінилось. Пробні буріння не принесли очікуваного успіху, іноземні інвестори здали свої позиції, а екологічний рух зірвав усі плани щодо застосування фрекінгу.

Схоже сталося і в Румунії. Невдалі результати пробних бурінь та протести екологів привели до того, що великі американські енергетичні компанії, що спеціалізуються на фрекінгу, на початку 2015 року залишили країну.

Інші ж європейські країни від самого початку вирішили, що френкінг не слід вважати перспективною технологією. У Норвегії та Швеції визнали розробка власних родовищ сланцевого газу за допомогою фрекінгу економічно невигідним.

Тож екологи, схоже, дійсно близькі до перемоги у своїй боротьбі за Європу, вільну від фрекінгу. Але цікаво інше: якщо це станеться, то не з екологічних міркувань, а внаслідок звичайного аналізу співвідношення затрат та вигоди.