Український гурт Dakh Daughters виступив у німецькому Гейдельберзі напередодні відкриття української програми театрального фестивалю Heidelberger Stückemarkt. Окрім театрально-музичного шоу, публіка також побачила учасниць гурту в ролях героїнь вистави "Собача будка" театру ДАХ.

DW: Як Вас зустріли в Гейдельберзі? Що відчули Ви, що відчула публіка?

Соломія Мельник: Чудово зустріли. У принципі, нас завжди чудово зустрічають. Спершу люди не розуміють, що відбувається, а потім звикають, ми починаємо обмінюватися енергією і виходимо на рівень катарсису. "Розігрів" триває, певно, чверть концерту, а потім починається серйозний діалог.

Таня Гаврилюк: У Гейдельберзі ми вперше виступали в такому складі (п'ятеро учасниць замість сімох. - Ред.) Наша Наталка Біда зараз при надії, вона до останнього була з нами, і ми чекаємо, що повернеться якнайшвидше. Ніна Душна займається "ДахаБрахою" (музичний гурт, створений у Центрі сучасного мистецтва ДАХ у 2004 році. - Ред.) Ці обставини змусили нас ще більше зосередитися й підвищили градус куражу.

Кураж - це, напевно, основна складова енергії Вашого гурту. Звідки Ви берете його постійно, адже у всіх бувають похмурі дні?

Руслана Хазіпова: Влад Троїцький (режисер і художній керівник Центру ДАХ. - Ред.) вчив нас як акторів і як людей перебувати тут і зараз. Скільки б концертів не відбувалося один за одним, ми намагаємося тут і зараз бути разом із глядачем, чути те, що чують люди, бачити, на що вони реагують. Цей обмін енергією дозволяє видавати свій продукт.

Ви встигаєте зі сцени помічати обличчя глядачів?

Руслана: Ми транслюємо щось цілісне. Люди несвідомо відображають нашу енергію, і всі стають мовби одним організмом.

Соломія: Завдяки мистецтву можна заповнити стан порожнечі. Якщо сьогодні концерт і ти не маєш сили, то після концерту сила з'являється - фізична і духовна. Це мов диво якесь.

І що помітно на обличчях?

Соломія: Буває, що наприкінці концерту помітне велике щастя, ніби ми щось із людьми зробили. Вони намагаються зрозуміти, що ми таке - театр, музика, панк, рок, фолк? Їм складно визначитися, бо в нас дійсно набір дуже великої кількості жанрів, які ми міксуємо весь час. Це - наша сила.

Під час перегляду Ваших виступів виникає відчуття, що це шоу - метафора сучасної України, якою її можуть бачити за кордоном, - дика суміш абсолютно всього. Чи поділяєте Ви це бачення?

Руслана: Так, тому ми зараз більше ніж митці для своєї країни. Ми культурні дипломати. Ми презентуємо не імідж жертви, яка потопає у війні, а те, що можна створювати щось новітнє, альтернативне. І це можемо робити тільки ми, а не держава нам щось має дати.

Як би Ви описали свій гурт для людей, які знають про Вас мало або нічого?

Таня: Офіційний концепт гурту Dakh Daughters - фрік-кабаре. Є два ключові елементи нашого мистецтва: театр і музика. Наше шоу - це музична вистава, а не просто концерт. Ми кажемо, що ми фріки, бо фрік - це такий герой нашого часу, вільна індивідуальність, яка не боїться бути тим, ким вона є.

Руслана: Якщо сказати вишуканій перенасиченій європейській публіці, що буде музично-театральний концерт, вони навряд чи одразу захопляться. Тому можна додати, що ми є рефлекторами того, що відбувається зараз в Україні. Ми можемо подарувати цей подих свободи.

Що Вам важливо донести до іноземців про Україну?

Таня: Ми відобразили у своїй творчості всі хвилюючі, прекрасні і страшні моменти, крізь які Україна пройшла в останні роки: революцію, окупацію Криму, війну на Сході, хвилю переселенців. Не тому, що нам важливо відобразити щось політичне, а тому, що важливо відображати болючі людські, світові й соціальні моменти.

Руслана: А люди, з якими ми говоримо, розуміють: те, що відбувається з Україною, резонує з усім світом. Бо зараз увесь світ збожеволів. Війна не тільки в нас на Сході, вона - в головах.

Найцікавіше, що німці дізналися про Україну на гейдельберзькому театральному фестивалі, - це про її пошуки власної ідентичності, вважає директор фестивалю. Як довго, на Вашу думку, українці шукатимуть свою ідентичність?

(говорять разом): Це шлях… Нескінченний... В Україні велика маса людей ще знаходиться в темряві й навіть не розуміє, що відбувається у країні. Треба, щоб народжувалися нові люди, треба їх виховувати й запускати… заражати… заражати Параджановим! (сміються)

Таня: Цей пошук дуже цінний. У процесі постановки запитань і пошуку відповідей народжується сенс, народжується ідентичність. А там, де люди вважають, що вони вже все знайшли і все дізналися, якось… наче мертво.

Що буде з Dakh Daughters далі? Кожен проект має розвиватися. До Вас прийшла популярність...

Руслана: Для нас немає ніяких правил. Ми відкриті. Беремося за проекти, які з нами резонують. Навіть не можна сказати, що б могло бути далі. Голлівуд, Боллівуд?

Соломія: От ми хотіли цирк, він до нас прийшов і, здається, вийшов саме так, як нам і хотілося (ідеться про Terabak de Kyiv - спільний проект з французьким театром Монфор, а також проект Баби Babylon. - Ред.) Було дуже цікаво поєднати наші жанри, знайти спільну мову з артистами цирку, існувати всередині їхніх етюдів…  Залишається весь час мріяти, адже мрії збуваються. Ми зараз тільки тим і займаємося, що шукаємо час для нових ідей, які до нас приходять.

Dakh Daughters - театрально-музичний гурт, який виник у Центрі сучасного мистецтва ДАХ і виступає з 2012 року. Особливу популярність здобув завдяки композиції "Rozy / Donbass". У 2016 році вийшов їхній дебютний альбом "IF". Учасниці Dakh Daughters: Таня Гаврилюк, Наталія Галаневич, Ніна Душна, Наталія Zo Зозуль, Соломія Мельник, Анна Нікітіна та Руслана Хазіпова.