Сьогодні ознаки святкування ювілею великого вождя революції в Гавані майже непомітні. Лише на стінах деяких будинків можна побачити свіжо намальовані фарбами привітання, де-не-де натрапляєш на плакат або у вітрині державного магазину на привітальний банер. У цілому ж в повсякденному житті кубинців присутності Фіделя майже не відчуваєш.

Але ж все було по-іншому, здається, не так давно. Фідель ступив на велику політичну сцену у 1953 році після штурму році казарм Монкада в Сантьяго-де-Куба та відомої промови "Історія мене виправдає", а тріумфував на ній - після революції на Кубі 1959 року.

І тільки ввечері 31 липня 2006 року кубинцям довелося пережити немислиме: у прайм-тайм особистий секретар Фіделя Кастро Карлос Валенсіага оголосив тимчасовий відхід команданте від влади. Погіршення стану його здоров'я, що тоді трималося в секреті як державна таємниця, змусило Фіделя після 47 років перебування на вершині влади, передати всі важливі посади своєму молодшому на п'ять років брату Раулеві.

Під керівництвом Рауля Кастро, який вважається більш прагматичним за брата, Куба змінилася. Тепер дозволено продаж автомобілів та нерухомості. Обмеження на виїзд кубинців скасували, а доступ населення до інтернету розширюється.

Крім того, Рауль відкрив економіку для притоку іноземних інвестицій, скоротив державний сектор та дозволив більше приватної ініціативи. Відтоді сотні тисяч кубинців стали самостійно заробляти собі на прожиття. Утім, найбільшим політичним досягненням Рауля стало зближення з колись найзапеклішим ворогом - Сполученими Штатами.

Зміна курсу в відносинах зі США

Фідель же ж до нової ери відносин між Вашингтоном та Гаваною ставиться радше скептично. Після історичного візиту американського президента Барака Обами у березні цього року він застеріг у авторській колонці в партійному виданні Granma: "Нам не потрібні подарунки від імперії". У такий спосіб Фідель хотів нагадати про десятиліття санкцій, терактів та загиблих унаслідок агресії США щодо Куби. Крім того, за словами колишнього керівника кубинської контррозвідки, спецслужби США та групи кубинців-емігрантів скоїли 638 спроб замахів на самого Фіделя.

Останніми роками нерідко з'являлася інформація про смерть Фіделя Кастро. "Про мою смерть поширювалось так багато вигадок, що коли я дійсно помру, цьому ніхто не повірить", - пожартував колись Фідель. Утім, здається, що серйозне захворювання, яке власне й змусило його залишити владу, він зміг перебороти.

Однак ця перемога коштувала йому втрати своєї колишньої повсюдності. Публічних виступів команданте практично не має. Іноді він приймає іноземних гостей, як-то Папу Римського або президента Франції Франсуа Олланда в рамках приватної зустрічі. На поширених державними кубинськими ЗМІ зображенням лідера видно посивілого, помітно змарнілого, худорлявого чоловіка зі слабким голосом та вдягнутого в спортивний костюм.

Відмова від офіційних святкувань

Але країна таки готувалася до того, щоб відзначити 90-ий день народження Фіделя. Кубинське телебачення показало зроблені під час його правління інтерв'ю. Крім того, глядачам пропонувалися різноманітні спеціальні програми присвячені цій темі. У регіон Біран, де 1926 року народився Кастро, з нагоди святкових заходів прибувають сотні відвідувачів. Тут на честь політика мають висадити дерева.

"Я - прихильниця Фіделя й кажу це цілком відверто, - каже 60-річна вчителька Мірта Хернандес. - Такого, як він, немає. Сподіваюсь, що він житиме для нас ще багато років".

"Мені до політики та Фіделя байдуже", - заявляє натомість Алехандро, який працює "сам на себе" й народився вже після революції. "Поки Фідель не піде разом зі своїм Раулем, у цій країні нічого не зміниться", - переконаний Алахандро. Натомість Фахд Перрейра, який працює інформатиком, вважає: "Фідель завжди залишатиметься видатною особистістю не лише на Кубі, а насамперед Куби. Тож зараз настав час, щоб молодь перейняла це й передала наступним поколінням".

Чи виправдала його історія, чи ні, зрозуміло одне - на сьогодні Фідель закарбувався в світовій колективній пам'яті як молодий бородань, вдягнений в оливково-зелену уніформу, який очолив збройне повстання, а згодом упродовж десятиліть чинив опір США.