Дуже довгим був шлях стрічки Анджея Вайди до німецького глядача. І от з цього тижня фільм, який в німецькому прокаті називається „Das Massaker von Katyn“ («Масове вбивство в Катині»), можуть подивитися в Німеччині. Для нині вже 83-річного польського режисера ця стрічка є найважливішою в житті. Бо розповідається в ній не лише історія жахливого злочину, а й особиста історія родини Анджея Вайди. Його батько теж загинув 1940 року в Катині.

Польща між двох режимів

Прем’єра майже двогодинної стрічки про злодіяння сталінського режиму в Катині відбулася два роки тому. Нині, у рік відзначення 70-річчя початку Другої світової війни цей фільм є як ніколи актуальним. Адже в ньому показано, що на початку 40-их років Польща стала жертвою навали як нацистської Німеччини, так і сталінського режиму СРСР.

Дія стрічки Анджея Вайди розпочинається всередині вересня 1939 року на сході Польщі. Люди намагаються врятуватися втечею і від німецьких, і від радянських окупантів. Панує суцільний хаос. Мало хто може сказати, де ще можна почуватися у відносній безпеці. Головна героїня стрічки про Катинь - Анна відхиляє можливість тікати до Кракова, вона хоче пробратися поближче до свого чоловіка, який потрапив у радянський полон.

У своєму щоденнику чоловік Анни, польський офіцер, робить такий запис: "17 вересня 1939 року. Новина про вторгнення більшовиків підтвердилася. Нам, оточеним російськими солдатами, не залишається нічого іншого, як скласти зброю. Вони поводяться з нами, як з військовополоненими, хоча ми не вели ніякої війни. Вони відокремили офіцерів від солдатів. Багатьох солдатів відправили додому, а офіцерів усе ще утримують. Я час від часу робитиму записи, аби ви знали, що трапилося зі мною, якщо не повернуся й загину».

Смертельний шлях на схід

Чоловіку Анни таки не пощастить повернутися. Разом з іншими офіцерами його заженуть у вагони вантажного потяга й повезуть далі на схід. Весь час полонені намагаються зберігати спокій, але багатьом це вдається дуже погано. Офіцери розуміють, куди веде їхня подорож. Вони не довіряють більшовикам. Багато в кого не витримують нерви, дехто намагається покінчити життя самогубством.

Починаючи з весни 1940 року, в лісах під Смоленськом, зокрема коло Катині, було розстріляно близько 30 тисяч польських офіцерів, солдатів, поліцейських, представників польської інтелігенції. Як Гітлер, так і Сталін намагалися знищити польську еліту.

Брехня впродовж десятиліть

Людей вбивали пострілами прямо в голову. Саме так загинув і батько Анджея Вайди. Польський режисер розповідає у своїй стрічці не лише про те, як відбувався жахливий злочин у Катині, але й про його наслідки, про Польщу, яка стала об’єктом німецької та радянської пропаганди. Коли німецькі окупанти знайшли 1943 року поховання закатованих у Катині, вони через гучномовці зачитували імена розстріляних поляків.

А два роки по тому радянська армія розповсюдила сфальсифіковані документальні зйомки, які демонстрували, що вбивства в Катині – нібито справа рук нацистського Гестапо. Саме цією надуманою версією користувався впродовж десятиліть комуністичний режим у Польщі. І аж з початком перебудови в СРСР, 1990 року Горбачов визнав, що відповідальність за масові вбивства польських офіцерів та інтелігенції в Катині несе Радянський Союз.

Правда й ідея створення стрічки

Тоді, у 1990 році, Анджей Вайда вирішив, що зніме про це стрічку. «Це фільм, дія якого відбувається у нас вдома, в Польщі. Йдеться про довге очікування, про сподівання на повернення, про безліч питань, які тоді залишалися без відповіді. Живий батько, чи його вже немає? Коли прийде лист від нього? Йдеться також про моральне насильство і про комуністичний режим після 1945 року, який опрацьовував лише радянську версію про те, що вбивали лише есесівці. Хто висловлював сумніви щодо такого трактування, той або прямо потрапляв до в’язниці, або ж мав рахуватися зі справжніми репресіями. Ця нескінченна брехня – це було найгірше», - пригадує Вайда.

Польському режисеру вдалося зняти дуже глибокий, гуманістичний фільм, без націоналістичного присмаку. Паралельно до розповіді про долю головних героїв, поляків, він розповідає ще історію розчарованого червоноармійця. Торкається стрічка, звичайно, й німецьких злочинів у Польщі. Більшість глядачів залишають кінотеатри після перегляду стрічки зі сльозами на очах. 2008 року цю стрічку було показано у Росії.

Автори: Йорґ Ташман / Леся Юрченко

Редактор: Тетяна Бондаренко