Хічкок не був винятком. Готуючись до висадки в Європі, союзники упродовж останніх років війни задіяли чимало відомих кінематографістів. Режисерам пропонували знімати пропагандистські фільми та воєнну хроніку для показів у кінотеатрах і на фронті. Із військовими працювали такі американські "зірки", як Біллі Вайлдер, Вільям Вайлер та Френк Капра, а також деякі британці.

Пропаганда для союзників

До роботи запросили й Альфреда Хічкока. Зробивши собі ім'я в Європі, він у той час уже кілька років працював у Голлівуді. У 1944 році Хічкок зняв на замовлення міністерства інформації в Лондоні два фільми по півгодини, розраховані на французьких глядачів."Bon Voyage" і "Aventure Malgache" - це ігрові короткометражки, які були покликані зміцнити дух французького опору в протистоянні з німецькими військами.

Потім до Хічкока звернувся його друг, кінопродюсер Сідні Бернштейн, розповівши про ідею іншого проекту. Під робочою назвою "F3080" треба було відзняти другу частину документального фільму про звільнення німецького концтабору. Перша частина, в якій зафільмували звільнення концтабора Берґен-Бельзен, була вже знята.

Наскільки інтенсивну участь Хічкок брав у цьому проекті, нині важко сказати. Не викликає сумніву лише те, що режисер переглядав знятий матеріал і давав вказівки для монтажу кадрів. Фільм, який чимало експертів називають "зниклий Хічкок", зостався незакінченим та потрапив до архіву музейного комплексу Imperial War Museums (IWM) у Лондоні. Це пов'язано зі зміною політики союзників у 1945 році. Нині ж стрічку хочуть відреставрувати та показати широкій публіці.

Про що ж ідеться в цьому фільмі, який пізніше назвали "Memory of the Camps"? Американці та британці прагнули показати світовій громадськості в 1944-1945 роках, які злочини скоїли нацисти, без прикрас висвітлити жахливу реальність концтабору. Із цією метою вони, як і радянські військові, сформували кілька знімальних груп, які повинні були знімати безпосередньо під час звільнення концтаборів.

Жахлива концтабірна реальність

У липні радянські знімальні групи вже зафіксували хроніку в частково зруйнованому концтаборі Майданек. Оператори Червоної армії знімали і звільнення Освенціма. У квітні було звільнено Берґен-Бельзен - перший великий табір, у якому нацисти не встигли знищити докази.

Сідні Бернштейн, який керував кіновідділом при британсько-американському підрозділі PWD, що відповідав за проведення психологічної війни, координував роботу. "Оператори повинні були знімати все, що показує зв'язок німецької промисловості з концентраційними таборами, - дані про виробників крематоріїв, газових камер та іншого обладнання, листування з постачальниками та інше", - резюмував Бернштейн свої вказівки.

Для знімання другої частини проекту спершу запросили Біллі Вайлдера. Він відмовився. Офіційного договору з Хічкоком не підписували, але були свідки, які підтвердили роботу режисера над фільмом. Монтувальник Пітер Таннер у 1983 році так описував педантичну роботу Хічкока над проектом: для нього найважливішим було забезпечити достовірність, чітко відділити хроніку від інсценованих кадрів.

Автентичні враження

Кінознавець Кристоф Тертехте, директор програми "Форум" кінофестивалю "Берлінале", написав у одній книзі про режисера в 1999 році: "Хічкок якнайретельніше стежив за тим, щоб використовувався матеріал, стосовно якого була б цілковита певність, що він не інсценований".

Тобі Хаґґіт із лондонського музею IWM, який сповістив про реставрацію та показ фільму, назвав його "винятково сильним і вражаючим". У стрічці є не лише жахливі кадри, а й картини, що сповнюють надією. Наприклад, як один із колишніх в'язнів уперше знову приймає душ. Показано також зусилля союзників, спрямовані на те, щоб запобігти епідемії тифу. Сам Хічкок, як повідомляла в 1944 році британська газета The Independent, був шокований страшними кадрами під час перегляду матеріалів. Кілька днів він не міг змусити себе повернутися до студії.

Чимало матеріалів, які зафіксували оператори союзників та які були використані для фільму "Memory of the Camps", також були показані в кінохроніці та використані в інших пропагандистських фільмах. А пізніше американці припинили працювати над проектом "F3080". "Насувалася сувора зима, й замість того, щоб робити німцям очну ставку з їхньою виною, було вирішено протистояти хаосу й деморалізації за допомогою надії та віри", - зауважує Кристоф Тертехте. Союзники зрозуміли, що зіштовхувати німців із їхнім минулим не піде на користь відновленню Німеччини, каже Хаґґіт.

Покажуть у кінці 2014 року

На початку 1980-их забутий багатьма фільм знайшов один дослідник зі США. Неповну версію стрічки показали в 1984 році на "Берлінале". Як повідомили в музеї IWM, відреставрований фільм планують показати в кінці поточного або на початку 2015 року на британському телебаченні чи фестивалях.