Жан-Марі - 50-річний фермер, який живе у регіоні Франш-Конте неподалік швейцарського кордону. Альпійські краєвиди і чисте повітря, втім, не роблять його щасливим. Життя у сільській місцевості стало для нього ще сумнішим після того, як його старенька мати вже стала не в змозі займатися хатніми справами, а три неповнолітні доньки ще замалі для праці. Тож увесь тягар ведення господарства та дворазового щоденного доїння корів ліг на Жана-Марі. "Цьому немає краю, години і ще години... Це жахіття! Я не міг заснути, вже бачачи світанок, і думав, що ніколи цього не подужаю. Я став виснаженим і втратив у вазі. Робота видавалася мені горою, яку я ніколи не підкорю. І я почав думати, що ж мені, застрелитися? Я говорив про це з дружиною, яка порадила мені звернутися до лікаря. Мій сусід вже повісився, інший приятель пустив собі кулю у скроню. Він був самотнім", - розповідає Жан-Марі.

Самотність підсилює суїцидальні настрої

Однією з основних причин більш високого рівня самогубств серед фермерів, вказує дослідження, є те, що частіше за все, фермери ведуть самотній спосіб життя, їм часто бракує звичайного спілкування. Крім того, французький уряд, стверджує, що села стають дедалі більш пустельними: за останні 30 років зникли майже 300 тисяч молочних ферм та вівчарень. Подекуди роботу фермерів замінили конвеєрним і автоматичним виробництвом. З іншого боку, фермери постійно піддаються тиску з боку родини і переживають особисту відповідальність за продовження сімейних традицій. «Ви маєте бути успішним, щоби посісти належне місце у родинній ієрархії, яка займалася фермерством декілька поколінь. Якщо ж не виходить – то ви провалюєте сімейну традицію. Тут замішано чимало стереотипів. Якщо ви припините займатися сільським господарством, то не буде самого села, нікому буде підтримувати господарства та сільська місцевість стане порожньою. На фермера сильно тиснуть. », - пояснює соціолог Домінік Жак з університету Безансона.

Лінія довіри

Зіткнувшись з проблемою зростання самогубств, в деяких регіонах Франції фермери організували своєрідну групову терапію, адже на селі чоловіки не звикли до душевних розмов, що спонукає до замкненості та депресій. Учасники групи підтримки збираються разом і обговорюють свої проблеми, відновлюють зв'язки, які були втрачені в останні десятиліття, розповідає її засновник Філіп. «На першій зустрічі було 25 фермерів, але четверо з них не могли вимовити й слова, коли дійшла їхня черга говорити. Це чимала проблема серед нашого люду. Ми не знаємо, як дискутувати. Соціальні зв’язки, які колись існували в сільській місцевості – зникли», - каже він.

Коли ж фермер відчуває надзвичайну ситуацію і замислюється над тим, щоб припинити страждання пострілом, мотузкою або таблеткою, він може цілодобово зателефонувати за телефоном довіри і отримати кваліфіковану психіатричну допомогу. Зокрема така лінія вже функціонує у Пікардії, на півночі Франції.

Автор: Джон Лауренсон, Дмитро Каневський
Редактор: Леся Юрченко