Особливо – старших класів, бо майже всі підлітки є совами, тобто, спати лягають пізно, й, відповідно, неохоче прокидаються вранці. „І молодшим школярам пішло б на користь, якби заняття розпочиналися пізніше”, - каже оглядач наукового журналу „Леонардо” Йоахім Гекер:

„Якщо діти йдуть до школи на восьму, то більшість з них сідає за парту в загальмованому стані. О цій порі вони не здатні зосереджуватися, мозок певною мірою ще спить На першому уроці вчителі фактично даремно витрачають зусилля. Але вже між 10-ю та 11-ю розумова активність сягає свого піку. Тому хронобіологи наполегливо радять перенести початок занять принаймні на дев’яту. Так, як це було зроблено у Великобританії, Франції, Швеції. Здавалося б, одна година, проте для навчання й, головне, для здоров’я дітей вона дуже важлива.”

У ранньому дитинстві всі ми здебільшого жайворонки. У період статевого формування перетворюємося на сов. І лише після 20-х років остаточно підкоряємося генетичній програмі, яка визначає, коли нам ліпше ведеться – вранці чи ввечері. Йоахім Гекер:

„Є люди, які вистрибують з ліжка о п’ятій ранку бадьорими, повними сил, у гарному настрої. У першій половині дня вони встигають перевернути гори. Зате ввечері друзі нарікають, що з них слова не витягнеш, бо вони мріють про одне – про сон. Для сов, навпаки, життя тільки розпочинається. Палкі дискусії можуть тривати далеко за опівніч. Однак, якщо наступного ранку будильник задзвонить до 10-ї, у ванній кімнаті вони не впізнають свого обличчя в дзеркалі. „А як не моє, - гадає сова, - то й не буду його вмивати!..” До останньої категорії належить приблизно половина дорослого населення Німеччини. Жайворонків – майже третина. Решта – це проміжний, або невизначений тип.”

Кожна клітина нашого організму має власний хронометр, що його вмикають, так звані, гени часу. Усі органи, м’язи, залози теж функціонують у своєму особливому ритмі. Такт цілому організмові завдає центральний годинник у головному мозку. Це 20 тисяч нервових клітин, які, в свою чергу, отримують імпульси від сітчатки очей. Саме тому люди, як майже й всі інші живі істоти на планеті, налаштовані на зміну світла й темряви, тобто дня та ночі. Така циркадна, або добова, фізіологія формувалася впродовж мільярдів років. Еволюція вдосконалювала біологічні годинники з однією метою - щоб ті працювали синхронно з природою. Однак технічний поступ та винахід електричного світла кардинально змінили життя людини. Нині ми можемо працювати вночі, запроваджувати зимовий та літній час, подорожувати літаком із сьогодні у вчора та навпаки... „Уранці Берлін, в обід Париж, увечері Нью-Йорк – нічого дивного, що наш організм страйкує,” - каже Йоахім Гекер:

„Спочатку треба відлежатися, бо внутрішній годинник остаточно виходить із ладу. Ви хоча й розумієте, що опинилися в іншому часовому поясі, але хронометри ваших органів не можуть так швидко перелаштуватися на новий режим сходу та заходу сонця. Мозкові потрібно в середньому 24 години, м’язам та легеням – кілька днів, а печінці, наприклад цілих 9 діб, аби вона знову почала ритмічно функціонувати. Але від десинхронізації потерпають не лише пасажири трансконтинентальних рейсів, а й більшість населення промислово розвинених країн, причому щодня. Коли безжальний будильник вириває нас із фази глибокого сну, ми теж не можемо одразу прийти до тями. За нормальних умов, внутрішній годинник заздалегідь вмикає обмін речовин, гормональну систему тощо, поступово готуючи нас до вставання, до денної активності. Раптове підняття – це завжди шок, стрес, невеличка фізіологічна катастрофа. Раніше вважалося, що до будильника можна звикнути. Останні дослідження доводять, що це не так. Через те, що сови постійно рано встають, вони перетворюються, на жаль, не на жайворонків, а на хворих. Найбільше від безсоння, депресій, нервових розладів потерпають, звичайно, ті, хто змушений працювати вночі. У Німеччині це приблизно п’ята частина від загальної кількості тих, що ходять на роботу.”

Нехтувати біорозкладом дуже небезпечно, тому що певні години доби природа зарезервувала для важливих процесів, і їй байдуже, що нам потрібно на роботу чи до школи. Зокрема, діти під час сну ростуть, бо саме тоді виділяються відповідні гормони. У перші години після того, як ми зімкнули очі, ростуть також нігті та волосся. Шлунок, нирки, інші органи травлення вночі повинні відпочивати. У темний час доби значно знижується загальна опірність організму, й тому хворі зазвичай почуваються гірше. „Людина, на відміну, скажімо, від пацюків чи мишей, є типово денною твариною, - веде далі науковий оглядач Йоахім Гекер. – У доіндустріальні часи населення переважно працювало на свіжому повітрі й, як наслідок, значно менше потерпало від порушення внутрішнього ритму. Сьогодні ми майже цілодобово перебуваємо в приміщеннях. А штучне освітлення в середньому в 250 разів слабкіше за сонячне”:

„Дуже важливо час від часу синхронізувати наш внутрішній годинник. Особливо совам. Коли ви змушені зарано прокидатися, то варто якнайшвидше вийти на вулицю. Є сонце – добре, сховалося за хмари – не біда. Денне світло все одно підкоригує стрілки вашого біогодинника, й він зацокає бадьоріше. Багато хвороб цивілізації спричинені тим, що сучасна людина живе в нею самою й створеній хронобіологічній темряві...”

За даними медичної страхувальної компанії ТКК, мешканці Саксонії-Ангальт торік хворіли частіше, ніж громадяни інших федеральних земель Німеччини. Кожен працівник був відсутній на роботі через хворобу в середньому 13 днів. На думку експертів, це пов’язано з акцією, що її 2005-го оголосив місцевий уряд. Називалася вона: „Саксонія-Ангальт: ми прокидаємося раніше”. Совам серед населення така ініціатива безперечно не додала здоров’я, переконані медики.

Діти, які пізно лягають спати й водночас змушені рано вставати, значно схильніші до ожиріння, ніж їхні однолітки, що засинають раніше та пізніше прокидаються. Такого висновку дійшли японські та німецькі науковці, обстеживши понад 15 тисяч школярів віком від шести до восьми років. Що триваліший сон, то менша вірогідність появи зайвих кілограмів, стверджують автори дослідження. Дві додаткові години в ліжку могли б зменшити кількість дітей із зайвою вагою майже на дві третини, зазначають фізіологи. У дорослих, які хронічно недосипають, загроза ожиріння зростає приблизно в сім разів.

„Добовий біоритм людини не розрахований на те, щоб активна фаза тривала поспіль вісім-дванадцять годин, як того вимагає робочий розклад, - переконаний психолог Юрґен Цуллей, засновник першої в Німеччині „Школи сну”. На його думку, традиційна для народів півдня Європи сієста виникла не лише через спеку. Перепочинок усередині дня значно підвищує здатність до зосередження. Китайці, наприклад, спокійно дрімають за обіднім столом, незважаючи на присутність інших. На багатьох азійських фірмах денний сон на робочому місці є звичайною справою. „Дуже шкода, що така звичка суперечить культурі західних європейців”, - каже німецький хронобіолог.

За матеріалами німецької преси