Скорочення соціальних дотацій шахтарям призвело до масового обурення гірників Луганщини. Йдеться, зокрема, про проблеми з нарахуванням пенсій шахтарям - інвалідам, виплати шахтарським вдовам, забезпечення безкоштовним вугіллям на побутові потреби. Час від часу невдоволення виливається в локальні акції протесту та погрози масового походу на Київ.

На думку експерта Донецького інституту інформації Олексія Круподера, у протестні настрої шахтарів Донбасу не становлять загрози для стабільності влади напередодні виборів. Адже, незважаючи на окремі страйки та гучні заяви, самостійно шахтарі не схильні консолідовано відстоювати свої соціальні права, каже він. Шахтарські профспілки, у свою чергу, часто займають провладну позицію та позицію керівників шахт.

Безпорадна опозиція та потужний адмінресурс

Очевидно, що попри будь-яке невдоволення шахтарів, отримати їхні голоси більше шансів у традиційних політичних сил Донбасу. За винятком Партії Регіонів може йтися лише про КПУ, вважає експерт. На сьогодні комуністи обрали найбільш вигідну для себе тактику: перебуваючи при владі, вони одночасно позиціонують себе як опозиція. Крім того й активно працюють з протестним електоратом, набираючи бали, чого не можна сказати про всі інші політичні сили, зауважує Круподер.

На думку соціолога Ярослава Паська, гучні заяви про похід на Київ – це традиційна спроба шахтарів привернути до себе увагу та нагадати владі про свої проблеми. Утім, це не означає радикальних дій та радикальних змін у політичних пристрастях шахтарів, каже експерт. Опозиція на Донбасі так і не змогла довести свою спроможність акумулювати протестний потенціал. До того ж не слід виключати і сильний адміністративний тиск, який буде здійснюватися на вугільних підприємствах під час виборів, зазначив експерт.