Час пішов. У канцлерки Анґели Меркель (Angela Merkel) є приблизно два тижні, щоб знайти в рамках ЄС рішення, адекватне заходам щодо обмеження припливу біженців до Німеччини, які твердо має намір ухвалити глава МВС Горст Зеегофер (Horst Seehofer). Такий ультиматум поставив канцлерці міністр у понеділок, 18 червня.

Якщо Меркель зазнає невдачі, то вже в перший тиждень липня Зеегофер погрожує скористатися своїми міністерськими повноваженнями і віддати розпорядження прикордонникам не пропускати в Німеччину біженців без документів, а також вже зареєстрованих в будь-якій іншій країні ЄС. Меркель категорично проти такого заходу.

Але чи є у неї шанси домогтися дієвого і такого, що влаштовує всіх європейських партнерів Німеччини, рішення на саміті ЄС, що відбудеться 28-29 червня? Або хоча б у сепаратних двосторонніх угодах про реадмісію біженців прямо від кордону з іншими державами, що дозволило б запобігти виникненню нового міграційного хаосу на кордонах Німеччини?

В рамках всього ЄС компроміс поки неможливий

Увечері в понеділок, 18 червня, Анґела Меркель мала можливість поговорити на цю тему з новим італійським прем'єр-міністром Джузеппе Конте.

Цього вівторка міграційна тема була на порядку денному і її зустрічі з президентом Франції Еммануелем Макроном. Пізніше в цей день до них в заміській резиденції німецького уряду палаці Мезеберг вирішив приєднатися і глава Єврокомісії Жан-Клод Юнкер. У нього свої міркування з цього приводу. Єврокомісія скептично ставиться до будь-яких сепаратних домовленостей країн-членів ЄС і розробила свій доволі масштабний план подолання міграційної кризи.

У ньому - і зміцнення зовнішніх кордонів Євросоюзу, і нарощування співпраці з тими країнами, з яких до Європи йде потік мігрантів, і евакуація біженців безпосередньо з конфліктних регіонів, і цілий пакет нових законів, які передбачають посилення критеріїв і гармонізацію норм надання притулку, а також умов утримання біженців в різних країнах ЄС, що має позбавити їх стимулу прагнути потрапити до найзаможніших держав.

З більшістю з пунктів цього плану згодні всі учасники ЄС, але не з тим, який передбачає перерозподіл біженців по європейських країнах. Країни на півдні континенту вимагають запровадження квоти на прийом мігрантів, обов'язкової для всіх країн. Країни Вишеградської четвірки - Польща, Угорщина, Чехія і Словаччина - про примусову квоту і чути не хочуть. Німеччина і заможні мешканці півночі, в принципі, згодні і далі приймати біженців, але хотіли б відкупитися від їхнього надмірного напливу.

Суперечки на міграційну тему ведуться в Євросоюзі вже майже три роки. І шансів дійти згоди в найближчі два тижні немає жодних. "В Європі не слід очікувати на швидкі рішення, це болісний процес, особливо в тому, що стосується проблем міграції та надання притулку", - нагадує статс-секретар у МЗС Німеччини Міхаель Рот (Michael Roth). Залишаються двосторонні домовленості, зокрема, з Австрією, Італією, Грецією і Францією. Наскільки реалістичним є такий варіант?

Австрія

Першою безпосередньо "постраждалою стороною" від закриття німецьких кордонів була б Австрія. Адже це через неї транзитом до Німеччини йде основний потік біженців, що дістаються Європи через Середземне море.

У Анґели Меркель натягнуті відносини з австрійським канцлером Себастіаном Курцем (Sebastian Kurz), який від самого початку різко критикував її міграційну політику. Однак Австрія з 1 липня головує в ЄС, у Курца амбітні плани щодо реформування європейської системи надання притулку, і для їхньої успішної реалізації йому потрібна підтримка Берліна.

Крім того, можна не сумніватися, що Австрія не допустить скупчення "транзитних" біженців на її кордоні з Німеччиною і прийме аналогічні заходи на своїх південних рубежах. Так що домовленість з Віднем цілком можлива.

Італія

Після переговорів з Джузеппе Конте Анґела Меркель заявила, що Німеччина і Італія мають намір тісно співпрацювати у вирішенні міграційної кризи, але не уточнила, яким саме чином.

Рим вимагає більшої солідарності від партнерів по ЄС в тому, що стосується перерозподілу біженців, високо оцінює зусилля Берліна в цьому напрямку, але оптимальним рішенням проблеми вважає можливість розміщувати біженців в їхній рідній країні або державі, через яку пролягає маршрут мігрантів в ЄС, наприклад, в Лівії.

Створення таких "зон безпеки" на півночі Африки вимагало б величезних фінансових зусиль ЄС. Гроші є у Німеччини. І хоча перспектива приймати назад тисячі біженців, яких не пропустили до Німеччини, італійський уряд не тішить, німецькі аналітики вважають угоду можливою, якщо Берлін підтримає в ЄС (і частково проплатить) римський план.

Греція

Через жорстку позицію Берліна на переговорах по грецьких боргах, рейтинг Анґели Меркель в Афінах невисокий. Однак її міграційну політику лівий грецький прем'єр-міністр Алексіс Ципрас називає "однією з позитивних рис пані Меркель".

Греція, як і Італія, також нарікає на дефіцит солідарності з боку партнерів по ЄС в питаннях міграційної політики, але цінує той факт, що Німеччина дотримується своїх зобов'язань щодо прийому сирійських біженців з Туреччини, яких туди повертає грецька влада.

Головне, однак, що може спонукати Афіни піти назустріч бажанням Анґели Меркель укласти сепаратну угоду про реадмісію біженців, - це борги, що набігли за роки дії європейських програм фінансової допомоги Греції. У серпні закінчується термін чергової такої програми, і грецький уряд намагається домогтися від міністрів фінансів країн ЄС згоди на реструктуризацію цих боргів, а ще краще - їхнє часткове списання. Слово німецького головного скарбника в цьому питанні далеко не останнє.

Франція

Якщо у Анґели Меркель і є надійний союзник в Євросоюзі, так це французький президент. За всіх відмінностей в уявленнях про назрілі в ЄС реформи Макрон і Меркель залишаються однодумцями в головному - в прихильності європейській інтеграційній ідеї і відторгненні тенденції національних егоїзмів.

Але укладати німецько-французьку сепаратну угоду щодо біженців особливого сенсу не має. З Франції до Німеччини великого потоку мігрантів немає. Але Макрон міг би допомогти Меркель в рамках ЄС, оскільки зовсім не зацікавлений в ослабленні її внутрішньополітичних позицій. До числа прихильників канцлерки Німеччини німецькі спостерігачі відносять також Іспанію і Португалію.

Чи вистачить "малого" європейського рішення?

Міхаель Рот, однак, і від двосторонніх переговорів не очікує багато. "Не слід плекати ілюзії, - заявив він у вівторок, 19 червня. - Навіть якщо ми укладемо двосторонні угоди з окремими країнами, проблему (припливу біженців в Німеччину. - Ред.) не вирішити за кілька днів", які відвів канцлеру міністр внутрішніх справ.

Ронья Кемпін (Ronja Kempin) з берлінського Фонду науки і політики (SWP) теж ілюзій не плекає. Але вона вважає, що Анґелі Меркель в найближчі два тижні вдасться укласти одну або дві двосторонні угоди про реадмісію "транзитних" біженців і подати це як "мале" європейське рішення.

У розвалі правлячої коаліції, за оцінкою Кемпін, не зацікавлені ні Меркель, ні Зеегофер. Тому, вважає експерт, міністр задовольниться досягнутим і заявить, що лише завдяки його тиску справа щодо подолання міграційної кризи в ЄС, нарешті, зрушила з мертвої точки.