Партія регіонів розсипалася, немов картковий будинок, щойно її верхівка втекла до Росії після розстрілу Майдану. Що залишилося від колишньої партії влади, наочно має показати перший "опозиційний" з'їзд. Його головна інтрига – обрання нового з лідера напередодні президентських виборів. Утім, зібратися регіонали ніяк не можуть - вже кілька разів з'їзд переносився. Ще кілька днів тому планувалося, що регіонали збируться 22 березня у Донецьку. Однак незадовго до цієї дати оголосили новий час і місце - 29 березня у Києві.

Хто втік, хто залишається?

Разом з падінням режиму і втечею екс-президента Віктора Януковича почала сипатися і вся вибудована ним партійна вертикаль. Частина найближчих соратників миттєво покинула лави партії, що втратила владу. Деякі з тих, що формально залишаються в партії, зникли з України, а значна кількість депутатів пригнічена арештами рахунків Заходом та невизначеністю щодо свого подальшого політичного існування.

Після зникнення Миколи Азарова формально роль керівника партії залишилася за екс-спікером парламенту Володимиром Рибаком, який, до речі, був одним з засновників партії. А екс-губернатор Луганщини Олександр Єфремов продовжує виконувати обов’язки керівника партійної фракції. Ще донедавна найбільша фракція в парламенті скоротилася майже вдвічі. На сьогодні вона складається зі 119 депутатів. І має підтримку не більше як 5-7 відсотків виборців. Такі реалії, визнав народний депутат Микола Левченко під час свого виступу в Донецьку на нещодавній партконфренції. Левченко також дав зрозуміти, що Янукович вивіз з собою і "золото партії". "Все, що в нас було, Віктор Федорович Янукович увіз з собою 22 лютого", - висловився Левченко.

Картину подальшого існування партії має прояснити з’їзд. Його дата вже декілька разів переносилася, а місце його проведення ще не визначено. Між тим, від цього заходу громадськість очікує розв’язання головної партійної інтриги – хто буде обраний новим лідером і кандидатом в президенти.

Головний вектор – проросійський

У самій партії на посаду можливого керівника називають кандидатури Олександр Єфремова, Нестора Шуфрича та з більшої долею вірогідності Сергія Тігіпка. Утім, жодного з них неможливо асоціювати з колишнім авторитарним лідером, який тим не менш мав певну харизму "свого президента" для простих мешканців індустріального сходу, зазначає в спілкуванні з Deutsche Welle донецький соціолог Ярослав Пасько.

"Якщо взяти будь-кого з нинішніх претендентів, перш за все Тігіпко, то цілком очевидно, що його впливу не достатньо, щоб навколо нього згрупувалися всі. Він скоріше схожий на керівника одного з сегментів партії, ніж на лідера. Так само можна казати і про інших кандидатів, яких наразі називають", - каже соціолог. На його погляд, Партія регіонів, яка до політичної кризи нараховувала півтора мільйона членів, вже не здатна претендувати на пріоритетні ролі, якщо не буде втручання Росії у цей процес. Адже насправді сьогодні ніхто не може остаточно визначити, яким буде зовнішній вплив, і на кого зробить ставку Росія під час президентської гонки. Утім, проросійський вектор залишається і надалі найбільш впливовим в партії, каже експерт.

Ахметов буде тримати баланс

На думку опитаних Deutsche Welle оглядачів, наразі формування сфер впливу, консолідація навколо тієї чи іншої фігури, постійні перегрупування і домовленості відбуваються дуже ситуативно. В першу чергу, це - заради порятунку власного бізнесу. Актуальність кандидата в президенти також залежатиме від ситуації. При тому, що називається кандидатура Тігіпка, поки незрозуміло, де буде знаходитися Колєсніков, і так само незрозумілі амбіції Левченка.

"Стосовно ж позиції Ріната Ахметова – він завжди залишається осторонь від конфлікту і тримає баланс. Це його головна життєва стратегія. Вона рятувала його весь час, і він залишається їй вірний і в даний момент." - зазначає в коментарі Deutsche Welle голова обласного Комітету виборців України Сергій Ткаченко.

Знову федералізація

Сьогодні Партія регіонів в стані розпаду та деморалізації. Партія посипалася, оскільки трималася на авторитеті однієї людини, каже Ткаченко. Наприклад, коли загинула вся політична еліта Польщі в авіакатастрофі в Росії, це не привело до якогось колапсу усередині країни. Всі демократичні інститути, як працювали, так і працюють. Натомість тут втекла одна людина і все рухнуло. Фактично, це було об’єднання олігархів навколо однієї людини, а в якості політичного щита узяли месидж про розвиток регіонів, каже представник КВУ.

Утім, і сьогодні на тлі публічних заяв про формування партії на принципах демократії та нової ідеології фактично головною стає застаріла риторика про федералізацію та статус російської мови. "Головний месидж, а скоріше мем, який повісять на партійний прапор - це федералізація. І саме навколо цієї ідеї і будуть спроби знову консолідувати мешканців Донбасу. Утім, сам процес федералізації ніхто остаточно не розуміє. Цей мем з бюджетною федералізацією, скоріше форма захисту своїх інтересів, ніж нова прогресивна ідея", - зауважує Ткаченко.

Зібратися, щоб зберегти бізнес

Теж саме стосується і нового керманича. Скоріш за все, він буде непрохідний в президентських перегонах. "Передусім лідер потрібний заради власної безпеки. Адже зрозуміло: щойно стабілізується політична ситуація, то почнуться антикорупційні розслідування. Тож насамперед потрібно консолідуватися, аби захистити свої бізнес-інтереси ", - зауважує Ткаченко.