Водопровід віком 500 років: понад 150 кілометрів - загальна довжина струмків та штучних каналів, які простягаються баварським Аугсбургом. У середньовіччі вони забезпечували життєздатність міста - приводили до дії млини та лісопилки. Найстаріші водонапірні вежі Центральної Європі та мальовничі фонтани (як Геркулесів фонтан на фото) є найпопулярнішими серед туристів пам'ятками.

Гірничий регіон Рудні гори (Ерцґебірґе, або Крушні гори) розташований на кордоні Німеччини та Чехії. Протягом понад 800 років тут видобували сировину для металургії та займалися металообробкою. Знаменитим регіон став передусім через видобуток срібних (на фото шахта "Стара Елізабет"), а пізніше - уранових руд. Загалом на місце в спадщині ЮНЕСКО претендують 22 пам'ятки цього регіону.

Porta Pretoria - ворота Римської фортеці у німецькому Регенсбурзі - побудували римляни понад 1900 років тому як частину прикордонних укріплень - лімесу - вздовж Дунаю. Археологічні знахідки дунайських укріплень у Німеччині, Австрії, Словаччині та Угорщині хочуть поповнити пам'ятку "Кордони Римської імперії" у спадщині ЮНЕСКО, до якої вже належать інші лімеси в Німеччині та Великобританії.

З 1996 року Паган намагається потрапити до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Чи вдасться це 900-річному королівському місту цього разу? У місті збереглися понад 2500 храмів, переважно з цегли. Найдавніші споруди датуються XI століттям. У разі успіху в Баку Паган стане другим у списку ЮНЕСКО від М'янми. До всесвітньої спадщини вже належать руїни міст народу п'ю, розташовані у країні.

Дуже заполітизованим є питання, чи потраплять до світової культурної спадщини руїни найдавнішого мегаполісу людства - Вавілона. Пам'ятка була сильно пошкоджена під час війни в Іраку. Тепер 4000-річний легендарний Вавилон може потрапити під захист ЮНЕСКО. До комплексу пам'яток належать частини палацу царя Навуходоносора, фундамент Вавилонської вежі, храм Нінми (фото) і багато інших.

Парк надписів на камені, або ж Аісінаіпі, площею 18 квадратних кілометрів з його кам'яними скелями належить до духовних місць корінного народу Канади чорноногих (блекфут, або ніітсіапі). Магічні наскальні малюнки та насічки в парку були зроблені почасти до 9000 років тому. До головних пам'яток парку веде пішохідна стежка.

Печерне поселення Ріско Кайдо було відкрите лише в 1996 році вулканічному котлі на Канарських островах. Це вражаючий приклад археологічної спадщини середземноморського острова Гран-Канарія. До комплексу належать, зокрема, містичні місця поклонінь. Вважається, що корінне населення острова влаштовувало культові ритуали на честь сонця як джерела життя.

Британська обсерваторія є частиною Астрофізичного центру Джодрелл-Бенк Манчестерського університету. З 1957 року тут ведуться спостереження далеких галактик. Відтоді обсерваторія відіграє важливу роль у дослідженні метеорів, квазарів, пульсарів. Головним тут є раідотелескоп Ловелла, названий на честь англійського астронома. Він має діаметр 76 метрів та залишається третім за розміром у світі.

Псков - одне з найдавніших міст Росії. Вперше згадується в 903 році. У Середньовіччі Псков був прикордонною фортецею, ганзейським містом, духовно-культурним центром. Про це свідчить велика кількість історичних будівель, таких як Псковський кремль, Троїцький собор (на фото), численні монастирі та церкви.

Низка пам'яток сучасного Ірану належать до світової культурної спадщини, зокрема зруйноване місто Персеполіс. Не менш захоплює природа Гірканії - регіону між гірським масивом Ельбрус і Каспійським морем. Тут розташовані величезні та унікальні в своєму роді первісні ліси. Статус спадщини ЮНЕСКО зможе захистити їх від браконьєрства та допомогти зберегти біорізноманіття.

У 1970-х роках біля озера Тай в нижній долині річки Янцзи археологи виявили поховання (на фото) періоду між 3300 і 2300 роками до нашої ери. Відтоді тут працюють дослідники. Поховання – лише один з багатьох сюрпризів, які ховає це доісторичне місто. Деякі знахідки вказують на те, що тут розташовувалися найстаріші в Китаї великі гідротехнічні споруди у вигляді складної системи гребель та каналів.

Починаючи з 3-го століття по всій Японії з'явилися могильні кургани, так звані кофуни. Особливо вражаючими є могильні кургани Мозу в місті Сакай (на фото), які з повітря виглядають як замкові щілини. 840-метрове поховання імператора Нінтоку - одне з найбільших у світі. Її можна сміливо ставити в ряд з похованням першого імператора династії Цінь в Китаї та пірамідою Хеопса в Єгипті.

Совон - це назва корейських дев'яти приватних неоконфуціанських академій. Перша була заснована в 1543 році. Побудовані навмисно в мінімалістичному архітектурному стилі академії є чимсь на кшталт сільських шкіл, які бережуть інтелектуальну спадщину конфуціанства та передають її прийдешнім поколінням. Довгий час їх вважали старомодними, однак сьогодні вони переживають відродження.

Водопровід віком 500 років: понад 150 кілометрів - загальна довжина струмків та штучних каналів, які простягаються баварським Аугсбургом. У середньовіччі вони забезпечували життєздатність міста - приводили до дії млини та лісопилки. Найстаріші водонапірні вежі Центральної Європі та мальовничі фонтани (як Геркулесів фонтан на фото) є найпопулярнішими серед туристів пам'ятками.

Гірничий регіон Рудні гори (Ерцґебірґе, або Крушні гори) розташований на кордоні Німеччини та Чехії. Протягом понад 800 років тут видобували сировину для металургії та займалися металообробкою. Знаменитим регіон став передусім через видобуток срібних (на фото шахта "Стара Елізабет"), а пізніше - уранових руд. Загалом на місце в спадщині ЮНЕСКО претендують 22 пам'ятки цього регіону.

Porta Pretoria - ворота Римської фортеці у німецькому Регенсбурзі - побудували римляни понад 1900 років тому як частину прикордонних укріплень - лімесу - вздовж Дунаю. Археологічні знахідки дунайських укріплень у Німеччині, Австрії, Словаччині та Угорщині хочуть поповнити пам'ятку "Кордони Римської імперії" у спадщині ЮНЕСКО, до якої вже належать інші лімеси в Німеччині та Великобританії.

З 1996 року Паган намагається потрапити до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Чи вдасться це 900-річному королівському місту цього разу? У місті збереглися понад 2500 храмів, переважно з цегли. Найдавніші споруди датуються XI століттям. У разі успіху в Баку Паган стане другим у списку ЮНЕСКО від М'янми. До всесвітньої спадщини вже належать руїни міст народу п'ю, розташовані у країні.

Дуже заполітизованим є питання, чи потраплять до світової культурної спадщини руїни найдавнішого мегаполісу людства - Вавілона. Пам'ятка була сильно пошкоджена під час війни в Іраку. Тепер 4000-річний легендарний Вавилон може потрапити під захист ЮНЕСКО. До комплексу пам'яток належать частини палацу царя Навуходоносора, фундамент Вавилонської вежі, храм Нінми (фото) і багато інших.

Парк надписів на камені, або ж Аісінаіпі, площею 18 квадратних кілометрів з його кам'яними скелями належить до духовних місць корінного народу Канади чорноногих (блекфут, або ніітсіапі). Магічні наскальні малюнки та насічки в парку були зроблені почасти до 9000 років тому. До головних пам'яток парку веде пішохідна стежка.

Печерне поселення Ріско Кайдо було відкрите лише в 1996 році вулканічному котлі на Канарських островах. Це вражаючий приклад археологічної спадщини середземноморського острова Гран-Канарія. До комплексу належать, зокрема, містичні місця поклонінь. Вважається, що корінне населення острова влаштовувало культові ритуали на честь сонця як джерела життя.

Британська обсерваторія є частиною Астрофізичного центру Джодрелл-Бенк Манчестерського університету. З 1957 року тут ведуться спостереження далеких галактик. Відтоді обсерваторія відіграє важливу роль у дослідженні метеорів, квазарів, пульсарів. Головним тут є раідотелескоп Ловелла, названий на честь англійського астронома. Він має діаметр 76 метрів та залишається третім за розміром у світі.

Псков - одне з найдавніших міст Росії. Вперше згадується в 903 році. У Середньовіччі Псков був прикордонною фортецею, ганзейським містом, духовно-культурним центром. Про це свідчить велика кількість історичних будівель, таких як Псковський кремль, Троїцький собор (на фото), численні монастирі та церкви.

Низка пам'яток сучасного Ірану належать до світової культурної спадщини, зокрема зруйноване місто Персеполіс. Не менш захоплює природа Гірканії - регіону між гірським масивом Ельбрус і Каспійським морем. Тут розташовані величезні та унікальні в своєму роді первісні ліси. Статус спадщини ЮНЕСКО зможе захистити їх від браконьєрства та допомогти зберегти біорізноманіття.

У 1970-х роках біля озера Тай в нижній долині річки Янцзи археологи виявили поховання (на фото) періоду між 3300 і 2300 роками до нашої ери. Відтоді тут працюють дослідники. Поховання – лише один з багатьох сюрпризів, які ховає це доісторичне місто. Деякі знахідки вказують на те, що тут розташовувалися найстаріші в Китаї великі гідротехнічні споруди у вигляді складної системи гребель та каналів.

Починаючи з 3-го століття по всій Японії з'явилися могильні кургани, так звані кофуни. Особливо вражаючими є могильні кургани Мозу в місті Сакай (на фото), які з повітря виглядають як замкові щілини. 840-метрове поховання імператора Нінтоку - одне з найбільших у світі. Її можна сміливо ставити в ряд з похованням першого імператора династії Цінь в Китаї та пірамідою Хеопса в Єгипті.

Совон - це назва корейських дев'яти приватних неоконфуціанських академій. Перша була заснована в 1543 році. Побудовані навмисно в мінімалістичному архітектурному стилі академії є чимсь на кшталт сільських шкіл, які бережуть інтелектуальну спадщину конфуціанства та передають її прийдешнім поколінням. Довгий час їх вважали старомодними, однак сьогодні вони переживають відродження.

Доросли до звання Світової спадщини ЮНЕСКО відомі будівлі в стилі Баугауз в Дессау та колишній комплекс будівель Федеральної школи німецьких профспілок у Бернау, зведений за другого керівника групи Баугауз Ганнеса Маєра. Раніше ж до списку ЮНЕСКО входили лише архітектурні ансамблі та пам'ятки, збудовані за першого керівника мистецької школи Вальтера Ґропіуса.

Колишня будівля Федеральної школи німецьких профспілок у Бернау була завершена у 1930 році за керівництва Маєра. Її досі вважають взірцем архітектурної споруди, яка гармонійно вписана у природний ландшафт довкола.

Археологічні дослідження виявили у Швабському Альбі перші сліди мистецтва та музики в історії людства. За це печери й отримали позицію у списку ЮНЕСКО та стали 42-м місцем Світової спадщини у Німеччині.

Уперше до переліку ЮНЕСКО увійшли представники Еритреї та Анголи. Старе місто з останньої, Мбанза-Конго, назване прикладом перебудови після прибуття португальців у 17-му сторіччі. Столиця ж Еритреї Асмера, показана на фото, виділена за модерну архітектуру початку 20-го століття.

Фортифікаційні споруди у 15-17 сторіччях захищали численні поселення Венеційської Республіки. Серед них, зокрема, італійське укріплення Пальманова з типовим планом побудови (на світлині). Такі бастіони збереглися не лише в сучасній Італії, але й у Хорватії та Чорногорії.

Острів Окіносіма між 4-м та 9-м століттям слугував дороговказом на морському шляху між Японією та Кореєю. Родзинка острову - святилище на Окіносіми. Його збудували задля поклоніння богині морських туманів. На священному острові уже сотні років діють обмеження для відвідувачів.

Звання Світової спадщини китайський острів Кулангсу заслужив завдяки своєму міжнародному характерові: численні колоніальні адміністрації не могли не залишити свій відбиток на місті-мільйоннику Сяминь на південному сході Китаю.

Священне місце Тапутапуатеа розташоване на атолі Раятеа Французької Полінезії, великого острівного регіону на півдні Тихого океану. Ці території людство заселило пізніше всього. Тут людські жертви приносили богові війни Оро.

Область Куято розкинулася між вічними льодами Гренландії, де попри субарктичний клімат люди століттями займалися сільським господарством. Мешканці Півночі, ескімоси, а також поселенці з Норвегії та Данії, залишили свої сліди на цих землях.

Один з найменш населених регіонів Китаю - найбільш високогірне у світі плато Кукушилі (Хох-Шил), розташоване на висоті 4800 метрів. Від 1995 року під охороною перебувають його нечисленні рослини та тварини, як-от тибетська антилопа. Окрім тибетського ландшафту до списку ЮНЕСКО увішли степи Даурії на кордоні східної Монголії і російського Сибіру, а також парк Лос-Алерсес в аргентинських Андах.

Метрополія-мільйонник Ахмедабад - столиця індійського штату Гуджарат. Його історичний центр, старе місто, розташований за міським муром. 28 будівель там віднині під захистом ЮНЕСКО. До Світової спадщини увійшли також місто Єзд в Ірані та Хеврон у Палестині.

Народність ч'хомані мешкає на півночі ПАР, у прикордонній області біля Намібії та Ботсвани. У національному парку Калахарі-Гемсбок залишилися сліди людських поселень, які датуються ще кам'яним віком.

Трагедія війни та козацька романтика - головні теми цих народних пісень. ЮНЕСКО наголошує на необхідності терміново подумати про збереження цієї спадщини - лишилося три ансамблі, які виконують такі пісні: "Криниця", "Богуславочка" та "Першоцвіт". Козацькі пісні століттями передавалися від покоління поколінню, проте більшість нинішніх виконавців таких пісень - уже дуже поважного віку.

Варіння та частування пивом - невід'ємна частина життя чималої кількості бельгійських громад, як у будні, так і на свята. У країні виробляється близько 1500 сортів пива за різними технологіями ферментації. Знання про пивоваріння передається далі - спільноти броварників проводять майстер-класи, в університетах є спеціальні курси пивоварінння.

Популярна у Китаї форма театру, Пекінська опера, поєднує спів та декламування з акторською грою та бойовим мистецтвом. При написанні лібретто суворо дотримуються особливих правил римування й форми. В текстах ідеться про політику, суспільство та історичні події. Усі рухи пишно вбраних акторів, у тому числі й рух їхніх очей, відповідають традиційній хореографії; декорації зведені до мінімуму.

Кімчі - страва з квашеної (ферментованої) капусти чи інших овочів, яка в Кореї подається разом з більшістю наїдків. Кожна сім'я має власний рецепт цієї, як правило, вельми гострої страви, який передається з покоління в покоління. Під час врожаю корейці цілими громадами долучаються до заготівлі запасів кімчі на зиму. Цей процес називається "Кімдян" і має сприяти зміцненню соціальних зв'язків.

Багатонаціональна культурна спадщина Лісабона вилилась у пісенно-танцювальному жанрі "фаду", який з'явився в ХІХ сторіччі. Соліст чи солістка, найчастіше в супроводі унікальної португальської 12-струнної гітари, співає про нещасливу любов чи соціальну несправедливість. Якщо раніше пісні фаду виконувалися переважно в Лісабоні та Коїмбрі, то тим часом мігранти рознесли їх по всьому світу.

Афробразильська культурна традиція, яка віддає належне тим, хто зазнав утисків у Бразилії 18-го століття. Капоейра поєднує в собі традиції та бойове мистецтво. Виконавці вишиковуються довкола двох учасників, які танцюють і б'ються водночас. Ті, що спостерігають за поєдинком, співають, плещуть у долоні чи б'ють у барабани під заданий майстром ритм.

Традиційна карнавальна хода "Шеменлауфен", яка відбувається в австрійському місті Імста, в списку ЮНЕСКО ще з 2012 року. Свято проходить кожні чотири роки в неділю перед Великим постом. Групи людей у масках та костюмах виконують особливий танок з низкою стрибків та поклонів. Музика виникає завдяки дзеленчанню дзвіночків на одязі.

Неповторний звук народної музики маріачі - істотна частина мексиканської культури. Маріачі транслює культурні здобутки регіонів країни, як іспанською, так і різними індіанськими мовами, музики грають у стилях болерос, коррідос чи харамбес. Балади розповідають про битви та любовні походеньки, тоді як виконавці вбрані в традиційні костюми та типові капелюхи-сомбреро.

Свята - часті фігуранти списку ЮНЕСКО, як-от китайське Свято човнів-драконів. Спортивне змагання із перегонами змієподібних човнів поєднується із пропам'ятною церемонією, а також частуваннями цунцзи - рисовими "варениками" з м'ясом, фініками чи бобами. Учасники омиваються в ароматизованій квітами воді та носять шовкове вбрання, щоб відігнати зло.

Соколине полювання поширене в усьому світі. В кожній країні така традиція знайшла своє відображення в піснях, музиці, поезії чи танцях. 2012-го року ЮНЕСКО визнало соколине полювання нематеріальною культурною спадщиною в низці країн, а саме - в Австрії, Бельгії, Сирії, Катарі, Ірані та Об'єднаних Арабських Еміратах.