Хто і чому в Молдові підтримує об'єднання з Румунією
Юлія Семенова
28 березня 2018 р.
Молдовське суспільство розкололося надвоє. У деяких населених пунктах підписують символічні декларації про об'єднання з Румунією, в інших закликають до захисту державності Молдови.
Акція "уніоністів" у Кишиневі, 26 березня 2018Фото: DW/Elena Covalenco
Реклама
Понад 130 молдовських сіл символічно приєдналися до Румунії. Місцеві ради ухвалили відповідні декларації на честь 100-річчя входження Бессарабії до складу Румунської держави, яке відзначають 27 березня. Цього дня урочистості пройшли й у Бухаресті, де відбулося спеціальне засідання парламенту за участю делегації молдовських депутатів. У Кишиневі ж побоюються провокацій: із самого початку незалежності країни "уніоністи" - прихильники об'єднання з Румунією - і "молдовеністи-державники", які ратують за зміцнення Молдовської держави і її дружбу з Росією, стали непримиренними ідейними ворогами. DW розбиралася у перипетіях геополітичних уподобань жителів Молдови.
Батьківщиною вважають Румунію
Наприкінці січня 2018 року в Молдові стартувала акція "Сто сіл - до сторіччя об'єднання". Її організувала Громадянська платформа Actiunea-2012, яка об'єднує громадські молодіжні рухи з обох берегів Прута.
У межах акції місцеві ради населених пунктів підписували символічні декларації про об'єднання з Румунією. Так, село Капаклія Кантемірського району в лютому оголосило про свій вихід із пакту Молотова-Ріббентропа, через який, ідеться в декларації місцевої влади, "Бессарабія була відірвана від матері-батьківщини Румунії".
Екс-президент Румунії Траян Бесеску виступає на мітингуФото: DW/Elena Covalenco
Частину Бессарабії складала територія сучасної правобережної Молдови. Вона входила до складу Румунії від березня 1918 по червень 1940 року. Секретний додатковий протокол пакту Молотова-Ріббентропа, підписаний Німеччиною і СРСР у 1939 році, передбачав розмежування сфер інтересів у Східній Європі. Згідно з цим документом, Бессарабія відійшла СРСР.
За незалежність Молдови
Паралельно з акцією прихильників об'єднання в Молдові стартував збір підписів на захист державності. Ініціатором цієї акції стала пропрезидентська Партія соціалістів. Незалежність і суверенність Молдови підтримали місцеві ради трьохсот сіл.
Першим подібну декларацію ухвалило рідне село глави держави - Садова, Калараського району. Але вже у березні 500 жителів цього населеного пункту, в тому числі і глава місцевої адміністрації Володимир Сусаренко, підписали документ про символічне об'єднання з Румунією. Як пояснив Сусаренко журналістам, він і частина місцевих радників підтримали ініціативу, з якою до них звернулися жителі села. Загалом у селі проживає три тисячі осіб.
Як вважає голова Національно-ліберальної партії Віталія Павличенко, "насправді бажаючих об'єднання двох країн навіть у цьому селі набагато більше. Люди просто бояться відкрито говорити про це". В інтерв'ю DW Павличенко висловила думку, що "об'єднання може відбутися вже цього року, була б політична воля".
За результатами соцопитування "Барометр громадської думки", що проводився Інститутом публічної політики в листопаді-грудні 2017 року, за об'єднання з Румунією виступають майже 22 відсотки жителів Молдови, категорично проти - понад 56 відсотків.
Про нацменшини в Молдові
Серед прихильників об'єднання мало представників нацменшин, згоден ветеран війни на Дністрі 1992 року, голова громадської організації Credunta Patriei ( "Вірність Батьківщині") Геннадій Косован. "Але це через нерозуміння. У Румунії багато російських і російськомовних емігрантів, в тому числі старовірів. Їх захищають закони Євросоюзу. Там нічиї права не порушуються", - поділився він своїм баченням ситуації в бесіді з кореспондентом DW.
Голова Конгресу народів Молдови Ольга Гончарова, навпаки, впевнена, що ідею об'єднання поділяють "представники однієї меншини - румунської". За результатами перепису населення 2014 року, румунами вважають себе 7 відсотків жителі країни, понад 75 відсотків називають себе молдованами.
В інтерв'ю DW Гончарова висловила думку, що "українці, росіяни, євреї, болгари, вірмени, інші етноси проживають на території сучасної Молдови понад 200 років. Кожен з них, поважаючи історичну батьківщину, проте, не сприймає себе частиною іншої країни. Тому вони завжди підтримують незалежність Молдови".
Серед прихильників незалежності і жителі гагаузької автономії. 2 лютого 2014 року на консультативному референдумі 96 відсотків жителів регіону підтримали право на самовизначення і вихід зі складу Молдови, якщо країна об'єднається з Румунією. 27 березня у низці населених пунктів автономії пройшли мітинги проти об'єднання.
Два варіанти об'єднання
Через багаторічне протистояння "уніоністов" і "державників" країна перебуває у постійній політичній напрузі, тут зберігається небезпека громадянської війни, вважає політик Юрій Рошка. З його точки зору, "хоча об'єднання двох країн малоймовірне", все-таки існують два можливі сценарії. Перший - "силовий, за грузинською або українською моделлю, з військовими діями, з втратою Придністров'я", вважає експерт. Інший сценарій, вважає молдовський політик, пов'язаний із проведенням референдуму, у ході якого 50+1 відсоток виборців повинні проголосувати за це рішення.
20 березня молдовська НУО "Європейський соціально-політичний центр" виступила із закликом до соціологічних компаній взяти участь у проведенні соцопитування, мета якого - з'ясувати реальне ставлення громадян Молдови до питань об'єднання із сусідньою державою. Опитування розпочнеться 1 квітня.
25 років від початку конфлікту: Придністров'я учора й сьогодні
Чверть століття тому Молдова була розділена надвоє. У результаті збройного конфлікту виникла самопроголошена "Придністровська молдовська республіка". Її будні - у фотогалереї DW.
Фото: DW/J. Semenova
Розділена Молдова
25 років тому внаслідок збройного конфлікту Молдова була розділена надвоє, а своєрідним кордоном стала річка Дністер. На сході країни, на лівому березі Дністра, виникла самопроголошена "Придністровська молдовська республіка", яка орієнтується на Росію. Дістатися з Молдови до будь-якого населеного пункту Придністров'я можна лише через адміністративний кордон.
Фото: DW/J. Semenova
Пропускний пункт на придністровській митниці
Бендери - друге завбільшки місто невизнаної "Придністровської республіки". Розташоване воно на правому березі Дністра, але перебуває під юрисдикцією Тирасполя. Раніше доїхати з Кишинева до Бендер можна було за 40 хвилин. Тепер же є небезпека застрягнути на придністровській митниці. Перед нею пост миротворців, де служать молдовські, придністровські та російські військові.
Фото: DW/J. Semenova
Варницький анклав
Село Варниця лежить на березі Дністра. Воно знаходиться у межах міста Бендери, але адміністративно належить до Аненій-Нойського району правобережної Молдови. 25 років тому, під час збройного конфлікту між берегами Дністра, його жителі підтримували Кишинів, відмовившись стати частиною невизнаного Придністров'я. На фото - меморіал у Варниці, що вшановує пам'ять загиблих односельців.
Фото: DW/J. Semenova
Вулиця імені Карла XII
Варниці є що запропонувати історикам. Можливо, це єдине у світі село, де є вулиця імені шведського короля Карла XII. Після поразки під Полтавою 1709 року він утік сюди від армії Петра I. У 1711-1713 роках там, де зараз розкинулися городи варницьких селян, виросли королівська резиденція та поселення, яке назвали Новий Стокгольм. 1993 року в Варниці знайшли рештки королівської канцелярії.
Фото: DW/J. Semenova
З допомогою Євросоюзу
У найближчому майбутньому на території колишньої королівської резиденції відкриють музей Карла XII. Проект за фінансової підтримки Євросоюзу та Швеції ініціювала шведська неурядова організація зі складною для вимови назвою Nordiskkulturochhistoryformedling. Приєдналася і місцева жіноча організація, яку очолює Вероніка Штефан.
Фото: DW/J. Semenova
Скарб Мазепи
На вулиці Карла XII є пам'ятний знак на місці смерті українського гетьмана Івана Мазепи, який утік сюди від російської армії разом зі шведським королем. За легендою, тікаючи, Мазепа зумів захопити з собою дві діжки золота і кілька мішків срібла. Частина потонула у Дніпрі, але щось, як кажуть історики, потрапило у Варницю. Мазепа помер у тутешньому сільському будинку 22 вересня 1709 року.
Фото: DW/J. Semenova
Вулиця на кордоні
Цю вулицю Варниці жителі розташованих навпроти будинків називають по-різному. Одні вважають, що живуть на вулиці Ніколае Йорга, а інші стверджують, що на Борисівській. Це тому, що бік вулиці з непарними номерами належить до молдовської Варниці, а з парними - до придністровських Бендер. Через це виникає чимало проблем, наприклад, у бізнесменів, які хочуть зареєструвати тут підприємство.
Фото: DW/J. Semenova
Місцеві реалії
Нашим гідом по Варниці став голова місцевої ради Георгій Лупу. Він розповів, що деякі жителі одержують придністровські пенсії з російськими доплатами, оскільки працювали на підприємствах у Бендерах. Співробітники ж варницьких підприємств отримують зарплату в молдовських леях, а послуги ЖКГ оплачують російськими рублями. Співвідношення між леєм і рублем 3:1 на користь придністровської валюти.
Фото: DW/J. Semenova
Танк у гаражі
Георгій привіз нас на колишню військову базу 14-тої російської армії. На закинутій базі є чимало цікавого. Наприклад, у одному з гаражів стоїть справжній танк. Щоправда, сфотографувати його не вдалося, оскільки господаря не було. Він - один з місцевих жителів, який придбав на цій території ділянку землі разом із закинутим поржавілим обладнанням. Залишилася тут і вартова вишка.
Фото: DW/J. Semenova
Бендери тоді й зараз
Щоб потрапити з Варниці до Бендер, треба проїхати через митницю й одержати міграційну карту. У червні 1992 року тут точилися запеклі бої за міст через Дністер. У них загинуло більше тисячі людей. Сьогодні місто живе звичайним життям і відрізняється від інших молдовських міст хіба що великою кількістю пам'ятників війни.
Фото: DW/J. Semenova
Бендерська фортеця
Квитки до Бендерської фортеці, головної пам'ятки міста, можна придбати за молдовські леї. Збудована турками у XVI столітті фортифікація тільки нещодавно відкрилася для екскурсій. У радянські часи тут дислокувалася ракетна бригада 14-ї російської армії та понтонно-мостовий полк. Нині упритул до фортеці прилягає військова частина армії невизнаної "Придністровської республіки".
Фото: DW/J. Semenova
Той самий Мюнхгаузен
Перед входом до фортеці стоїть гарматне ядро, на якому той самий Мюнхгаузен злітав поглянути на позиції супротивника, що ховався за стінами цитаделі. І ядро, і пам'ятник літературному герою встановлені тут не просто так. Прототип повісті Рудольфа Еріха Распе - Карл Фрідріх Єронім барон фон Мюнхгаузен - дійсно 1737 року брав участь у штурмі Бендерської фортеці російськими військами.
Фото: DW/J. Semenova
Міст, що роз'єднує
З оглядового майданчика Бендерської фортеці видно міст через Дністер. За ним на протилежному боці - Тирасполь, столиця невизнаної "республіки". Усі 25 років, що минули після збройних сутичок, міст не з'єднує, а радше роз'єднує береги. Після завершення конфлікту влітку 1992 року почався процес перемовин з його урегулювання і статусу Придністровського регіону. Він триває досі.
