Формування нового уряду Вірменії на чолі з новопризначеним прем'єром і колишнім президентом Сержем Саргсяном відбувається на тлі багатотисячниї протестів у столиці.

17 квітня парламент Вірменії вибрав прем'єр-міністром країни Сержа Саргсяна, який до цього два терміни поспіль був президентом країни. У його руках як глави уряду після раніше ухваленої конституційної реформи буде зосереджена вся повнота влади, що означає, що Саргсян, по суті, керуватиме країною третій термін. Таким чином, учасники масових протестів, які почалися у вірменській столиці ще наприкінці минулого тижня, однієї зі своїх цілей - не допустити обрання Саргсяна главою уряду - не досягли.

Після цього організатори протестного руху не запропонували його учасникам, а це десятки тисяч людей і їх стає дедалі більше, розходитися по домівках. Більше того, організатори оголосили курс на "оксамитову революцію". Хто ці люди, які вийшли на вулиці Єревана?

В авангарді протестів - молодь і студенти

За спостереженням директора Інституту філософії та права Академії наук Вірменії Геворга Погосяна, у нинішнього протестного руху є кілька важливих особливостей. "Головною рушійною силою його стала молодь, нове покоління людей, які не вчилися у радянських школах і завжди готові боротися за свої права і свободи, - пояснює учений. - Природно, що саме вони опиняються на передньому фланзі будь-якого протестного руху".

За його словами, це головним чином студенти, люди, які користуються інтернетом, мають певний багаж знань і активну громадянську позицію. При цьому, вважає Погосян, хоча на передовій народного невдоволення знаходяться саме вони, це не цілком той ресурс, який, наприклад, може здійснити революцію. Тут, за висловом вченого, "необхідна участь всіх верств населення".

Звичайно, для негативної оцінки вірменами політики влади, за даними Погосяна, причин більш ніж достатньо: 70 відсотків населення незадоволені соціально-економічним становищем у країні, низькими зарплатами і пенсіями, відсутністю робочих місць і майже масовою міграцією. І колосальне невдоволення, додає вчений, викликає незмінюваність влади.

Головне - демонстрація недовіри владі

Музикантка Ануш Арутюнян бере участь в акціях протесту не з симпатій до лідерів опозиції, а через відчуття необхідності висловитися проти політики влади. Вона переконана, що "незмінюваність влади, одні і ті ж обличчя у політичному істеблішменті країни протягом багатьох років не сприяють розвитку, а ведуть до застою в усіх сферах життєдіяльності".

За словами дівчини, вуличні акції протесту - ні що інше, як "спроба вийти з болота, учергове показати владі, що з людьми треба рахуватися". При цьому Ануш переконана, що зараз люди вже не хочуть сидіти вдома і виходять на вулиці не на знак солідарності з лідерами опозиції, а для демонстрації недовіри владі.

Протести у Вірменії зріли давно

На думку експерта Вірменського інституту міжнародних відносин і безпеки Рубена Меграбяна, те, що відбувається цими днями в Єревані, - фінальний етап реалізації підсумків останніх парламентських виборів, які визнані всіма, у тому числі і партією "Громадський договір", очолюваною лідером та ініціатором протестного руху Ніколом Пашіняном.

"У вірменському законодавстві немає жодного пункту або параграфа, які б суперечили наміру Сержа Саргсяна після двох президентських термінів зайняти крісло прем'єра. Однак фактом залишається те, що покоління, яке виросло за останні 10 років, заявляє про свої великі запити на якісні зміни, забезпечити які, як свідчать минулі роки, нинішня влада просто не здатна", - пояснив Меграбян DW.

До того ж представники влади, продовжує експерт, так і не змогли зрозуміло пояснити, чому вони повинні правити далі, адже минуле десятиліття запам'яталось лише розмовами про реформи та їх імітацією, а країна, в принципі, тупцює на місці. Звідси, додає Меграбян, і цілком природне бажання саме молодого покоління сказати: "Досить!"

Важливо відзначити, каже він, що незалежно від результату протестів вірменська громада показала, що вона набагато прогресивніша, ніж політичне поле країни у цілому - в особі і влади, і опозиції, які не здатні відображати волю громадян. Це серйозна заявка на майбутнє і це ще раз свідчить, що Вірменія - не Росія, не Білорусь, не Азербайджан, тут є громадянське суспільство, яке рано чи пізно нав'яже свою волю політичному класу, прогнозує Рубен Меграбян.

Зрозуміло, акції протесту в Єревані стали причиною багатьох незручностей для жителів і гостей вірменської столиці. Перекриваються автомагістралі, з перебоями працює транспорт, багато людей не можуть потрапити на роботу, страждає навчальний процес у школах і вузах. Тому є багато незадоволених тим, що порушений звичний спосіб їх життя. Але в основному єреванці з розумінням ставляться до того, що відбувається у центрі столиці. Їхню позицію можна висловити так: навіть якщо протестувальники нічого не доб'ються, вони хоча б продемонструють владі, що тут є народ і йому щось безумовно не подобається.