Газета ЦАЙТ присвячує велику статтю під назвою ”Страхи, котрі не справдилися” проблемам міграції в межах Європи. Після розширення Євросоюзу, пише видання, потік мігрантів зі Східної Європи до старих країн-членів ЄС виявився значно меншим, аніж боялися. Польща та Чехія тепер самі приймають іммігрантів, а перед Німеччиною постає нова проблема: звідки мають взятися такі потрібні країні кваліфіковані спеціалісти? Далі газета пише:

12 років тому, коли Німеччина об”єдналася, федеральному канцлеру Гельмуту Колю (...) ввижалися на горизонті натовпи робочих та соціальних мігрантів у напрямку зі Сходу на Захід. Це була, так би мовити, перша фаза гри у страх перед уявною невпинною імміграцією після падіння Берлінської стіни. Друга фаза послідувала перед розширенням ЄС. Знову уявлялося, що мільйони людей у пошуках заробітку хлинуть з бідної Європи до багатої, тобто з Польщі, Чехії чи Словаччини до Франції, Німеччини чи Австрії. “До 5 мільйонів осіб протягом 15 років” мали б осісти в одній лише Німеччині, прогнозував у 2001 році Мюнхенський ifo-інститут. Насправді ж притоку іммігрантів, котрого так боялися, не відбулося. І для Німеччини, де дуже скоро з”явиться гостра потреба в хороших спеціалістах, його, на жаль, і не відбудеться, -

констатує газета ЦАЙТ і веде далі:

Однією з причин, серед інших, є те, що нові країни Євросоюзу незабаром стануть для іммігрантів кінцевим пунктом призначення – на рівні зі старими. Вже сьогодні десятки тисяч нелегальних мігрантів заселяють такі міста, як Варшава, Будапешт чи Прага. На сході ЄС освічений лікар з України вже тепер може отримувати удвіче більше від заробітку у себе на батьківщині. Польща, Угорщина, Словаччина та Чехія стали привабливими країнами для громадян України, Білорусі, а також дедалі більше для вихідців з Азії та Африки. Скажімо, серед зростаючого польського середнього класу популярно наймати доступний за ціною персонал для догляду за своїми батьками чи за хворими з України. Польська дослідниця міграцій Кристіна Іґліцка вважає, що вже близько півмільйона українців нелегально працюють у Польщі. І якщо у вісімдесяті роки було поширено, що польки платили великі гроші за фіктивний шлюб з чоловіком із Заходу з подальшою легалізацією, то тепер, за найостаннішими даними, ціна, котру українки мають заплатити за подібний фіктивний шлюб з поляком, сягає від трьох до десяти тисяч доларів. Подібні тенденції можна спостерігати і в Чехії, Угорщині та Словаччині.

Далі видання пише, що в Польщі, як і в решті центрально- та східноєвропейських країнах-членах ЄС, економічна ситуація є складною. Однак багато що вказує на те, що вона покращується, продовжує ЦАЙТ:

І чим кращими є можливості знайти роботу в країнах-нових членах Євросоюзу, тим менше у їхніх громадян виникатиме бажання залишати свою країну, сім”ю, друзів. Окрім того, в нових країнах-членах ЄС вже всі багато чули про те, що блага німецької чи австрійської соціальних систем, а саме – соціальна допомога, пенсії та допомога по безробіттю, для більшості новоприбульців є недоступними. Німеччині ж у недалекому майбутньому, доведеться шукати як спеціалістів, так і прибиральниць не в інших країнах-членах Євросоюзу, а в Україні, Туреччині та країнах Африки чи Азії (...), - підсумовує газета ЦАЙТ.

Газета РАЙНІШЕР МЕРКУР вміщує статтю про подорож Україною. Перш ніж помандрувати на південь країни, автор статті заїхав до Києва:

На території столиці нові, свіжі гроші, які, як відомо, не пахнуть, звідки б вони не з”являлися, виростають аж до неба у вигляді приватних шикарних квартир і розкішних віл. Київ постає як метрополія, сповнена непосидючої діловитості. Тут навіть популярна тінейджерська мода на оголений пупок. А ви як собі уявляли українську столицю? –

запитує автор у німецьких читачів газети і продовжує:

Насправді це швидше суспільство, яке знаходиться десь між Кличками, що заробляють мільйони, та вбогим вільнодумним поетом Тарасом Шевченком, чий "Заповіт" тут часом співають замість національного гімну. Ще в Х столітті князь Володимир запровадив тут християнство. Київська Русь була могутньою державою, коли Москва ще взагалі була білою плямою на карті.

Далі автор переноситься на південь України:

Одеса, "найкрасивіше місто" на Чорному Морі, яке здавна відоме як космополітичні ворота у світ. Кримські порти, що (...) зачаровують своїм середземноморським шармом. Розташований серед казкового ландшафту царський палац Лівадія, що нагадує казковий замок. Балаклава, донедавна одна з найбільш засекречених місцевостей, як і Севастополь, бо в скалистих печерах (...) колись були "сховані" радянські атомні підводні човни. (...) Східна Європа манить своїм побережжям. Криму лише потрібно продовжувати свої старі традицій – а цей процес саме в розпалі, - констатує газета РАЙНІШЕР МЕРКУР.