"La fábrica" (з ісп. - фабрика, завод) - так іспанський архітектор Рікардо Бофіль називає свій "замок", під який він цілковито перепланував старий занепалий цементний завод. Уже понад 30 років Бофіль мешкає там із другою дружиною та сином, якого теж звуть Рікардо. На 500 квадратних метрах житлової площі розташовано кабінети, бібліотеку, приватний кінотеатр та інші кімнати.

У жодному іншому місті Німеччини не набудували під час Другої світової війни стільки бомбосховищ, як у Гамбурзі. До кінця війни їх тут нараховувалося понад тисячу. Зносити такі будівлі дуже складно. Тому деякі архітектурні бюро зосереджуються на реконструкції бункерів. Теж нелегке завдання, адже товщина стін подекуди перевищує метр.

Колись у цьому підземному резервуарі на канарському острові Лансароте зберігали воду. Та після того, як із кранів мешканців маленького села Лос Валлес потекла вода, про цистерну забули. Лише кілька років тому пара місцевих мешканців на ім'я Ода і Яйо Фонтес де Леон відкрили її й перетворили на затишне помешкання.

Передня цегляна стіна - це лише фасад, адже спершу будівля в комуні Утце на півночі Німеччини була ангаром для літака. Хоча в дощ під покрівлею з хвилястих металевих листів може бути досить шумно, загалом на цих 140 квадратних метрах мешкати дуже затишно. Цей та інші ангари, якими колись користувалася британська армія, перебудували під помешкання в середині 1990-х років.

Що робить церква, коли не має грошей? Здає в оренду приміщення. Як відомо, особливо прибутковими такі ґешефти є в Лондоні. Так, другий поверх церкви на торговельній вулиці Westbourne Grove у лондонському районі Ноттінг-Хілл пертворився на розкішні апартаменти. Хоч це й не надто праведно, але баптистська громада дуже зраділа грошовому благословенню.