Перед парламентськими виборами 28 жовтня українська влада посилює цензуру та тиск на незалежні ЗМІ. Верховна Рада запроваджує кримінальну відповідальність за наклеп. А останні незалежні видання стають об'єктами переслідувань.

Початок вересня минув під знаком гучного скандалу довкола телеканалу ТВі – Нацрада хотіла позбавити його частот на мовлення, а місцеві кабельні оператори припиняють ретрансляцію його програм. В останні дні місяця незалежне видання "Український тиждень" заявило про спроби влади заблокувати його доступ до читачів.

Кому заважає журнал

Про це журнал пише у редакційній статті  "Останні незалежні видання в Україні під загрозою". Влада "вирішила остаточно зачистити інформпростір від останніх вільних медіа" та поспішає "виконати план до дня голосування, аби подати єдино правильну картину "демократичних" виборів в Україні", наголошується у передовиці.

Головний редактор "Українського тижня" Сергій Литвиненко в інтерв'ю DW сказав, що перші симптоми з'явилися після критичної статті щодо стану української преси у номері, який вийшов напередодні Всесвітнього газетного конгресу в Києві на початку вересня.

Відтоді у видання почалися проблеми. Рекламна агенція "АТ Медіа" відмовилась від розповсюдження видання в міжнародному аеропорті "Бориспіль". Вона повідомила редакцію, що так сталося за наполяганням керівництва аеропорту, незадоволеного "розміщенням в журналі матеріалів проти нинішнього уряду". Наступний номер журналу масово викупали з кіосків у Києві "люди, які мають стосунок до холдингу UMH Group", що вважається власністю медіа-менеджера Бориса Ложкіна, близького до президента Януковича.

Литвиненко зазначив, що через відсутність в Україні повноцінного рекламного ринку його виданню, яке засноване австрійським інвестором, доводиться покладатися не на прибутки від реклами, а на економічну вигоду від продажу журналу та його передплати. "Ми не заробляємо на публікації замовних статей і тому були змушені збільшити вартість свого журналу до 20 гривень, ставши одним з найдорожчих видань. Але якщо блокування доступу до читачів буде тривати, це означатиме тиск на інвестора із тим, щоби він не мав прибутків і відмовився від фінансування "Українського тижня", – не виключив Литвиненко.

Три різновиди цензури

Ця технологія влади є аналогічною до застосованої проти каналу ТВі і зветься "економічною цензурою", сказала DW представниця міжнародної правозахисної організації "Репортери без кордонів" Оксана Романюк. Вона заявила, що на телеканалах, як і у часи авторитарного президента Леоніда Кучми, знову є "темники". Але наразі "ще немає журналістів, які готові відкрито заявити" про цей різновид цензури. Бо телевізійники побоюються стати після таких заяв безробітними, пояснила Романюк.

На правозахисниці, для таких побоювань є поважні причини. "В Україні немає медіа-ринку, ЗМІ є неприбуткові, і їхня політика цілковито залежить від медіа-власника. Якщо журналіст про таке відкрито заявить, його звільнять, і йому доведеться іти працювати хіба що охоронцем в супермаркет",– впевнена представниця "Репортерів без кордонів". Вона впевнена, що в Україні є й "вертикальна цензура в телепросторі". Романюк пояснила, що це цензура, через яку на телеканалах з'являються однакові новини на однакову тему і з однаковими оцінками.

За даними вересневого соціологічного дослідження Фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва, теленовини лишаються головним джерелом інформації для українських виборців. Голова правління міжнародної громадської організації "Інтерньюз-Україна" Костянтин Квурт сказав DW, що цензурування теленовин зараз відбувається і нібито в  цілком невинний спосіб. "Політична реклама на телеканалах перед виборами є суттєвим джерелом доходів. Якщо ж телевізійники дозволяють собі якусь критику політика чи партії, від них приходять представники і кажуть: ми ж вам даємо заробити, а ви про нас подаєте таку недобру інформацію і, погрожуючи забрати своє рекламне замовлення, просять більше так не робити", – сказав Квурт. 

У понеділок українські журналісти в Києві демонструватимуть проти нового закону про наклеп. Цей закон має на меті запровадження кримінальної відповідальності за паплюження репутації особи. Але сама можливість кримінального переслідування може відлякати журналістів від написання критичних статтей, викриття недобросовісних політиків та корумпованих чиновників.

Народні депутати почали розглядати закон на початку вересня, у розпал виборчої кампанії, та вже проголосували за нього у першому читанні. Численні медіа-експерти та правозахисники відзначають, що ці та інші утиски свободи слова в Україні можуть поставити під сумнів демократичність виборів.