З 15 серпня до 10 жовтня 2015 року галерея Camera Work у Берліні проводила виставку фотографій, на котрих втілені найвиразніші образи боксера, який сам себе називав "найвеличнішим". Цей портрет зроблений 1966-го року в Чикаго одним з улюблених фотографів Алі - німцем Томасом Гепкером.

Цей знімок, зроблений у 1967 році Карлом Фішером, став обкладинкою американського журналу Esquire. Він базується на уявленнях в італійському живопису епохи Ренесансу про муки Святого Себастьяна. Коли війна у В'єтнамі була в самому розпалі, Алі відмовився від військової служби. "Ніхто з В'єнтконгу не назвав мене "нігером", - заявив він, чим викликав ненависть багатьох білих американців.

У 1964 році шотландець Гаррі Бенсон сфотогравував Кассіуса Марцелуса Клея, як тоді ще звали Алі, під час зустрічі з гуртом Beatles у Маямі. Ще на початку його кар'єри було зрозуміло, що Алі - набагато більша зірка, ніж просто спортсмен. Він став улюбленцем поп-культури. На цьому знімку Алі удаваним ударом "збиває з ніг" ліверпульську четвірку.

А це - фрагмент чи не найвідомішого знімка Алі на ринзі. Під час свого другого бою з Сонні Лістоном у 1965 році в американському містечку Левістон 23-річний новоспечений чемпіон світу тільки що відправив у нокаут уже екс-чемпіона. Ніл Лейфер виявився тим везучим фотографом, який опинився в потрібному місці і в потрібний час - щоб упіймати весь шквал емоцій Алі під час бою.

Кассіус Клей змінив ім'я на Мухаммеда Алі після того, як у 1965 році прийняв іслам. У пізні 1960-ті Алі став одним з найвідоміших прихильників руху "Нація Ісламу", керованого тоді радикальним борцем за права чорношкірих Малькольмом Іксом, і часто виступав з публічними промовами про релігію. На цій світлині німецького фотомайстра Томаса Гепкера Алі молиться перед боєм у 1966 році.

Алі не втрачав можливості поспілкуватись з масами, і фанати супроводжували його навіть на тренуваннях. На цій фотографії Петера Ангело Сімона 1974 року боксер стрибає перед ними на скакалці. Того ж року Алі переміг доти непереможного олімпійського чемпіона Джорджа Формана - і знову здобув титул чемпіона світу. Цей бій, який Алі назвав "розбірка в джунглях", є чи не найвідомішим в історії боксу.

Сам себе Алі часто описував дещо феміністичним прикметником "милий" (pretty). І при цьому завжди наголошував, що на відміну від більшості боксерів, його обличчя практично не має слідів від боїв. Це кокетування і бажання подобатись часто було награним, хоча для самозакоханого Алі його вигляд і образ були дуже важливі. На цій світлині Томас Гепкер закарбував спортсмена в парикмахера в Чикаго.

Особливо на початку кар'єри Алі показував, з якою дитячою легкістю він боксує. Насправді ж за цим ховалась важка праця - тривалі виснажливі тренування. Ця світлина Томаса Гепкера, зроблена у 1966 році у Чикаго, звертає увагу глядача на те, скільки часу проводив Алі у спортзалі для того, щоб одного разу дістатись на вершину світового боксу.

Виставка Muhammad Ali засвідчила, що Алі зарекомендував себе не лише як об'єкт фотоуваги, але й як цілком вдалий медіа-суб'єкт. Фотографи часто говорили про те, як просто було з ним працювати, оскільки Алі був дуже чутливим до медіа. Ця світлина Томаса Гепкера портретує не лише самого Алі, а й його професійне відчуття фотокамери.