Групи іноземних туристів не ймуть віри, коли гіди розповідають їм, як у дитинстві вчилися плавати у цьому храмі в Санкт-Петербурзі. Адже лютеранську церкву Святого Петра (Петрікірхе) після революційних подій 1917 року спіткала така ж доля, як і ще понад 80 тисяч церков та каплиць Росії: у більшості з них облаштували склади. За часів правління Йосипа Сталіна 1937 року, розстрілявши пасторів, на склад перетворили і цю церкву. А через чверть століття, 1962 року, тут спорудили басейн. Посеред церкви збудували 25-метрові доріжки, на місці вівтаря – дві вишки для стрибків у воду…

"Земний" пастор

Лише 1993 року лютеранська церква Святого Петра змогла повернути якщо не своє "обличчя", то принаймні призначення. Не в останню чергу стараннями 70-річного німецького пастора Ґергарда Гехлера кількість прихожан зростає, а окрім традиційних служб у церкві проводять ще й обряди хрещення, поховання, конфірмації, уроки Біблії і хорового співу та ще багато інших заходів. Гехлер уперше побував у Росії 2010 року, шукаючи могилу загиблого у битві під Курськом батька. Цієї осені він, імовірно, вже втретє заступить на свою посаду, яку через візові обмеження Росії може обіймати лише впродовж трьох місяців, а потім на три місяці знову повертатися до Німеччини.

Гехлер щасливий, що може "бути пастором в одному з найкрасивіших міст світу, співати та грати на трубі". А члени його парафії особливо у захваті від сердечності та відкритості пастора, з яким можна на рівних поговорити про будь-які проблеми, зокрема, і про суперечливі теми гомосексуальності, розлучення та виховання дітей. Це доволі незвично для росіян, в уявленні яких церковні служителі часто стоять вище за свою паству.

Сліди бездуховного минулого

А їх не так вже й багато - лише кілька сотень. У дореволюційні часи налічувалося близько 18 тисяч парафіян. Нині хрещення дітей у "церкві-басейні" - доволі рідкісний обряд, а підготовчий курс конфірмації узимку відвідували майже виключно дорослі, серед яких переважно пенсіонери, розповідає Ґергард Гехлер.

І все ж церква Святого Петра у Санкт-Петербурзі залишається найбільшим лютеранським храмом Росії. До того ж одним із найбільш незвичних, адже всередині базиліка, розміщена на знаменитому Невському проспекті, все ще містить нагадування про часи свого буття басейном. Через проблеми статики важку бетонну ванну басейна змушені були залишити всередині будівлі без змін.