У кількісному вираженні "Альтернатива для Німеччини", скорочено АдН, - це партія, що станом на кінець серпня мала близько 23500 членів. Політична сила має двох представників у Європарламенті. 104 депутати від АдН сидять у земельних парламентах Німеччини. Партія представлена у половині з 16 парламентів федеральних земель. Після виборів у Мекленбурзі-Передній Померанії АдН з'явиться ще в одному земельному парламенті. Окрім того, у них є ще 700 мандатів у місцевих радах.

Політично АдН перебуває в правому спектрі. Тут заснована на початку 2013 року партія належить до низки правопопулістських партій на кшталт Австрійської партії свободи (FPÖ), французького "Національного фронту" або Партії незалежності Сполученого Королівства (UKIP). Багато дослідників вбачають причину появи АдН в політиці Анґели Меркель, яка є головою консервативної партії Християнсько-демократичний союз. З початку свого перебування на посаді канцлерки у 2005 році, Меркель вела своїх християнських демократів курсом модернізації до політичного центру. Це звільнило простір у правому спектрі. Рішення Меркель - як-от щодо відмови від ядерної енергетики або скасування призову до армії - залишили по собі політично безпритульних, координати консервативної картини світу яких похитнулися.

За роки кризового менеджменту після 2008-го розвинулася опозиція проти курсу Меркель. Особливо це стосується її політики порятунку країн у Єврозоні, навіть попри те, що Німеччині вдалося в економічному плані досить добре вийти з кризи. Врешті-решт, на початку 2013 року економістові Бернду Луке вдалося зібрати навколо себе цих невдоволених та критиків. Так постала АдН.

Два крила партії

Під час виборів до Бундестагу в 2013 році АдН ледь не подолала п'ятивідсотковий бар'єр. А оскільки на тих виборах з парламенту вилетіла ліберальна Вільна демократична партія (ВДП), то, як наслідок, до АдН приєдналося чимало її прихильників. Ця націонал-ліберальна частина залишається в АдН і по сьогодні.

Водночас із самого початку так звані "нові праві", а це - різноманітні дрібні партії, групи та окремі інтелектуали, які сповідують ксенофобські та реакційні погляди - побачили в АдН новий політичний притулок для себе. Аби здобути більше голосів, керівництво АдН - Бернд Луке, Фрауке Петрі, Бйорн Геке та Александер Ґауланд - свідомо зверталися до цього правого спектра. Контакти підтримувалися й з антиісламським рухом Pegida.

Через суперечку щодо того, наскільки правою має бути АдН, спалахнула внутрішня боротьба за владу, в якій перемогла Фрауке Петрі. Засновник партії Луке вийшов з неї, створивши нову політичну силу - "Альфа" (ALFA). Утім, ця партія залишалася політичним маргіналом. Тож в опитуваннях АдН знову опустилася до статусу малої партії.

Причини успіху

Але тут настала криза біженців, яка подіяла немов каталізатор для "Альтернативи для Німеччини". Як єдина партія, що з самого почату критично ставилася до "культури гостинності" до іноземців, АдН змогла швидко підняти рівень своєї підтримки до двозначних процентних показників у опитуваннях, та потрапити до важливих земельних парламентів. Таким чином АдН зробила собі ім'я, зуміла організуватися та стала отримувати гроші з державного бюджету. Водночас в очах громадськості партія постійно зачіпала теми, що раніше вважалися табу, а це привабило ще більше виборців.

Тривалий час інші політичні сили намагалися ігнорувати АдН, сподіваючись, що ця партія розпадеться сама собою в результаті нових внутрішніх чвар. У німецьких ЗМІ АдН зображали переважно в контексті її праворадикальних тенденцій або ж представляли як майданчик внутрішньопартійної боротьби за владу. Тож саме через це АдН перейняла від руху Pegida вислів "брехлива преса", який добре допоміг як захист.

Водночас центристська складова АдН фактично не привертала уваги ЗМІ. А на тлі такої інформаційної політики члени партії, які обстоюють більш помірковані позиції, зуміли знайти у містах та громадах на місцевому рівні симпатиків. Серед активних прихильників партії чимало лікарів, адвокатів та підприємців, від чого політична сила й досі залишається у виграші. Той, хто пильніше погляне на верхівку серед кандидатів партії на виборах до ландтагу федеральної землі Мекленбург-Передня Померанія, одразу впізнає саме цю клієнтуру. Тож у північно-східній частині Німеччини АдН стає серйозною загрозою для ХДС та ще більшою - для ВДП.

Хто голосує за АдН?

Серед виборців АдН представлені всі вікові групи, в тому числі й молодь. У лавах партійної організації "Молода альтернатива" перебуває чимало молоді, яка вважає себе опонентом того, що вона бачить як ліво-зелений нинішній політичний мейнстрім. Цьому відповідає і те, що у молодих німців змінилося відчуття духу епохи. Багато прихильників АдН вийшли з покоління зламу століть, для якого важливу роль відігравала цінність безпеки приватної сфери. У Східній Німеччині в окремих регіонах кожна третя молода людина голосує за АдН або ж за ще радикальнішу Націонал-демократичну партію (НДПН).

Крім того, АдН змогла скористатися потенціалом тих виборців, які зазвичай не голосують. До таких людей у східних регіонах країни належать ті, хто лишився в програші від возз'єднання Німеччини, а загалом по країні - переважно люди з низькою освітою, які почуваються жертвами глобалізації. А ще підтримку для себе АдН знайшла й у деяких групах мігрантів, приміром, серед німців російського походження.

Між тим аналіз голосувань засвідчив, що ті виборці, які часто змінюють політичні вподобання на виборах, теж віддають свої голоси за АдН. У Східній Німеччині, де АдН набирає близько 20 відсотків у опитуваннях, дехто з оглядачів уже почав називати цю політичну силу невеликою універсальною партією.

Майбутнє: питання влади

На розробку власної програми АдН знадобилося чимало часу. Спочатку в ній хотіли стати притулком для невдоволених. А тут занадто чітка програма виявилася б контрапродуктивною. У квітні 2016 року, тобто через три роки від моменту заснування політсили, була схвалена перша програма партії. Вона виглядає дуже строкато, поєднуючи реакційні, консервативні, ліберальні та лібертаріанські думки. На сьогодні в громадськості домінують такі теми, як міграція, іслам та внутрішня безпека. А для популістів типовим є залучати те, довкола чого саме зараз багато галасу.

Тим часом більшість політологів розглядають АдН як стабільну силу в німецькому політичному ландшафті. Втім, не слід недооцінювати чвари в боротьбі за владу серед партійного керівництва АдН, які тривають і по сьогодні. Нещодавні події у федеральній землі Баден-Вюртемберг, у земельному парламенті якої розпалася фракція АдН, показали, яку руйнівну силу як всередині, так і назовні, мають такі конфлікти. Так, політику керівниці партії Петрі різко розкритикував її співголова Йорґ Мойтен, об'єднавшись при цьому з критиками Петрі.

Цікаво, що Петрі, так само як і Меркель, має науковий ступінь у природничих науках, та, як і Меркель, теж народилася в колишній НДР. Вона проводить зараз радше виважений курс, орієнтуючись на Австрійську партію свободи, що існує вже багато десятиліть. Якщо вона зможе втриматися на чолі партії, то АдН і надалі може зберегти свій відносно поміркований неоконсервативний образ. Інакше ж гору візьмуть радикальніші сили.

Певна річ, майбутнє партії залежатиме і від політичних подій. Чи будуть ще теракти? Яка кількість шукачів притулку прибуватиме? Чи вдасться інтеграція біженців? Переважно від цього буде головним чином залежати, скільки депутатів зможе АдН провести до Бундестагу в результаті парламентських виборів у вересні 2017 року.