Коли Ало Лооке та його університетські друзі востаннє збиралися на каву, то майже весь час проговорили про російську анексію Криму та бойові дії в Східній Україні. "Потім подумали: а що ми робитимемо, якщо щось таке коли-небудь трапиться в Естонії?" - розповідає Лооке, який опікується рекламою для Естонської національної опери. "Ми не можемо просто сидіти й нічого не робити", - додає він. Друзі швидко знайшли відповідь на своє запитання: треба записатися добровольцями, аби захищати країну.

Уже цьогоріч 30-річний Лооке та ще близько тисячі інших естонців приєдналися до Союзу оборони Естонії (Kaitseliit) - добровольчого військового формування, яке входить до складу Сил оборони Естонії поряд зі збройними силами країни. Кількість нових рекрутів у порівнянні з останнім роком подвоїлася. Створений у 1918 році, коли Естонія проголосила незалежність від Росії, Союз оборони був ліквідований після того, як радянська армія здобула контроль над країною в 1940 році.

Теперішнє різке зростання кількості добровольців - найбільше з часів відновлення Союзу оборони Естонії в 1991 році. У маленькій державі з населенням 1,3 мільйона людей є тільки 3800 професійних солдатів. Тож 14 545 добровольців, які навчаються воювати, значно збільшують лави захисників держави - чи то від масових безпорядків, чи то від війни. Як і 140 членів естонської добровільної кіберармії, вони підзвітні міністерству оборони.

Масово записуються до добровольчих оборонних формувань також і в сусідніх Литві, Латвії та Польщі . "Україна дала поштовх бажанню приєднатися (до оборонних організації - Ред.)", - каже бригадир Союзу оборони Естонії Мееліс Кіілі. "Ми, естонці, дуже мирні люди, навіть пацифісти, але ми переживаємо важкі часи, і люди починають запитувати: що я можу зробити для своєї країни?" - розповідає він.

Російська агресія

Окрім своїх дій стосовно України, Москва неодноразово порушувалв повітряний та морський простір інших держав у районі Північного та Балтійського морів. Північноатлантичний альянс за цей рік понад 400 разів піднімав у повітря свої бойові літаки, реагуючи на російські маневри у міжнародному європейському повітряному просторі. Це означає збільшення випадків "повітряної тривоги" на 50 відсотків порівняно з попереднім роком, заявив генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг. Столтенберг назвав таку поведінку Москви "ризикованою та необґрунтованою". І поки країни Балтії просять НАТО про постійну присутність військ на їхній території та збільшення оборонних бюджетів країн-членів, пересічні громадяни всіх верств прагнуть самі захищати свої країни.

"Західноєвропейські народи жили в мирі й безпеці так довго, що молоді люди вважають безпеку чимось само собою зрозумілим, вона просто є, і ти починаєш забувати про цінності демократії, миру та безпеки", - каже Мартін Херт із Міжнародного центру оборонних досліджень в Таллінні - аналітичного центру, який опікується питаннями безпеки Балтії та Східної Європи. "У країнах Балтії та Польщі люди не вважають, що безпека та оборона - це щось само собою зрозуміле, та хочуть робити свій внесок", - констатує фахівець.

Від телеакторів до рекламних менеджерів

До Союзу оборони Естонії записуються дуже різні люди - від студентів до ветеранів афганської війни. Професор ІТ-коледжу Ліннар Віік каже, що історія - це те, що дає естонцям почуття громадянського обов'язку, яке важко знайти в багатьох країнах Західної Європи. "Концепція незалежності в Естонії - крихка, чутлива та важлива", - пояснює професор.

"Бути в Союзі оборони - це престижно", - вважає Райво Тамм. Він - легенда телебачення й більше відомий завдяки головній ролі в чорній комедії "Збирання грибів" (Mushrooming), яка принесла йому титул найкращого актора у 2012 році. Але крім цього він - один із добровольців Союзу оборони країни. "Зі сходу завжди існує загроза, і я не можу про це не думати", - каже актор.

"На жаль, наша історія показує, що ми маємо бути напоготові", - погоджується Андрес Летметс. У радянські часи він був студентом-медиком, а нині очолює Асоціацію психіастрів Естонії та приєднався до оборонного союзу у віці 50 років. "Якщо ви бачите, якого курсу нині тримається Росія, то побачите й певні паралелі в ідеології (з Радянським Союзом - Ред.)", - додає він.

Одне з побоювань естонців полягає в тому, що Росія може підігріти сепаратистські настрої серед російськомовних громадян країни, які становлять третину населення. Наприклад, у Нарві, третьому за розміром місті Естонії, яке розташоване біля кордону з Росією. "Ми всі це знаємо: якщо буде вбито російського громадянина, Путін здійснить інтервенцію і скаже, що Росія повинна допомогти своєму громадянину, якого вбив естонський поліцейський. У сучасному світі війна починається в ЗМІ та людських головах", - каже 22-річний Маті Сілд.

Інша "бронзова ніч"

Хлопець став добровольцем Союзу оборони Есторнії після того, як демонтаж та перенесення з центру міста пам'ятника "Бронзовий солдат" у Таллінні викликало масові заворушення серед місцевих росіян у 2007 році. Сілд бачив заворушення тієї "бронзової ночі" на власні очі. "Це було справді серйозно", - молодий естонець згадує, як тієї ночі заворушники кидали каміння в поліцію та підпалювали крамниці. Сам хлопець у той час був старшокласником.

Спогади про небезпечні моменти повернулися до нього, коли Росія здійснила вторгнення до України. "Якщо щось станеться, я хочу бути готовим", - каже Сілд, нині студент біотехнологічного факультету. "Я не хочу бути людиною, яка не вміє користуватися зброєю або муситиме тікати на Захід", - підсумовує юнак.