DW: Президент Чехії Мілош Земан повідомив, що запросив на січневі урочистості з нагоди 70-ої річниці звільнення нацистського табору "Освенцім" представників чотирьох держав-преможниць, а серед них і Володимира Путіна. Як на Вашу думку, чи не є контроверсійною така ініціатива?

Богумил Долежал: Президентська адміністрація подала згадане повідомлення в стилі "вірменського радіо": годі було втямити, що воно і до чого. Зрештою, виявилося, що перша - неполітична - частина урочистостей відбуватиметься в польському Освенцімі, куди приїдуть колишні в’язні та родичі нацистських жертв, а друга - політична - перенесеться до Праги. Усім, за винятком, може, Мілоша Земана, відомо, що в Польщі Путін - небажаний гість, та й сам він аж ніяк не прагне її відвідати. А не відвідавши Освенціма, як він може з’явитися в Празі? Запрошення не котроверсійне, воно - нісенітне...

Останніми днями чеські політики запевняють одне одного, що не годиться кидати на главу держави помідорів, яєць та іншої сільськогосподарської продукції, як це сталося з Мілошем Земаном на пам’ятній акції в університетському містечку "Альбертов"...

Сказав би так: коли тисячний натовп демонстрантів кидає на політика помідори, це означає, що демонстранти зловживають своєю кількісною перевагою. Але чисто по-людськи я студентів розумію: угледівши Земана, важко не зірватися з ланцюга. Ну, а якщо наші політики мають на увазі "святість" президента, то вона якраз і потребує нівеляції. Хоч би і не зовсім в адекватний спосіб.

А як Ви, Богумил Долежал, сприймаєте протести чеської громадськості, яка обурена промосковськими заявами пана Земана і його відверто антиукраїнською позицією?

Не потаю, що мене такі протести тішать, бо Земан, я певен, ганьбить Чеську Республіку. Не бачу нічого скандального і в присутності на Альбертові президентів сусідніх країн. Можливо, крім того, що студентське яєчко нагодою влучило в президента Німеччини. Земанові прихильники спробували скористатися з цього інциденту, але, на щастя, німецьке посольство все швидко і професіонально залагодило.

В соціальних мережах трапляються твердження, що чеському президентові загрожує імпічмент. Наскільки обґрунтованими видаються Вам такі твердження?

Маю за свій обов’язок підкреслити, і то з огляду на деякі істеричні голоси в мережах, що політична вага демонстрацій, про які ми говоримо, не аж така й велика. У Празі в них брали участь сотні й сотні людей, у Брно їх було вже ледве дві сотні, а в Остраві - два десятки. А тому погоджуюся з коментатором Даном Драпалом, який написав: нема підстав уважати, що Земанових критиків побільшало від президентських виборів.

П’ятнадцять років тому, коли Мілош Земан був прем’єр-міністром, протиземановська петиція "Дякуємо, ідіть!" зібрала двісті тисяч підписів, але не викликала його відставки. Чому?

Пам’ятаю. Протести були могутніші за тепершіні, а скінчилися пшиком. Причина полягає в тому, що проблема "Земан" є лише однією із складових, хоч і вельми важливою, більш широкої проблеми, яку можемо визначити як "автократія та олігархія". Протестний рух матиме шанс на успіх, якщо в його підґрунті лежить чітка політична концепція, певна життєзданта ідея. Вигукнути "Ідіть!" - замало, бо не ясно, хто ж має прийти натомість.

А якби чинний чеський президент усе ж таки пішов або "його пішли"?

Відбулися б знов-таки всенародні, на чому наголошую, президентські вибори, а в таких виборах переміг би чинний міністр фінансів, він же - мільярдер, олігарх й політик з автократичними замашками, Андрей Бабіш. Зміна? Шило на мило. Отже, позбутися Земана - це завдання більш складне, ніж багатьом здається. А протести? Вони мають, звичайно, свою вагу, але в підготованому певним чином суспільстві. Чеське ж суспільство залишається непідготованим і дезорієнтованим.