7-8 листопада в Берліні вже в 19-й раз проходить щорічна конференція "Німецько-російські Осінні зустрічі". Тема цього року - боротьба з корупцією в Росії, Німеччині й Україні. Розширити склад учасників з представників двох, як це було раніше, до трьох країн організатори форуму вирішили тому, що в Україні "корупція і зловживання владою при президенті Януковичі стали головними мотивами громадських протестів по всій країні, які привели до зміни влади". Так це пояснив один зі співзасновників "Осінніх зустрічей", голова громадської організації "Німецько-російський обмін" Штефан Мелле.

На конференції мова йде про те, як створити структури, здатні ефективно протистояти корупції. Але чи справедливо ставити при цьому в один ряд Німеччину, Росію і Україну?

Хабарі в Німеччині

В індексі сприйняття корупції, який регулярно робить міжнародна правозахисна організація Transparency International, Німеччина посідає 12-е місце, Росія - 127-е, Україна - 144-е. Про досить скромні масштаби корупції в Німеччині на конференції, що відбувається у Французькому соборі Берліна, розповів адвокат, колишній суддя та прокурор з Франкфурта-на-Майні Вольфганг Шаупенштайнер. Зокрема, він навів такі цифри.

За даними федерального відомства з кримінальних справ, у 2013 році в Німеччині було порушено 1403 справи за обвинуваченням у корупції, за якими проходили 3230 обвинувачених. При цьому загальна сума незаконно отриманого ними усіма разом узятими прибутку склала 60 мільйонів євро. Тобто, в середньому сума кожного хабара була менше 20 тисяч євро. В інших же країнах з рук у руки нелегально переходять у кожному окремому випадку від мільйона до ста мільйонів євро. Тому порівнювати ситуацію в цій галузі в Німеччині з розгулом корупції в Україні та Росії, вважає колишній суддя, не зовсім коректно.

Природа російської корупції

А ось Росію з Україною порівнювати можна. Причому, не лише за масштабами корупції, а й за її природою. "Наша корупція, безумовно, системна, наша корупція вертикальна, - заявила на конференції засновниця і директор російської секції Transparency International Олена Панфілова. - Ця корупція нагадує піраміду, в якій нерозривно пов'язана корупційна практика вищих політичних еліт з низовою, тобто на побутовому рівні".

Найважливішими відмінними рисами цієї корупції вона назвала "зведений в абсолют конфлікт інтересів" і "афілійованість". "Можливість зловживати своїм службовим становищем у своїх особистих цілях та в ім'я збагачення афілійованих осіб, є центральною лінією корупційних взаємодій у нашій країні", - переконана Панфілова.

При цьому особливість російської корупції полягає також у тому, що часто немає хабародавця, а "посадова особа зловживає службовим становищем, не виходячи з кабінету, а просто перерозподіляючи публічні ресурси у власних інтересах", додала експертка.

Українські особливості

Аналогічна природа корупції, а також корупційні схеми і в Україні, розповідали в Берліні київські експерти. Однак є суттєва відмінність, зазначила член правління українського Центру протидії корупції Галина Сеник. Вона полягає в активній позиції громадянського суспільства в Україні. Майдан, за її словами, став "наслідком великої політичної корупції, з якою громадянське суспільство вже не могло миритися і встало на захист країни та національної ідеї".

Професор кафедри кримінального права Київського національного університету Микола Хавронюк не високо оцінює заходи, які новий уряд України вживає з метою боротьби з корупцією, яка, за його оцінкою, в країні як і раніше тотальна. І все ж. "Генеральний прокурор і підпорядковані йому прокурори, - зазначив Хавронюк, - вже порушили безліч кримінальних проваджень щодо українських "ротенбергів", яких у нас теж були десятки. І вони не можуть їх не порушити, вони їх реально ведуть, шукають "закопані скарби".

Принципову відмінність від ситуації в Росії професор бачить у тому, що "якщо український прокурор "забуде" по відношенню до когось порушити кримінальне провадження, то журналісти або громадські активісти йому нагадають. В Росії ж це неможливо".

Порівнювати корупцію в Україні та Росії можна, вважає Олена Панфілова, але "самі країни дуже різні - з різною культурою, історією, з людьми, які по-різному відчувають і думають". Українці, на її думку, інакше, ніж росіяни бачать своє майбутнє, жителі України вибрали європейський шлях розвитку. "А у нас народ не пов'язує своє майбутнє з Європою", - констатує Панфілова.