Унаслідок підпалу трави у прилеглих селах пожежа поширилася на Чорнобильську зону відчуження, де горить уже 35 гектарів лісу, кущів та сухої трави. Яку загрозу несе в собі стихія та як запобігти підпалам, з'ясовувала DW.
Фото: picture-alliance/AP Photo/Y. Yemelianenko
Реклама
У Чорнобильській зоні четвертий день триває пожежа. Державній службі з надзвичайних ситуацій (ДСНС) станом на вівторок, 7 квітня, вдалося загасити близько п'яти гектарів лісу, але на території зони відчуження горить ще 35 гектарів сухої трави і кущів. Органи влади запевняють, що радіаційний фон за межами охоплених пожежею територій перебуває у межах норми, однак незалежні екологи вказують на потенційну небезпеку та вимагають посилити відповідальність за підпали.
Неприборкана пожежа в зоні відчуження
Виконувач обов'язків голови Державної екологічної інспекції України Єгор Фірсов на своїй сторінці у Facebook визнав, що пожежа призвела до підвищення радіаційного фону в зоні відчуження. "Показники приладу становлять 2,3 при нормі 0,14, але така ситуація тільки в осередку пожежі", - написав Фірсов. Головне управління ДСНС у Київській області на своєму сайті інформує, що радіаційний фон у Києві та області залишається в межах норми і не перевищує природних фонових значень.
Лічильник Гейгера фіксує зростання рівня радіації в районі пожежі поблизу ВолодимирівкиФото: picture-alliance/AP Photo/Y. Yemelianenko
Натомість науковець і екскерівник Чорнобильського екологічного центру Олег Бондаренко в інтерв'ю DW вказує на важливість інших показників. "Фон зовнішнього випромінювання, дані якого наведені, створює ґрунт і навколишні предмети. А під час пожежі в повітря здіймається маса аерозолів, які є шкідливими самі по собі і ще й можуть містити в собі радіаційно забруднені частки", - пояснив Бондаренко. На його думку, для фахової оцінки радіаційного забруднення слід порівнювати концентрацію аерозолів до і під час пожежі.
За даними Державного науково-технічного центру з ядерної та радіаційної безпеки, станом на 5 квітня під час вимірювання, здійсненого у місті Гостомелі неподалік від Києва, у повітрі не було виявлено підвищеного вмісту радіонуклідів. У центрі повідомили, що значення потужності дози гамма-випромінювання становило "до 0,1 мікрозіверта на годину, що відповідає нормальному радіаційному фону". Гостомель за допомогою моделювання визначили як оптимальну точку із найвірогіднішим підвищенням показників радіації, тож вимірювання свідчить про загальну ситуацію в Києві й передмісті, зазначається в повідомленні центру. Додаткові вимірювання планують провести у разі збільшення площі пожежі у зоні відчуження.
Причини пожежі у Чорнобильській зоні
Очільник головного управління ДСНС України у Київській області Василь Слободяник назвав причиною однієї з пожеж у Чорнобильській зоні навмисний підпал сухої трави жителем прилеглого до зони відчуження села Рагівка. За повідомленням поліції, 27-літній селянин зізнався, що тричі підпалював суху траву задля забави, а коли вогонь вітром перекинуло далі, не зміг загасити багаття. У районі селища Лютіж неподалік від зони відчуження цими вихідними також спалахнула пожежа, яку вдалося швидко загасити. За словами Слободяника, це сталося в місці скупчення "близько ста авто з київськими номерами, пасажири яких виїхали смажити шашлики".
Лісова пожежа в Чорнобильській зоні. Знімок зроблено 4 квітня 2020 рокуФото: picture-alliance/AP Photo/Emergency Situation Ministry
За даними ДСНС, цього року після безсніжної зими, браку весняних дощів і зниження рівня ґрунтових вод у зоні відчуження спостерігається на третину більше пожеж, ніж у попередні роки. Головна їхня причина - людський фактор. "У зоні відчуження постійно відбуваються затримання людей, які перебувають там з невідомої причини, вогонь часто перекидається на ліси в зоні відчуження із прилеглих територій, які підпалюють, я можу це на майже сто відсотків сказати, самі люди", - зазначив Василь Слободяник.
Масові пожежі - по всій Україні
Упродовж останніх років пожежі регулярно виникають не лише в Чорнобильській зоні, а й на всій території України, сказав в інтерв'ю DW голова Української природоохоронної групи Олексій Василюк. За його словами, наприкінці березня - на початку квітня у різних регіонах України були виявлені близько тисячі пожеж. "Всі вони є масовим спаленням сухої трави і кущів селянами, які не можуть пояснити доцільність цих дій. Хтось каже, що так робили його батьки й діди, хтось вважає, що це стимулює зростання молодої трави для випасу худоби", - сказав Василюк.
Кореспондент DW днями також став свідком підпалу трави у Володарському районі Київщини. Двоє чоловіків розбризкали якусь горючу рідину на суху траву вздовж узбіччя дороги на Київ і підпалили її. На запитання про мету цих дій сказали, що в такий спосіб хочуть знищити середовище розпліднення зайців та гризунів, аби ті не псували сходи посівів на прилеглому лані.
Олексій Василюк упевнений, що шкода від масового спалення трави і сухостою набагато більша, ніж примарна користь. Еколог нагадав, що задимлення пожежами доріг провокує збільшення автомобільних аварій. А дихання продуктами горіння стимулює онкологічні і легеневі захворювання та підриває імунітет, що надто шкідливо під час епідемії коронавірусу.
Необхідно збільшити штрафи
Еколог вважає, що посилення відповідальності за спалення трави може покласти край цьому явищу. "Зараз штрафи за підпали сухостою складають від 175 до 1700 гривень, що в десятки й сотні разів менше штрафів за порушення карантинного режиму. Збільшення цих штрафів може швидко отямити порушників заборони спалення трави. До того ж ця робота покладена законом на поліцію, яка постійно патрулює і шукає порушників, а не на екологічну інспекцію, яка лише реагує на виявлені порушення", - додав експерт.
Підтримує ідею збільшення штрафів і в. о. голови Державної екологічної інспекції Єгор Фірсов. "На першому ж засіданні парламенту депутати мають суттєво підняти штрафи за підпал трави. За відсутність маски зараз вас можуть покарати на 17 тисяч гривень. А за підпал, який може забрати чиєсь життя (як вже недавно відбулося на Житомирщині), штраф мізерний", - зазначив він на своїй сторінці у Facebook. Фірсов вважає, що парламенту треба ухвалити давно подані проєкти законів зі збільшення штрафів за підпали в сотні разів. Інакше масштабні пожежі будуть і надалі відбуватися кожної осені та весни, вважає Фірсов.
У Чорнобилі горять ліси (06.04.2020)
00:37
This browser does not support the video element.
Один день у Чорнобильській зоні відчуження
Чорнобильська зона відчуження перетворюється на справжній магніт для туристів. Кореспонденти DW також вирушили в одноденний тур, який пропонують туристичні агентства. У нашій фотогалереї - основні зупинки.
Фото: DW/D.Kaniewski
Магазин у селі Залісся
Після проходження паспортного контролю на КПП Дитятки, перша зупинка маршруту у 30-кілометровій Зоні відчуження - село Залісся. Колишні садові дерева виросли у справжній ліс, яким поросли центральні вулиці. До аварії на ЧАЕС 26 квітня 1986 року тут проживало близько трьох тисяч мешканців. Їх евакуювали у Бородянський район Київщини. Згодом сюди повернулось кілька самоселів.
Фото: DW/D.Kaniewski
Дім Культури у Заліссі
Залісся було не останнім у районі селом. Тут, у 15 хвилинах від міста Чорнобиля, розташовувалась середня школа, бібліотека, пологовий будинок та Дім Культури (на фото), збудований у 1959 році. Приміщення непогано зберіглося - усередині все ще висить пропагандистський транспарант. У хорошому стані ліпнина, що оздоблювала сцену. Але долівка майже геть згнила, тож пересуватися слід обережно.
Фото: DW/D.Kaniewski
Техніка ліквідаторів у Чорнобилі
Наступна зупинка - Чорнобиль. Біля пожежної частини просто неба розташований музей техніки, задіяної у ліквідації наслідків аварії. У перші дні спеціалісти сподівалися з її допомогою розчистити особливо небезпечні завали. Але навіть техніка не витримувала високий рівень радіації, а виходячи з ладу, створювала для ліквідаторів зайві труднощі.
Фото: DW/D.Kaniewski
Алея Пам'яті
Алея Пам’яті меморіального комплексу "Зірка Полинь" в Чорнобилі - це символічне кладовище з назвами 162 населених пунктів, які зрівняли із землею після Чорнобильської катастрофи. Зі спогадів ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС Валерія Стародумова: "Метод захоронення називався "під себе". Інженерна машина розгородження (ІМР) мала викопати траншею поруч, зіштовхнути будинок і засипати землею".
Фото: DW/D.Kaniewski
Мікрозіверт? Бер? Мікрорентген? Кюрі?
Наступна зупинка - село Копачі. Воно розташоване в 10-кілометровій зоні. Село зазнала найбільш інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами. Саме тут туристи жваво вимірюють рівень радіації за допомогою дозиметрів, доступних за додаткову плату (150-300 гривень). Супровідники мають допомогти зорієнтуватися в одиницях вимірювання. Подекуди "фонить" і "зашкалює", пристрій гучно пищить.
Фото: picture-alliance/C.Junfeng
Дитячий садок у селі Копачі
Село розташовувалося лише у чотирьох кілометрах від ЧАЕС. Через сильне забруднення його ліквідували і заспиали землею. Одна з небагатьох будівель, що залишилась стояти - дитячий садок. Тут ще чимало дитячих іграшок, меблів, посібників із дошкільного виховання, є і батьківський куток. Лише дітей немає...
Фото: DW/D.Kaniewski
Майданчик перед 4-м енергоблоком ЧАЕС
Пам'ятник ліквідаторам аварії встановили на майданчику перед 4-м енергоблоком ЧАЕС. Сьогодні цей енергоблок уже вкритий новим захисним конфайнментом і виглядає цілком мирно. А в квітні 1986 року, після аварії, показники радіації тут перевищували норму у тисячі разів. У ліквідації наслідків однієї з найбільших техногенних катастроф взяли участь близько 600 тисяч осіб.
Фото: DW/D.Kaniewski
Радіологічний контроль на ЧАЕС
Перед входом до ЧАЕС обов’язково пройти контроль на предмет наявності радіологічного забруднення одягу. Як правило прилади звітують "чисто". В іншому разі дозиметристи спробують відчистити одяг. Якщо не вдасться - доведеться його залишити. Організатори обіцяють, що за день перебування у Чорнобильській зоні рівень радіаційного опромінення дорівнюватиме дозі, отриманій за годину польоту літаком.
Фото: picture-alliance/AA/V. Shtanko
Обід на станції
Після проходження радіологічного контролю, у станційній їдальні ЧАЕС пропонують повноцінний обід: борщ або суп, м'ясо з гарніром і салат, компот, сік та хліб. Тут можуть харчуватися і вегетаріанці: замість м'ясного можна взяти, наприклад, кавун та персик. Усі продукти - лише з-за межі зони відчуження. Ціна обіду - 100 гривень. Каву можна взяти окремо, в автоматі. Увага: автомат решту не дає.
Фото: DW/I. Sheiko
Прип'ять - місто атомників
Ось ми і в центрі Прип’яті - гордості соціалістичного містобудування. Рік заснування - 1970. До аварії в місті, розташованому в двох кілометрах від ЧАЕС, проживало близько 50 тисяч мешканців. На фото - "білий дім", де жила міська еліта та директор ЧАЕС Віктор Брюханов, засуджений згодом до 10 років ув’язнення. На першому поверсі - магазин "Веселка", після аварії слугував меблевим складом.
Фото: DW/D.Kaniewski
Автомати з газировкою
Ці автомати, встановлені біля кафе "Прип'ять", у радянські часи були невід'ємною частиною міського ландшафту. На них можна було натрапити на вулиці та у парках відпочинку. Цю модель АТ-101СК випускало виробниче об’єднання "Київторгмаш". Вода зі сиропом коштувала 3 копійки, без - 1 копійку. У другому автоматі (на фото) так і залишився стояти гранований стакан.
Фото: DW/D.Kaniewski
Унікальний вітраж у кафе "Прип'ять"
Кафе "Прип'ять" - улюблене місце відпочинку молоді, розташоване біля річкового вокзалу, куди з Києва припливали теплоходи "Ракета". Особливість інтер'єру - вітраж, найвірогідніше, авторства команди знаменитого художника-монументаліста Івана Литовченка. Виконаний за трудомісткою і витратною технологією: творцем зібрані фрагменти кольорового скла. Митці називають результат "гобеленом у склі".
Фото: DW/D.Kaniewski
Залишки універмагу
Прип'ять вважався зразково-елітним містом. Рівень забезпечення енергетиків порівнювали з московським, звичний для СРСР дефіцит тут був рідкістю. У Прип'яті діяло 25 магазинів, у тому числі універмаг, що відкрився на початку 1986 року. На першому поверсі був продуктовий відділ, на другому - меблевий. Тут ще збереглися холодильні вітрини, хоча мародери давно зняли усе "начиння" на металобрухт.
Фото: DW/I. Sheiko
Розграбоване мародерами
Та найбільше сліди мародерів помітні у залишених приватних помешканнях прип’ятчан. Деякі речі, незабруднені радіацією, городяни змогли згодом забрати та вивезти, частково майно утилізували. Решту розікрали мародери. Знімали навіть батареї. Більшість квартир нині майже цілком порожні. Подекуди, як тут, у квартирі в домі на вулиці Лесі Українки, ще можна знайти шпалери, старі меблі та дещо з кухні.
Фото: DW/D.Kaniewski
"Вірним курсом завжди. Та весь час не туди"
…ці слова з пісні Тараса Петриненка згадуються при виді транспарантів до Першотравня у будинку культури "Енергетик". Аварію на ЧАЕС від розпаду СРСР відділяють лише 5 років. Історики упевнені, що Чорнобиль став початком кінця Радянського Союзу. Лише на першому етапі збитки від аварії становили 18 мільярдів рублів. Похитнулася не лише неповоротка економіка, але й сліпа віра в курс КПРС.
Фото: DW/D.Kaniewski
Секретний об'єкт - загоризонтна радіолокаційна станція "Дуга"
...вона ж - "Чорнобиль-2", вона ж - "російський дятел" (Russian woodpecker), вона ж "випалювач мізків". Остання зупинка маршруту - секретний об'єкт, збудований неподалік ЧАЕС. Він був частиною системи протиповітряної оборони СРСР для виявлення запуску міжконтинентальних балістичних ракет. Починаючи від 1976 року, "Дуга" наводила страх шумом в ефірі, за що радіолюбителі й охрестили її "дятлом".
Фото: DW/I. Sheiko
Знайомтеся: лис Семен
На околицях Прип'яті часто можна зустріти лиса на прізвисько Семен. Він став своєрідною місцевою знаменитістю. Туристів Семен любить, адже вони його часто підгодовують. Однак гладити його не рекомендується. Не лише через те, що у нього на хутрі теоретично можуть бути радіоактивні частинки. Цей симпатяга - дика тварина і кусатися не розучився.
