Стіна перед входом у початкову школу імені Готфріда Кінкеля у Бонні засіяна табличками з назвами гуртків: театральна студія, спортзал, кімната для релаксації, Lego-конструювання. Кожен школяр сам вирішує, де відпочиватиме після занять. Аби не загубитися, він має прикріпити до відповідної таблички магнітик зі своїм іменем.

"Запам’ятай, це лише твій магнітик, ніхто крім тебе не має право ним розпоряджатися", - пояснює вихователька дев’ятирічному Одисею, новачкові, який ще не розібрався в новій системі. "Важливо, щоб дитина сама приймала рішення та могла за нього відповідати", - пояснює в інтерв’ю DW Катрин Дорнбуш, керівниця педагогічної організації Kinderwerk Baronsky, відповідальна за все, що відбувається у школі по закінченню занять.

Вихователі груп продовженого дня приходять до школи незадовго до закінчення уроків та деякий час перебувають у класі разом з учителем. Потім педагог залишає клас, а діти залишаються з вихователями. Після обіду під їхнім наглядом малеча виконує домашні завдання, а потім розсіюється по гуртках за інтересами. З 310 учнів цієї школи 260 залишаються у її стінах після занять.

Новий тренд

Ще 10 років тому у федеральній землі Північний Рейн-Вестфалія було обмаль шкіл з групами продовженого дня. Лише 2003 року в місцевий закон про освіту було внесено положення, яке зобов’язало школи забезпечити таку можливість для дітей та їхніх батьків. У деяких землях ФРН, приміром, у Баварії, такого законом досі не прописано. А в Гамбурзі таке положення з’явилися лише цього року.

Загалом у Німеччині лише третина дітей регулярно відвідують групи продовженого дня. Але система працює не ідеально: перш ніж знайти місце в такій групі, кореспондентці DW довелося оббивати пороги чотирьох шкіл у Бонні. У більшості початкових навчальних закладів батькам доводиться записуватися в довгі черги, чекати в яких можна роками, нарікають вони.

"Це пов’язано з нестачею приміщень, - пояснює DW Катрин Дорнбуш. - У переважній більшості шкіл учні після занять переходять в окремі приміщення, які, на жаль, не можуть вмістити всіх охочих, та й вихователів бракує. Як правило, групи продовженого дня можуть прийняти лише половину, а іноді третину учнів школи".

Метод інтеграції

На початку система таких пообідніх шкіл була запланована як допомога батькам. Вони отримали можливість нормально працювати і не хвилюватися за своїх дітей. Однак, як з’ясувалася, це має також важливий педагогічний та соціальний ефект.

Наталі Фішер, координаторка наукового проекту з дослідження шкіл подовженого дня, розповідає, що діти, чиї сім`ї не розмовляють вдома німецькою, краще адаптуються, швидше вчаться читати та засвоювати прочитане, якщо регулярно залишаються в школі після занять. "У школах з групами продовженого дня менше випадків вандалізму, школярі толерантніші", - каже Наталі Фішер. "Ця система вже довела свою ефективність", - стверджує директор школи імені Готфріда Кінкеля Кристіан Ебергарт.

Класичним зразком пришвидшеної інтеграції за допомогою таких навчальних форм вважають Канаду. "У Торонто школи, в яких навчаються багато дітей-імігрантів, отримують додаткове фінансування, - розповів у інтерв’ю DW експерт Фонду Бертельсманна Ульрих Кобер. Діти можуть перебувати в школі до 16-ої години, а на канікулах для них передбачені додаткові освітні програми". Прогрес, який дитина робить за два-три роки, важко переоцінити, впевнений Ульрих Кобер.

Битва із соціальною нерівністю

Дітям із соціально неблагополучних родин групи продовженого дня теж на користь. "Ми намагаємося заповнити те, що, на жаль, їм не можуть дати батьки, - каже Катрин Дорнбуш з організації Kinderwerk Baronsky. - За відсутності інших варіантів дітям з таких родин нерідко доводиться решту дня товктися біля телевізора. Тоді як у групах продовженого дня дитина не лише виконує домашні завдання, але й вчиться спілкуватися, цивілізовано вирішувати конфлікти, поважати думку інших".

Соціолог Наталі Фішер вважає, що майбутнє німецьких шкіл - за гнучкими формами навчання, які поєднують освітні практики з виховними та комунікаційними. У другій половини дня виховний процес не має припинятися, тому школи продовженого дня охоче запрошують професіоналів різних галузей - спортивних тренерів, викладачів музики та репетиторів з іноземних мов.

Ульрих Кобер з Фонду Бертельсманна вважає, що вихователі продовженого дня та шкільні викладачі мають обмінюватись досвідом і навчатися один в одного. "Тепер уже не можна до обіду вчити дітей, а потім просто сидіти з ними", - вважає експертка.