Багато хто з аналітиків Білорусі, оцінюючи теперішній рівень відносин Мінська та Брюсселя, говорять про відлигу, яка, утім, не є наслідком усунення попередніх різнобіжностей. У таких умовах, на думку аналітиків, співробітництво може розвиватися за двома наступними сценарями: або ж він призведе до повторення циклу "відлига-вибори-репресії-санкції", або перетвориться на азербайджанський варіант взаємодії, в рамках якого питання прав людини, демократизації та громадянського суспільства винесуть у формат дискусій.

Такий основний підсумок аналізу актуальної ситуації у сфері білорусько-європейських відносин, підготовлений білоруським Центром європейської трансформації. Документ "Новий цикл європейсько-білоруського співробітництва: діалог усупереч обставинам?" був оприлюднений на початку вересня.

Три стратегії

Як зазначено в документі, новий етап стосунків між Білоруссю та ЄС почався після саміту країн-учасниць програми ЄС "Східне партнерство", який пройшов у Вільнюсі в листопаді 2013 року. Ознакою "нової європейської відлиги" стало те, що прізвище міністра закордонних справ Білорусі Володимира Макея зникло із санкційного списку білоруських чиновників, яким заборонено в’їзд у Євросоюз. Потім відбулася низка поїздок Макея та інших білоруських урядовців у країни ЄС, а також низка зустрічних візитів представників цих країн до Мінська.

При цьому між ЄС та Білоруссю почалось обговорення так званої "проміжної фази співробітництва", що спрямована на перспективну взаємодії з питань економічної модернізації. Крім того, Єврокомісія розширила секторальну технічну допомогу Білорусі, виділивши 13 мільйонів євро на охорону навколишнього середовища. Тобто, на тлі заморозки європейсько-білоруських відносин, що виникла після грудня 2010 року, активізація взаємодії виявилася доволі помітною.

Раніше, як у ЄС, так і в Білорусі, існувало три основних підходи до можливого розвитку європейсько-білоруських стосунків. Прибічники радикальної стратегії пропонували не йти на жодне співробітництво з Білорусією, аж поки Мінськ не виконає висунутих ЄС умов. Другий варінт, прихильником якого є білоруський уряд, - це так званий "номенклатурний діалог", який передбачає відновлення Євросоюзом співробітництва з керівництвом Білорусі без виконання Мінськом раніше представлених ЄС умов. При цьому політично делікатні питання не мають займати перші позиції, а громадянське суспільство планувалося усунути від процесу обговорення.

Третя стратегія – публічний діалог – робила акцент на вибудову тристоронніх відносин у форматі "ЄС - уряд Білорусі - білоруське громадянське суспільство" та вирішення всіх суттєвих для країни питань виключно в цьому форматі. В аналізі підкреслюється, що рекомендації щодо політики Євросоюзу щодо Білорусі, ухвалені Європарламентом, були найближчими до стратегії публічного діалогу. Однак зроблені в цьому році кроки - як із боку Брюсселя, так і з боку Мінська - свідчать, що для практичної реалізації було обрано інший шлях.

Відлига без демократизації

Як відзначив в інтерв’ю DW один із авторів аналізу, директор Центру європейської трансформації Андрій Єгоров, якщо раніше у відносинах Євросоюзу з білоруським керівництвом завжди однією із ключових тем була проблема дотримання прав людини, то, судячи із нинішньої політики, це питання вже не є основним. Скоріш за все здійснюваний розвиток відносин між ЄС та Білорусією, за словами Андрія Єгорова, нагадують номенклатурний діалог.

В оприлюдненому аналізі підсумовується, що теперішня політична відлига в підсумку може спричинити повторення циклу "відлига-вибори-репресії-санкції", коли розвиток співробітництва буде здійснюватися, аж поки білоруська влада не піде на вчинки, які стануть неприйнятними для ЄС. Другий варіант – встановлення ЄС стосунків із Білорусією за аналогією з Азербайджаном. Тобто співробітництво з урядом у Мінську буде поглиблюватися, йому буде надана технічна допомога, а питання прав людини, демократизації та громадянського суспільтва стануть дискусійними. Тобто реальної демократизації та лібералізації в Білорусі в результаті такої відлиги не буде.

За словами директора Центру європейської трансформації, про більш позитивний сценарій розвитку відносин можна було б говорити або за умови зміни позиції ЄС щодо Білорусі, або ж за умови демократичних перетворень усередині Білорусі, чого не відбувається. На думку Андрія Єгорова, теперішнє налогодження стосунків нагадує радше азербайджанський варіант співробітництва з ЄС. Хоча обидва описаних в аналізі сценарія не є несумісними.

Репресій не буде - репресувати немає кого

Зрештою політики до таких європейсько-білоруських перспектив ставляться неоднозначно. Лідер руху "За свободу!" Олександр Мілінкевич припускає, що репресії, які сталися у 2010 році під час президентських виборів у Білорусі, не були обов’язковим елементом циклу, що настане після європейської відлиги. На його думку, жорстокий розгін демонстрацій та масові арешти після виборів були провокацією російських спецслужб, які не хотіли зближення Білорусі та ЄС. Ось чому зовсім не обов’язково, що репресії мають повторитися після поліпшення білорусько-європейських відносин і в майбутньому.

Разом з тим співголова оргкомітету зі створення партії БХД Павло Северинець, який після колишніх президентських виборів у Білорусі три роки провів за гратами, також має сумніви в реальності репресій, але з іншої причини. На його думку, "опозиція в країні доведена до травоїдного рівня, і тут уже нічого репресувати". Павло Северинець вважає, що у діях влади можливе зміщення акцентів, після чого буде вчинено виселення з країни структур-провідників ідеї "руського миру".

Правду кажучи, зауважує політик, у Білорусі за 20 років правління Олександра Лукашенка нічого не змінилося й змінюватися не буде, зокрема і європейський напрям. А тому певні ознаки азербайджанського варіанта взаємодії з ЄС, на думку Павла Северинця, у Білорусі цілком можливі.