Читання книжок дедалі більше поступається місцем іншим джерелам здобуття інформації й розуміння світу, переконана Сімоне Еміг - керівник відділу досліджень поведінки читачів у Читацькому фонді в Майнці. Упродовж от уже чотирьох років Еміг разом з колегами публікують результати своїх спостережень.

«Багато німців люблять читати, але прірва між тими, хто читає, й тими, хто не читає, зростає. Чверть німців не бере взагалі книжку в руки», - констатує Еміг. Зменшується кількість тих, хто читає багато й інтенсивно. Науковці говорять про тверде читацьке ядро - це приблизно три відсотки, - яке сладається із людей, які не можуть собі уявити життя без книжки.

Великі монітори, маленькі полиці

В інших читацьких прошарках спостерігається зміна до читання. Збільшується кількість тих, хто бере книгу в руки тільки на вихідні або у відпустці. За словами експерта, книжку почали частіше розглядати з функціональної точки зори, як джерело корисної інформації, а не як культурний елемент, що допомагає краще зрозуміти світ і себе.

Одним словом: монітори у вітальнях стають дедалі більшими, а книжкові полиці зменшуються. Водночас експерти застерігають від чіпляння всіх гріхів на сучасну техніку. «Аудіокниги й інші електронні засоби безперечно можуть спонукати людину зацікавитися літературою. Але вони сприяють також зміні читацьких звичок», - каже Сімоне Еміг.

Науковці говорять сьогодні про такий феномен як поверхове читання. Враховуючи темп сучасного життя, нині мало хто готовий від корки до корки читати, скажімо, «Війну та мир». Замість цього книжки тільки перегортуються, увага затримується лише на окремих сторінках, стверджує Сімоне Еміг.

Читання – жіноча справа?

Ба більше того: на думку експерта з Читацького фонду, читання взагалі втрачає свій престиж. Воно перестає вписуватися в суспільство, де панує закон ліктя. Той, хто читає, вважається занадто м'яким, таким, що має забагато вільного часу для заняття непотрібними речами. Від деяких чоловіків можна почути навіть таку думку, що читання - це жіноча справа, навіть занадто жіноча.

«Нам вдалося зібрати достатньо доказів, які свідчать, що діти, яким у дитинстві читали книжки, також у дорослому віці мають тісніший зв'язок з книгою, ніж ті, кому батьки книжки не читали», - продовжила Сімоне Еміг. Тому вона зараз намагається звернути увагу суспільства на цю проблему, аби заохотити дітей читати, а батьків зробити чутливими до цієї теми.

Автор: Міхаель Келер, Володимир Медяний
Редактор: Дмитро Каневський