Перші кроки астронавтів на Місяці. Ступаючи 20 липня 1969 року на поверхню нашого природного супутника, астронавт Ніл Армстронг вимовив одну з найвідоміших фраз в історії: "Це маленький крок для людини, але гігантський стрибок для всього людства".

Ракета з астронавтами, котрі мали висадитись на Місяці, стартувала 16 липня 1969 року з мису Канаверал у штаті Флорида. Це була Saturn V, деякі характеристики якої ще й по сьогодні залишилися неперевершеними: близько 110 метрів заввишки, вагою майже 3000 тонн. На борту космічного корабля, який вона виводила, - Ніл Армстронг, Едвін "Базз" Олдрін та Майкл Коллінз.

Про старт місії "Аполонн-11" з місця події повідомляли тисячі репортерів. Офіційно було акредитовано 3497 журналістів. Усі вони юрмилися в пресцентрі Космічного центру імені Джона Кеннеді.

Побачити пуск місії до Місяця кортіло не лише журналістам. У ті дні поблизу космодрому імені Кеннеді перебували сотні тисячі людей, що розмістилися просто неба на пляжах та дорогах неподалік, щоб якомога ближче побачити цю історичну подію.

З Центру управління польотами (ЦУП) стежив директор програми пілотованих польотів на Місяць "Аполлон" Семюель Ч. Філліпс (п.). Саме на ньому та його колегах лежала відповідальність за те, щоб перший політ на Місяць успішно розпочався та тріумфально завершився.

Один з членів екіпажу не міг відправитися на поверхню Місяця й змушений був перебувати в орбітальному кораблі. Тоді ним виявився Майкл Коллінс (посередині на фото). 2009 року він визнав: "Я почувався частиною того, що відбувалося на Місяці. Я знаю, що якби сказав, що мав тоді найкраще з трьох місць, не мене дивилися б як на брехуна чи бовдура, але скажу чесно, що я задоволений тим, що мав".

20 липня 1969 року о 20:17:58 за всесвітнім часом Ніл Армстронг коротко й ясно повідомив: "Орел" сів!". Але проминув ще деякий час, поки обидва астронавти справді змогли стати на поверхню Місяця. (…) Спочатку треба було підготуватися до відльоту спускового апарата. Історична мить настала 2:56:20 за всесвітнім часом - нога Армстронга ступила на поверхню нашого природного супутника.

Це фото Майкл Коллінз відзняв 21 липня. На ньому видно спусковий апарат "Орел" під час його повернення з поверхні Місяця, за ним видніє сам наш природній супутник, а вже на задньому тлі Земля. Коллінз чекав на Армстронга та Олдріна, перебуваючи на місячній орбіті.

Під час перебування на Місяці астронавти Армстронг та Олдрін зібрали чимало місячного ґрунту та каміння, з котрим повернулися на Землю. Ось цей камінець - частина тих трофеїв. Загалом у рамках шести висадок на Місяць астронавти назбирали близько 400 кілограмів місячного ґрунту та каміння. Всі ці екземпляри містяться в каталозі Lunar Sample and Photo Catalog.

Але під час місій "Аполлон" астронавти залишили на Місяці й чимало речей з Землі. Деякі з них, приміром, ось ця брошка Ніла Армстронга, були досить символічними. Зроблена в вигляді оливкової гілки - вона символізує мир. Майбутні туристи на Місяці знайдуть там і чимало інших предметів, що нагадують про перебування там перших астронавтів.

24 липня о 16:50 всесвітнього часу екіпаж висадився в Тихому океані, на відстані 21 кілометр від авіаносця USS Hornet, і за 1480 кілометрів на південний захід від Гаваїв. Після прибуття астронавти мали заповнити формуляри та офіційно передати місячний ґрунт та каміння. Потім їх відправили на карантин. Цей захід мав не допустили поширення на Землі можливих завезених з Місяця інфекцій.

Як бачите, астронавти місії "Аполлон-11" не носять космічні костюми, а натомість сомбреро і пончо, тобто Fiesta Mexikana! За 45 днів вони побували в 24 країнах і 27 містах. Цим США хотіли продемонструвати свою готовність поділитися власними космічними знаннями. Астронавтів приймали як суперзірок. На фото - астронавти в Мехіко, 23 вересня 1969 року.

За наявними даними, наша Сонячна система налічує вісім чи дев'ять планет - усе залежить від того, кого запитати, адже деякі експерти до них відносять і Плутон, хоч ще 2006 року Міжнародний астрономічний союз (МАС) позбавив це небесне тіло статусу планети. Перше зображення поверхні карликової планети вчені отримали 2015 року. Але милуватися найпершими фото небесних тіл земляни могли ще 1960 року.

Міжпланетна космічна станція "Марінер-10" вирушила до Меркурія 1973 року. З усіх планет Сонячної системи саме Меркурій розташований найближче до нашого Сонця. Ось це фото поверхні Меркурія, що напрочуд нагадує поверхню Місяця, космічний зонд відзняв у березні 1974 року. Відстань від Меркурія до Сонця становить від 46 до 70 мільйонів кілометрів, бо його орбіта - не ідеальне коло.

5 лютого 1974 року "Марінер-10" зробив ось цей знімок великим планом сусідки Меркурія - Венери. Кольори на фото були посиленні НАСА, аби рельєфно зобразити помережану хмарами атмосферу Венери. Адже планета огорнена густим серпанком хмар, утворених двоокисом вуглецю. На шляху до Венери антена міжпланетної космічної станції діяла небездоганно. На додачу зонд втратив багато палива.

Перше одержане з космосу фото, де нашу планету видно цілком, зробили камери космічного апарата "Лунар орбітер-1". Це сталося в серпні 1966 року, тобто три роки до того, як перша людина ступила на поверхню Місяця. Від останнього видно на цьому знімку на передньому плані його тінь. Знімок був частиною цілої серії таких фотографій, що мали стати в пригоді при підготовці висадки астронавтів на Місяць.

Цей знімок великим планом сусідньої до нас планети - перша світлина поверхні іншої планети, відзнята космічним зондом. 15 липня 1965 року її відзняли камери міжпланетної космічної станції "Марінер-4". Вчені, які сподівалися побачити моря, долини та гори, були розчаровані - на фото видно лише схожі на місячний ландшафт кратери. Видання New York Times написало тоді: "Марс, ймовірно, мертва планета".

19 листопада 1973 року фотокамера космічного зонду "Піонер-10" відзняла першу фотографію Юпітера з відстані 130 тисяч кілометрів. А ось космічний апарат "Юнона" робить обліт навколо нього на віддалі лише 5 тисяч кілометрів. З екваторіальним діаметром у майже 143 тисячі кілометрів Юпітер - найбільша планета Сонячної системи. Його маса вдвічі перевищує масу всіх інших планет системи разом узятих.

Перше зображення цієї планети-гіганта та його відомих кілець зробив 31 серпня 1979 року запущений після "Піонера-10" космічний апарат "Піонер-11". Це була небезпечна місія. Приміром, коли зонд пролітав крізь зовнішні кільця Сатурна, він ледве не зіштовхнувся з одним із двох відкритих ним супутників планети. Угорі зліва світлини видніє один із них - Титан.

На одному з перших зображень Урана, які одержали вчені, видно його кільця. Зонд "Вояжер-2" відзняв цей знімок у 1986 році. На Урані панують температури до мінус 221 градусів за Цельсієм, тож він є найхолоднішою планетою нашої Сонячної системи. Вченим довелося з Землі повторно лагодити камеру зонда, яка вийшла з ладу під час прольоту космічного апарата поблизу Урана.

Камера "Вояжера-2" передала на Землю і перші зображення планети Нептун. Це відбулося у серпні 1989 року. Вченим відомо, що ця планета має чотири хмарних зони. Для тих, хто не визнає Плутон за планету, Нептун є найбільш віддаленою від Сонця планетою. Відстань від Нептуна до нашого центрального світила становить 4,5 мільярда кілометрів, тобто в 30 разів більше, ніж відстань від Сонця до Землі.

Факт позбавлення Плутона статусу планети не применшив захвату науковців та аматорів, коли НАСА оприлюднило 13 липня 2015 року перші фото великим планом поверхні цього небесного тіла. Космічний апарат "Нові горизонти" подолав задля цього зображення 4,88 мільярда кілометрів, долетівши до одного з найбільш віддалених куточків Сонячної системи.

У 2006 році ірано-американська мультимільйонерка Ануше Ансарі потрапила на перші шпальти газет. Засновниця інтернет-компанії Prodea Systems отримала можливість провести два тижні на МКС. "Скільки має коштувати мрія?", - питає Ансарі у документальному фільмі "Космічні туристи". Раніше троє чоловіків заплатили російському космічному агентству близько 16 мільйонів євро кожен, щоб полетіти в космос.

Космічні туристи (зліва направо) Чарльз Сімоні, Ануше Ансарі, Грегорі Олсен, Річард Герріот, Гі Лаліберте, Денніс Тіто та Марк Шаттлворт. З 2001 року ці сім багатих авантюристів здійснили свою мрію про подорож на Міжнародну космічну станцію та заплатили за це мільйони.

"Космопорт Америка" вартістю 178 мільйонів євро - перший приватний космодром. Він розташований у долині Хорнада-дель-Муерто в штаті Нью-Мексико. Його споруджували з 2005 по 2011 роки. Космодром мав відкритися ще до кінця 2013 року, але початок його роботи відклали на невизначений час. Проте він вже зараз пропонує ефектні декорації для кіно, фотосесій та просто зацікавлених відвідувачів.

Незабаром із космодрому "Космопорт Америка" можуть розпочатися перші комерційні польоти. Принаймні такий план має Річард Бренсон (праворуч), який саме для цього і заснував компанію Virgin Galactic. У лютому 2016 року він представив нову версію космічного корабля SpaceShipTwo. Гаррісон Форд (ліворуч) та Джастін Бібер вже зарезервували собі місця за 250 тисяч доларів США.

SpaceShipTwo - корабель багаторазового використання для суборбітальних польотів. Він не досягає земної орбіти, але, виконуючи параболічний політ, піднімається на висоту 15,2 кілометра. Це дозволить туристам наблизитися до космосу і побачити кривизну Землі. Крім того, вони зможуть відчути невагомість. Але назвати себе астронавтами - ні. Для цього треба принаймні один раз облетіти навколо Землі.

Swiss Space Systems (S3) - швейцарська компанія, яка планує запропонувати орбітальні польоти для менш забезпечених людей. Ідея полягає в тому, що шатл запускатимуть за допомогою спеціального Airbus A300. Ця система також могла би використовуватися для запуску супутників на низькі орбіти або надзвукових перельотів.

Саме таке бачення має компанія World View. Капсула з туристами кріпиться до аеростату та може підніматися на висоту 32 кілометра, що вдвічі вище за висоту, на яку піднімається SpaceShipTwo. Нещодавно компанія завершила перший успішний випробувальний політ. Ті, хто замовить квиток завчасно, можуть розрахувати на ціну в 67 тисяч євро.

Супутник Jason-3 запустили 17 січня 2016 року, він повинен перейняти естафету в Jason-2 у жовтні. Зрештою він стане частиною великої мережі супутників американського космічного агентствa NASA, які стежать за рівнем моря, океанічними та атмосферними течіями.

Реєстратори рівня моря на Землі не можуть відповісти на це питання, а супутники можуть. Ось чому агентство NASA запустило топографічну місію щодо вивчення рівня моря (OSTM) з використанням супутників Topex/Poseidon, Jason-1, 2 і 3, щоб вирішити цю проблему. Jason-2 надсилав топографічні радіолокаційні зображення, його наступник Jason-3 має додаткові інструменти на борту - радіометр і лазер.

Без супутників, які спостерігають за Землею, ми не розуміли би нашу планету так добре. Sentinel-2 зробив це фото північного берега Адріатики з італійськими Альпами в кінці червня, невдовзі після його запуску. Sentinel-2 є частиною комплексної програми спостереження за Землею європейського космічного агентства ESA.

Sentinel-2 має на своєму борту спектрометр, що дозволяє знімати фотографії у широкому діапазоні хвиль. Завдяки цьому вчені можуть побачити багато деталей в зображеннях, які не можна побачити неозброєним оком. Зокрема стан рослинності або рівень вологи в ґрунті.

Фото Північної Італії: місто Павія в верхньому лівому куті з річкою Тічіно, що впадає в більшу - По. Інфрачервоний спектр камери показує стан сільського господарства: Вчені можуть навіть побачити, що росте на полях.

Багато супутників, які ведуть спостереження за Землею, не самотні у своїй місії. Вони роблять роботу краще разом. Це справедливо і для супутників Sentinel-1 та 2, які згодом отримають по супутнику-партнеру. Разом вони можуть знімати будь-яке місце на поверхні планети кожні п'ять днів. Програма ESA зі спостереження за Землею включає в себе шість видів супутників для різних завдань.

Одним із завдань для Sentinel-1 є вимірювання топографії землі, так само, як Jason-3 робить це з морем. Для цього в нього є великі радіолокаційні антени. Він може вимірювати пагорби, гори і долини. Дані, які збирає супутник, пізніше можуть бути об'єднані з даними із супутника Sentinel-2 або інших. Це дає фермерам, будівникам та природоохоронним відомствам саме ту інформацію, яку вони потребують.

Це фото голландського узбережжя чітко показує, що Нідерланди зовсім не є рівниною, як дехто вважає. На зображенні добре видно дюни, будівлі та дамби.

Місія європейського космічного агентства SWARM, - це зовсім інший тип спостереження за Землею. Три супутника обертаються навколо Землі, заглядаючи глибоко в надра планети. Супутники місії записують зміни в магнітному полі Землі з 2013 року.

Вчені цікавляться магнітним полем Землі, так як воно постійно змінюється. Його змінює магма, яка постійно рухається під земною корою. Знати це важливо для морської і повітряної навігації.

Магнітне поле Землі захищає нас від сонячних променів, які можуть бути особливо сильним після появи сонячних плям або спалахів. Якщо магнітне поле Землі змінюється, то це змінює і траєкторію польоту фотонів поблизу Землі.