Відвідування школи в Німеччині є обов'язковим. А ще кожна дитина проходить обстеження в дошкільному віці, по-німецьки - Einschulungsuntersuchung. Проводить його міська адміністрація. На практиці це виглядає так: батьки отримують запрошення прийти з дитиною на дошкільне обстеження у відділ охорони здоров'я - Gesundheitsamt.

Освіта в Німеччині регулюється на земельному рівні, тому в кожній федеральній землі своя освітня програма, свої нормативи та іспити. Але дошкільний тест у восьми з 16 земель - єдиний, а нормативи були розроблені в Білефельді.

Так що ж має вміти дитина, яка йде в німецьку школу? "Читати? Ні, цього її навчать у школі", - посміхається Імке Майвальд (Imke Maywald), керівниця служби лікарів, які спостерігають за станом здоров'я дітей і підлітків в боннському відділі охорони здоров'я. Може, рахувати? І цього від дитини не вимагається. "Багато батьків бояться, що якщо дитина не зможе виконати якісь завдання, то її не допустять до школи, - ділиться своїм досвідом Майвальд в інтерв'ю DW. - Це не так. Ми проводимо скринінг, щоб подивитися, як дитина розвинена для свого віку".

Як відбувається дошкільне обстеження

Дитина, якій до 30 вересня поточного року виповниться шість років, піде до школи у серпні 2019 року. У період з січня по липень вона має пройти обстеження. У призначений день дитина приходить у супроводі одного з батьків до міського відділу охорони здоров'я.

Саме обстеження складається з двох частин. Першу дитина проходить самостійно, без батьків. "Наші співробітники хочуть побачити, як дитина вестиме себе в ситуації, наближеній до шкільної. Вона залишається наодинці з фахівцем і виконує певні завдання", - каже Імке Майвальд. Дитина добре взаємодіє? Поводиться зухвало? Відмовляється щось робити? Уявімо, малюк вів себе вперто і не відповідав на питання фахівця. Цю інформацію потім передадуть у школу. Або, наприклад, фахівець помітить, що дитині складно тримати рівновагу або у неї є якісь інші проблеми. Лікар відділу охорони здоров'я може рекомендувати ерготерапію чи інші ефективні методи. Рецепт потрібно буде вже отримувати у свого педіатра. Під час медогляду лікар перевірить і паспорт щеплень. Якщо потрібно, проведуть консультацію з батьками. 

Другу частину обстеження дитина проходить у присутності батьків. Лікар обов'язково перевірить зріст, вагу, огляне зуби, запропонує дитині виконати кілька фізичних вправ, намалювати точно таку ж картинку, яка буде зображена на аркуші паперу, попросить описати малюнок. Загалом, як підкреслює німецька фахівчиня, йдеться про прості навички і вміння, які прищеплюють дитині вдома і в садочку. "Нічого складного! Це не іспит. Все відбувається в ігровій формі, - запевняє Імке Майвальд. - Вчитися чомусь або спеціально готуватися, щоб пройти тестування, не треба. Дитина все це вміє робити, якщо, звичайно, її не позбавили можливостей набути ці навички - іграшок, книг, олівців".

Випадків, коли дитину рекомендують віддати в школу наступного року, одиниці. "Не більше одного-двох відсотків від загальної кількості, - говорить Імке Майвальд. - Як правило, батьки вже готові до цього". Крім того, під час обстеження ми можемо зрозуміти, чи зможе дитина вчитися в звичайній школі чи їй потрібна корекційна школа. На етапі початкової школи переважно всі діти потрапляють у звичайну школу, в корекційні - мало, оскільки у початковій школіє інтегративні класи. Поняття "інтегративний" - звичне для німецьких дитячих садочків та шкіл. Воно означає, що в них разом зі звичайними дітьми навчаються та граються діти з обмеженими можливостями здоров'я.

Медичне обстеження дозволяє також виявити захворювання, які в подальшому можуть вплинути на навчання і роботу. Наприклад, перевірка зору. Дитина навіть за наявності певних проблем із зором швидко вчиться їх компенсувати. Батькам складно вчасно це помітити.

Хто вирішує, чи піде дитина в школу

Цікаво, що у Німеччині набагато частіше самі батьки хочуть залишити дитину "на другий рік" у дитячому садочку, вважаючи, що вона ще не готова до школи. "Для цього мають бути ґрунтовні медичні передумови. Якщо батьки просто хочуть, щоб дитина погралася ще рік в садочку, де їй дуже комфортно, цього недостатньо", - каже фахівчиня з Бонна. На практиці зустрічаються приклади, коли дитина інтелектуально готова до школи, а психологічної і соціальної готовності у неї немає. "Тоді ми рекомендуємо не віддавати в школу", - пояснює Імке Майвальд.

Ще один важливий аспект: висновок комісії має рекомендаційний характер, школа і батьки не зобов'язані дотримуватися цих рекомендацій. Рішення про допуск дитини ухвалює школа. Разом з тим директор керується висновком комісії і своїми спостереженнями. Як зазначає очільниця боннського відділу охорони здоров'я, найймовірніше, лише в одиничних випадках його рішення відрізнятиметься від висновків лікарів. Однак важливо розуміти, що в Німеччині дитина, яка досягла шкільного віку, зобов'язана йти в школу (Schulpflicht). І тільки в окремих випадках це не відбувається: коли, наприклад, неможливо компенсувати наявний дефіцит навичок і умінь у дитини за рахунок корекційних заходів.

Вирішальним фактором висновок медкомісії є і для дітей, які йдуть до школи раніше "обов'язкового" віку (у Німеччині таких дошкільнят називають "Kann-Kind", що означає, що дитина може, але не повиннна йти в школу). Керівництво школи бере до уваги не тільки той факт, чи готова дитина інтелектуально, але й чи дозріла вона в соціальному плані і на емоційному рівні.

А чим відрізняються сучасні діти? Керівниця відділу боннського відомства звертає увагу на таке негативне явище: сучасні діти замість того, щоб гортати сторінки (виконуючи певні завдання тестування), автоматично роблять рухи, характерні для користувачів смартфонів і планшетів. "Все-таки важливо, щоб дітям були доступні традиційні речі - книги, олівці, фарби, конструктори. Зрозуміло, що ми живемо в епоху цифрових технологій, але ними вони оволодіють рано чи пізно. Для нас важливо, щоб діти проводили час на свіжому повітрі, гралися, лазили, вміли тримати олівець в руці. Якщо ви просто водите пальцем по екрану, дрібну моторику ви не розвинете ", - попереджає Імке Майвальд. Її співробітникам все частіше доводиться констатувати відсутність певних навичок, які діти сьогодні просто не тренують.