Чи допоможуть поїзди боротися зі змінами клімату в Європі
Серджіо Маталуччі
12 лютого 2020 р.
Транспорт може відіграти дуже важливу роль у новій політиці Євросоюзу щодо захисту клімату. Особливо великі надії покладають на залізницю. Виграти від цього може й Україна.
Реклама
Нічні поїзди знов повертаються до деяких європейських країн на радість тим мешканцям ЄС, які вже давно скучили за таким типом подорожей.Після 16-річної перерви перший нічний поїзд, що з'єднує Відень і Брюссель, відправився з австрійської столиці в середині січня 2020 року.
Австрійська залізниця ÖBB, яка виконує рейси за цим маршрутом, до кінця року планує запустити ще один поїзд зі спальними вагонами, який має з'єднати Відень і Амстердам. І ця австрійська державна компанія - не єдина, хто бачить можливість виграти від зміни звичок європейців і дедалі більшої уваги до теми захисту навколишнього середовища.
У 2017 році викиди парникових газів у транспортному секторі ЄС були на 28 вищими за рівень 1990 року. Так звана "європейська зелена угода", проєкт якої обговорюється в даний час у Євросоюзі, передбачає зміну цього тренду за зворотній.
Завдяки "зеленій угоді" Євросоюз хоче досягти, аби транспортний сектор в Європі теж вніс свій внесок до боротьби зі зміною клімату. "Всі види транспорту повинні зробити свій внесок, але я думаю, що головним локомотивом змін має стати залізниця",- сказала DW Адіна-Іоана Валеан, єврокомісарка з транспорту.
Серед усіх видів транспорту найбільшим джерелом викидів CO2 в атмосферу в ЄС є автомобільний (73 відсотків), за ним ідуть авіація (13 відсотків) і морські перевезення (11 відсотків). Залізниця, враховуючи високий ступінь електрифікації, посідає четверте місце, на неї припадає лише 1,6 відсотка викидів вуглекислого газу серед усіх видів транспорту в Євросоюзі.
Конкуренція найближчим часом посилиться
За словами єврокомісарки Валеан, зараз в ЄС запроваджується так званий четвертий залізничний пакет. Одна з ключових змін - лібералізація ринку та зростання конкуренції на ринку пасажирських залізничних перевезень.
Виконавчий директор Залізничного агентства Євросоюзу (ERA) Йозеф Доппельбауер (Josef Doppelbauer) прогнозує, що конкуренція буде зростати, особливо після червня 2020 року. Адже тоді інші держави-члени ЄС мають приєднатися до першої вісімки країн, що вже імплементували нові європейські правила залізничних перевезень.
"Деякі приклади: італійська залізнична компанія Trenitalia звернулася до ERA, аби отримати єдиний сертифікат безпеки і дозвіл на використання транспортних засобів, що дає можливість працювати також і у Франції. Французька SNCF і Trenitalia вийдуть на іспанський ринок у червні 2020 року", - розповідає Доппельбауер.
У агентства ERA є дві основні функції. Перша - це реалізація регламенту ЄС щодо безпеки та функціональної сумісності. З червня 2019 року ERA також видає єдині сертифікати безпеки та дозволи на використання транспортних засобів. "Це означає, що для поїздів, що працюють в декількох країнах, достатньо тепер одного дозволу від ERA", - пояснює Доппельбауер.
Скільки інвестуєте, стільки і отримаєте
Доппельбауер стверджує, що запровадження швидкісних залізничних сполучень у деяких країнах ЄС, приміром, Барселона-Мадрид в Іспанії, вже доводять, що замінити залізницею "менш екологічно чисті внутрішні перельоти завдяки скороченню часу та ціни поїздки" можливо.
Наскільки залізниця дійсно зможе конкурувати з авіацією в найближчому майбутньому, буде залежати від інвестицій у мережі залізничних колій, а це вже є прерогативою окремих держав-членів ЄС. У той час коли такі країни як Італія продовжують скорочувати інвестиції в залізницю, такі країни як Німеччина виділяють більше коштів попри те, що ціни на квитки останнім часом знизилися. Наприклад, минулого місяця німецький уряд повідомив про плани виділити загалом 86 мільярдів євро на залізницю протягом наступного десятиліття.
За словами директора ERA, задоволеність клієнтів значною мірою залежить від інвестицій у залізницю на душу населення. Він зазначає, що в 2018 році Швейцарія була на першому місці за рівнем задоволеності клієнтів залізничним сервісом і першою за капітальними інвестиціями в залізницю, які становили на той час 365 євро на душу населення. "Австрія була другою за задоволеністю клієнтів і другою за витратами - 218 євро на душу населення. У Німеччині відповідний показник на даний момент становить 77 євро на душу населення на рік", - каже Доппельбауер. І навіть після того як нову інвестиційну програму німецького уряду буде втілено і цей показник збільшиться до 140 євро, Німеччина хоч і наблизиться до рівня інвестицій у залізницю південних сусідів, але їй все одно буде до них далеко.
Проблема сталого туризму
"Більшість турагентів на даний момент не закладають у свої пакети поїзди як можливий спосіб дістатися до кінцевого туристичного пункту призначення", - сказав DW Лібор Лохман, виконавчий директор Спільноти європейських залізниць та підприємств (CER). "Але і тут вже можна побачити позитивні зміни. Турагенти, наприклад, вже почали пропонувати проїзні Interrail, які дають можливість пасажирам подорожувати залізницею кілька днів на місяць за одним квитком", - пояснює Лохман.
Ситуація із вантажними перевезеннями ще складніша. "Ми спостерігаємо зростання пасажиропотоку, але у нас немає таких же показників щодо вантажоперевезень", - визнав Лохман. Проєкт "зеленої угоди" передбачає, що якомога більше вантажів мають перейти з автомобільного транспорту на залізничний. "Але для цього потрібно вдосконалювати європейську транскордонну залізничну мережу", - каже єврокомісарка Валеан.
Але загалом перспективи розвитку залізниці в ЄС виглядає добре, оскільки плани її розбудови підтримують як бізнес, так і екологи.
Українсько-німецька залізнична співпраця
Не виключено, що українська залізниця у найближчому майбутньому теж якось виграє від цих процесів. Перші кроки з наближення української до європейських залізниць вже зроблені. 5 лютого 2020 року "Укрзалізниця" та німецька Deutsche Bahn підписали меморандум про взаєморозуміння і стратегічне партнерство. Планується, що німці консультуватимуть УЗ щодо структури управління компанією та надаватимуть їй технічну підтримку у сфері вантажних та пасажирських перевезень, інфраструктури, надання послуг з технічного обслуговування тощо. Підписання документа відбулося в Києві за участі прем'єра України Олексія Гончарука та члена правління з питань інфраструктури Deutsche Bahn Рональда Пофалли (Ronald Pofalla). Меморандум передбачає побудову стратегічного партнерства між українською та німецькою компаніями протягом десяти років.
Член правління Deutsche Bahn про співпрацю з "Укрзалізницею" (06.02.2020)
06:14
Швидкий, іще швидший, найшвидший
У штаті Невада з січня 2016 року під керівництвом засновника компаній Tesla та SpaceX Ілона Маска розробляється унікальний потяг. Наскільки реалістичним є проект, і де ще в світі є надшвидкі потяги - у галереї DW.
Фото: Hyperloop Technologies
Понад 1200 км/год у сталевій трубі
Задум-концепт Ілона Маска називається Hyperloop. Засновнику ракетно-космічної фірми SpaceX та компанії-виробника електрокарів Tesla кортить з'єднати системою "трубопотягів" Сан-Франциско та Кремнієву долину з Центральною долиною в Каліфорнії та урбанізованою агломерацією навколо Лос-Анджелеса.
Фото: picture-alliance/SpaceX via AP/P. Larson
Майже без опору в напіввакуумі
Головною "родзинкою" задуму Hyperloop є атмосферний тиск у трубах, якими мчить потяг. Там він має бути суттєво нижчим, ніж ззовні. Цілковитого вакууму в велетенській залізничній системі досягнути просто неможливо з інженерно-технічної точки зору. Але звичайні повітряні помпи можуть, принаймні, настільки розріджувати повітря, щоб його опір під час руху поїзда істотно зменшився.
Фото: Hyperloop Technologies
І не лише суходолом
Не виключений і тунель під водою. Це значно спрощувало б видачу необхідних дозволів, ніж під час прокладання труб на землі. Та поки що проект навіть не дійшов до початкового етапу, а перебуває на експериментальній стадії. У січні 2016 фірма Hyperloop Technologies розпочала експлуатацію дослідно-випробувального майданчика поблизу Лас-Вегаса. Спочатку експериментуватимуть з невеликими моделями.
Фото: Hyperloop Technologies
Летіти в повітрі
Вузенькі потяги Hyperloop мають висіти на повітряній подушці, яку вони створюватимуть самі ж завдяки високій швидкості руху. Потяги при цьому розвиватимуть швидкості понад 1200 кілометрів на годину. Але є й чимало застережень щодо перевезень пасажирів за таких умов. Адже досі незрозуміло, як пасажири перенесуть такі навантаження. А як надавати першу допомогу в дорозі, якщо вона комусь знадобиться?
Фото: picture-alliance/SpaceX via AP/P. Larson
Метро для Швейцарії
Ідея вакуумних трубних тунелів не зовсім нова. У Швейцарії вже певний час задумують створення SwissMetro - системи тунелів, що мала б поєднати найважливіші міста країни. Тут потяги теж пересуватимуться без контакту з поверхнею. Однак не завдяки повітряній подушці, а завдяки електромагнітному полю під ними. Там швидкими, як Hyperloop, вони не будуть - "лише" 500 кілометрів на годину.
Фото: picture-alliance/dpa/Swissmetro
"Почуваєшся, наче в літаку"
Щось подібне вже зараз можуть відчувати на собі пасажири-учасники випробувань японського надшвидкісного потяга Maglev. Чим вища швидкість, тим стабільніше їде потяг. Утім, пережити це особисто поки що можуть лише обрані. За проектом, перша лінія надшвидкісного потяга сполучить Токіо з містом Нагоя у 2027 році. Швидкість поїздів на цьому маршруті має сягати 500 кілометрів на годину.
Фото: picture-alliance/dpa
Король безконтактного руху
А ось так він виглядає зовні: Maglev - це скорочення терміну magnetic levitation, тобто "магнітне паріння". Лінії надшвидкісних потягів на магнітній подушці - це так звані колійно-ведучі наземні засоби пересування. Електромагнітні поля утворюють магнітну подушку. Вони штовхають потяг колією, прискорюють його та ними ж він і гальмує. Тертя немає, тож техніка значно менше зношується.
Фото: picture-alliance/AP/Yomiuri Shimbun
В аеропорт, але швидко!
Потяг Transrapid у Шанхаї - найшвидший поїзд світу з тих, що сьогодні перебувають в експлуатації. В основі його технологій ті самі електромагнітні подушки, що й в японського Maglev. Експлуатаційна швидкість сягає 430 кілометрів на годину. Потяг доставляє пасажирів з околиць Шанхая до аеропорту міста, долаючи відстань у 30,5 кілометра за вісім хвилин.
Фото: picture-alliance/dpa
Німецька розробка
Модель потяга в Шанхаї розроблялась в Німеччині фахівцями концернів Siemens та ThyssenKrupp. 1983 року дослідний зразок вперше промчав у німецькому Емсланді. Хоч у ФРН було чимало різних ідей щодо запровадження колій на електромагнітній подушці, але жодна з них не змогла здобути підтримки. Головний аргумент: класичні потяги і так стають дедалі швидшими.
Фото: picture-alliance/dpa
Замість магнітних подушок ICE-потяги
Німецька залізнична компанія DB робить ставку на надшвидкісні потяги Velaro виробництва Siemens. Їх можна легко інтегровувати в наявну мережу колій. 1988 року німецький Intercity-Express встановив рекорд швидкості - 406,9 кілометра на годину. Хоч зазвичай їхня швидкість не перевищує 300 кілометрів на годину. Velaro охоче купують компанії з Іспанії, Китаю, Росії, Великобританії та Туреччини.
Фото: imago/imagebroker
З Пекіна до Шанхаю зі швидкістю 380 кілометрів на годину
Сучасні потяги Velaro більше не мають локомотивів. Натомість компоненти двигунів тепер містяться під кожною віссю. Найшвидший з потягів цього класу - Harmony CRH 380A - сьогодні регулярно експлуатується у Китаї. Під час тестової поїздки 2010 року потяг розвинув швидкість 486 кілометрів на годину. Та в повсякденні пасажирам рейсу Шанхай - Пекін доводиться вдовольнятися 380 кілометрами на годину.
Фото: imago/UPI Photo
Прабатько усіх надшвидких потягів
Найшвидшим з усіх традиційних потягів залишається французький TGV. Він регулярно курсує коліями ще з 1981 року. Найновіша версія цих поїздів - AGV - досягла 2007 року навіть швидкості у 574 кілометрів на годину. Утім, пасажирів ці потяги перевозять, як правило, зі швидкістю 320 кілометрів на годину. Потяги на базі TGV експлуатуються у Німеччині, Бельгії, Великобританії, Швейцарії та Італії.
Фото: picture-alliance/dpa/C. Sasso
Японія - піонер надшвидкісних потягів
Ще до Франції японці розробили та розпочали серійне виробництво й експлуатацію справжнього швидкісного потяга Schinkansen. У 1964 році у рамках підготовки до Олімпійських ігор у Токіо попередня модель цього потяга вже тоді розвивала крейсерську швидкість у 210 кілометрів на годину. На сьогодні максимальна швидкість під час перевезень потягами цього класу - 320 кілометрів на годину.
Фото: cc-by-sa/D A J Fossett
Швидкість - це ще не все
З 2017 року рухомий склад німецької залізниці поповниться новим потягом - ICE 4. Поїзд завдовжки 350 метрів матиме 12 вагонів та загальну місткість 830 місць. Утім, новий іще не означає швидший. Він розвиватиме максимальну швидкість 250 кілометрів на годину. Зате ICE 4 споживатиме значно менше струму.