Уряд Іспанії намітив заходи, спрямовані на нормалізацію ситуації в Каталонії. DW з'ясовувала, чи будуть вони достатніми для досягнення наміченої мети.
Реклама
Іспанський уряд на позачерговому засіданні 21 жовтня ухвалив низку заходів, спрямованих на "відновлення законності і конституційного ладу" в Каталонії. Цей лад, на думку іспанського кабінету, порушили спроби уряду автономії проголосити незалежність. Вжиті урядом заходи - в рамках 155-ї статті конституції Іспанії, яка передбачає в разі необхідності запровадження прямого урядування автономії з Мадрида. Запрацюють самі ці заходи лише після схвалення Сенатом, верхньою палатою Генеральних Кортесів (парламенту), який збереться 27 жовтня. Проте спостерігачі вже зараз намагаються оцінити урядову ініціативу з точки зору її ефективності для подолання каталонської кризи.
Вимушене рішення
Глава уряду Іспанії Маріано Рахой у своєму виступі за підсумками засідання кабінету назвав застосування 155-й статті заходом "вимушеним і надзвичайним". Ідеться, як пояснив Рахой, про необхідність подолати "неприйнятну ситуацію", що склалася. Вона характеризується "непокорою каталонської адміністрації іспанському законодавству", чим завдається "величезної шкоди" як інтересам Каталонії, так і Іспанії в цілому. Тож мета дій уряду, мовляв, - підтримка "законності, соціального миру, забезпечення економічного зростання, прав і свобод громадян".
Рішення уряду прокоментував на прохання DW професор політології Мадридського університету Алехандро Пералес Гарсія. Він нагадав, що в Каталонії 1 жовтня всупереч забороні Конституційного суду було проведено референдум про незалежність. Потім місцева адміністрація, спираючись на результати референдуму, який "бойкотувала більшість населення і який проводився з порушеннями загальноприйнятих норм голосування", анонсувала створення суверенної Каталонській республіки. Все це, за словами експерта, "суперечить конституції Іспанії, що не допускає розколу країни".
Контроль із центру
"Положення 155-й статті передбачають відставку глави регіональної адміністрації та регіональних міністрів, які в Каталонії іменуються "радниками", - пояснив далі Пералес Гарсія. Таким чином буде позбавлений своїх повноважень глава Каталонії Карлес Пучдемон і його 13 радників.
Тимчасово очолить автономію високопоставлений чиновник з Мадрида. Щодо цього називається ім'я Роберто Бермудеса де Кастро, заступника міністра з питань територіальних адміністрацій Іспанії.
Професор вказав, що тимчасовий глава автономії і призначені з числа мадридських функціонерів керівники каталонських галузевих відомств будуть забезпечувати нормальну роботу місцевої адміністрації до дострокових виборів нового парламенту і, відповідно, формування нового регіонального уряду. При цьому повноваження нині чинного каталонсього парламенту будуть обмежені. Він, зокрема, не зможе контролювати роботу тимчасової адміністрації.
Щодо виборів, то вони мають відбутися в термін не пізніше шести місяців. Все буде залежати від того, як швидко вдасться нормалізувати ситуацію в регіоні. Якщо особливих проблем не виникне, то вони можуть відбутися вже наприкінці січня 2018 року, зазначив експерт, підкресливши, що, на його думку, вжиті заходи "виявляться цілком ефективними і достатніми для подолання нинішньої кризи".
Цю точку зору поділяє і каталонський соціолог Жорді Ріполл. Утім, у інтерв'ю DW він зазначив, що опитування, проведене на минулому тижні Кабінетом соціальних досліджень Каталонії, провідним центром вивчення громадської думки в регіоні, показало, що дві третини опитаних каталонців висловлюються за якнайшвидше проведення дострокових виборів - "для подолання ситуації, що склалася". При цьому виявилося, що за вибори виступає і приблизно половина осіб з тих, хто донедавна виступали лише за проголошення незалежності, підкреслив соціолог.
Історія руху за незалежність Каталонії
Прагнення багатьох каталонців отримати незалежність має глибоке історичне коріння. Цей регіон пережив за свою історію багато періодів посилення автономії, на зміну яким приходили обмеження свобод та репресії.
Фото: Reuters/A.Gea
Багата стародавня історія
Каталонію досить рано стали заселяти фінікійці, етруски, а згодом і греки. Перші грецькі колонії - це насамперед Росас та Ампуріас (на фото). Грецька назва останнього - Емпоріон. За ними прийшли римляни, що розбудували поселення та інфраструктуру. Каталонія залишалася в складі Римської імперії до завоювання цього регіону вестготами у 507-му році нашої ери.
Фото: Caos30
Графства та королівство
711 року Каталонію завоювали араби. Їхнє просування вглиб Європи зупинили франки у битві при Турі, відомій як битва при Пуатьє, в 732 році. Вже 759 року північні райони Каталонії знову стали християнськими. 1137 року каталонські графства утворили Арагонське королівство. У ХІІІ та в першій половині ХІV століття воно тримало під контролем Західне Середземномор'я та захопило Майорку й Валенсію.
Фото: picture-alliance/Prisma Archiv
Автономія аж до Війни за іспанську спадщину
Ще в ХІІІ столітті з'явилися інституції каталонського самоврядування - так званий Женералітат Каталонії. Навіть після об'єднання Арагонського королівства з Королівством Кастилія 1476 року Арагон міг втримати свої автономні інституції аж до Війни за іспанську спадщину, що тривала з 1701 по 1714 рік. Винятком був тільки час, на який припало Сегадорське повстання 1640-1659 року.
Фото: picture-alliance/Prisma Archivo
Роковини поразки
Після захоплення Барселони 11 вересня 1714 року королем Філіпом V, який походив з династії Бурбонів, було розпущено всі каталонські інституції та покладено край самоврядуванню регіону. Щороку 11 вересня каталонці згадують втрату своїх прав на автономію. На фото - хода 11 вересня 2015 року в Барселоні.
Фото: Getty Images/AFP/L. Gene
Ідеї федерації під час першої іспанської республіки
Після того як 10 лютого 1873 року король Амадей І відмовився від престолу, було проголошено першу іспанську республіку, котра не проіснувала й року. Прихильники республіки розкололися на тих, хто виступав за централізовану республіку та прибічників федеративного устрою. Серед тих, хто обстоював ідею федерації був і Франсиско Пі-і-Маргаль. Він був також одним з п'яти президентів республіки.
Фото: picture-alliance/Prisma Archivo
Невдала спроба у ХІХ столітті
Спроба Каталонії створити власне державне утворення в межах іспанської республіки ще більше посилила суперечки між республіканцями. 1874 року влада знову повертається до монархів з династії Бурбонів. Тоді на престол сів король Альфонс ХІІ.
Фото: picture-alliance/Quagga Illustrations
Каталонські республіканці
З 1923 по 1930 роки генерал Мігель Прімо де Рівера створив диктатуру, що опиралася на підтримку короля Альфонса ХІІІ, армію та клерикальні кола. Тоді центром опозиції та спротиву стала Каталонія. Політичний діяч Франсеск Масія (на зображенні) виборював після завершення диктатури права на широку автономію для Каталонії.
Перемога Франко та кінець усім правам і свободам
Під час другої іспанської республіки каталонські депутати розробляли статут автономії для регіону, котрий 1923 року ухвалив парламент Іспанії. Франсеска Масію після виборів до парламенту Каталонії було обрано керівником уряду - Женералітату Каталонії. Але перемога генерала Франко в громадянській війні 1936-1939 поклала край другій іспанській республіці та її здобуткам.
Фото: picture-alliance/AP Photo
Втрата всіх свобод
Режим Франко, що правив з 1939 по 1975 рік, означав для Каталонії демонтаж всіх демократичних свобод. На цей час припали заборона та ліквідація всіх політичних партій, скасування статуту автономії та утиски каталонської мови й культури.
Фото: picture alliance/AP Photo
Відновлення автономії з новим статутом
1977 року на перших вільних виборах, що відбулися після завершення диктатури Франко, було знову тимчасово обрано Женералітат Каталонії. Згідно з демократичною конституцією Іспанії 1978 року, Каталонія отримала 1979 року новий статут автономії.
Жорді Пужоль - багато років незмінний глава уряду Каталонії
Перший після завершення диктатури Франко статут автономії визнавав самостійність Каталонії, а каталонську мову як окрему мову. Порівняно зі статутом 1932 року, було дещо розширено права каталонців в освіті та культурі, але обмежено в таких сферах як юстиція, фінанси та охорона громадського порядку. Жорді Пужоль очолював уряд Каталонії з 1980 по 2013 роки.
Фото: Jose Gayarre
Зростання самосвідомості
Останніми роками прагнення каталонців отримати незалежність знову посилилися. 2006 року Каталонія отримала новий статут автономії, що передбачав розширення повноважень. Утім, після оскарження, котре подала консервативна "Народна партія", Верховний суд Іспанії скасував цей статут.
Фото: Reuters/A.Gea
Перша спроба референдуму
Референдум щодо незалежності Каталонії планувалося провести ще 9 листопада 2014 року. Першим запитанням у бюлетені було: "Чи хочете Ви, щоб Каталонія стала державою?" У разі згоди, слід було відповісти й на друге запитання: "Чи хочете Ви, щоб ця держава отримала незалежність?" Але Конституційний суд Іспанії визнав референдум нелегітимним.
Фото: Reuters/G. Nacarino
Двобій титанів
З січня 2016 року уряд Каталонії очолює Карлес Пучдемон. Від курсу на сепаратизм, котрий провадив його попередник Артур Мас, Пучдемон не відступав. Саме урядом під його керівництвом було призначено референдум про незалежність 1 жовтня 2017 року. Уряд у Мадриді на чолі з Маріано Рахоєм із застосуванням поліції всіляко протистояв проведенню голосування, яке називає неконституційним "інсценуванням".
Фото: Getty Images/AFP/J. Lago
14 фото1 | 14
Чи може вірус сепаратизму розхитати ЄС? (20.10.2017)