Диптих "Адам і Єва" роботи Лукаса Кранаха Старшого, майстра німецького Відродження кінця XV - середини XVI століття, зберігається в колекції музею Нортона Саймона в американському місті Пасадені. Більше десяти років спадкоємиця нідерландського антиквара Жака Гаудстіккера Марей фон Захер виборювала право на володіння картинами, поки у 2018 році суд нарешті не поставив крапку, залишивши витвір мистецтва у власності музею. Цей диптих наприкінці 1920-х років більшовики вивезли з СРСР за кордон, а заступниця директора київського Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків Олена Живкова впевнена, що Україна має всі підстави вимагати повернення шедевра до Києва.

Коли і де виявили диптих Кранаха Старшого?

У 1927 році уповноважений у справах вилучення художніх цінностей у релігійних установах Василь Іщенко, співробітник Всеукраїнського музейного містечка - культурно-історичного заповідника, створеного більшовиками на території Києво-Печерської Лаври, виявив під сходами на дзвіницю Церкви Святої Трійці в Києві дошку із зображенням двох оголених фігур - чоловічої і жіночої. Картину почистили й виставили у Відділі культів Лаврського музею - як символ антирелігійної пропаганди.

Директор музею запросив оцінити знахідку авторитетного мистецтвознавця, фахівця із західного мистецтва, заступника директора київського Музею мистецтв Всеукраїнської академії наук (нині - музей Ханенків) Сергія Гілярова. Оглянувши роботу, той відніс її як мінімум до епохи німецького Відродження. Після цього картину передали до Музею мистецтв, де працював Гіляров. Там її передусім відмили (на це пішло не одне відро води, написав Гіляров в опублікованій у 1929 році брошурі, у якій він детально розповідав про долю знайденого диптиха) і взялись за вивчення і реставрацію картини.

Під час робіт з'ясувалося, що картина намальована не на одній, а на двох дошках. Їх роз'єднали і продовжили реставрацію. У якийсь момент під шаром лаку в кутку однієї з картин виявили зображення змійки з гребенем на спині - фірмовий знак, який використовував Лукас Кранах Старший. Після цього сумнівів в авторстві диптиха більше не залишалося.

Читайте також: "Викрадене мистецтво": чому реституція досі виняток, а не правило?

Під охороною з Києва до Берліна

Шедевр Кранаха Старшого затримався в Музеї мистецтв ненадовго. У 1929 році диптих вилучили уповноважені Госторгу СРСР із купівлі й реалізації антикварних речей "Антикваріат" і відвезли його в Ленінград. Ці комісії, розповідає DW історик Центру вивчення проблем повернення та реституції культурних цінностей Інституту історії України Сергій Кот, займалися тим, що вилучали високохудожні роботи з державних музеїв і оцінювали їх для продажу на аукціонах за кордоном - СРСР терміново потребував твердої валюти.

"Коли довели, що це робота Кранаха, - каже Кот, - продавці отримали додатковий стимул. Адже їхні премії складалися з відсотків від проданого, і вони були кровно зацікавлені, щоб диптих пішов за кордон, як не боролися за нього Гіляров з колегами".

У 1931 році диптих "Адам і Єва" був проданий Аукціонним будинком Рудольфа Лепке в Берліні за 10 тисяч доларів. Покупцем став відомий нідерландський антиквар Жак Гаудстіккер.

Заступниця директора музею Ханенків Олена Живкова розповідає, що виставлений на аукціон шедевр Кранаха Старшого був заявлений як частина колекції російських аристократів Строганових. За словами Живкової, докази цього вона виявила в Мюнхенській бібліотеці мистецтв і в одному з архівів німецького міста Кобленца. "Ми там вперше ознайомилися з унікальними документами, - каже мистецтвознавиця. - Я бачила каталог аукціону Лепке, де був проданий диптих. Його продали з особливим цинізмом, як частину колекції Строганових. Більшовики хотіли приховати розпродаж з державних музеїв - це заборонено правилами аукціонів".

Читайте також: Як Німеччина і Україна вирішують проблему "трофейного мистецтва"

Диптих переходив із рук в руки

Перед тим як опинитися в музеї Саймона Нортона, диптих "Адам і Єва" ще не один раз переходив із рук в руки. На початку Другої світової війни, тікаючи з окупованих нацистами Нідерландів, єврей Жак Гаудстіккер продає свою колекцію картин, серед яких робота Кранаха Старшого, рейхсмаршалу Германну Ґерінґу (Hermann Göring). У кінці Другої світової війни американці знаходять картини в резиденції Ґерінґа і передають їх за програмою реституції урядові Нідерландів.

У 1960 році диптих виявляє один із спадкоємців Строганових, князь Строганов-Щербатов - і подає позов, заявивши про свої права на картини відповідно до закону про реституцію. У результаті Нідерланди продають йому картини. Через деякий час Строганов-Щербатов продає їх американському колекціонерові Нортону Саймону: у 1970 році "Адама", а в 1971-му - "Єву". У 1974 році колекція Нортона Саймона переходить у володіння художнього музею в місті Пасадені. Музей перейменували на честь колекціонера.

Сподівання на повернення шедевра до України

З огляду на факт введення в оману під час першого продажу диптиха мистецтвознавиця Олена Живкова вважає, що Україні варто спробувати повернути диптих "Адам і Єва". Її впевненість підкріплюється поверненням до Києва кількох картин з колекції Богдана та Варвари Ханенків: у 2013 році музею вдалося повернути "Аркадський пейзаж" голландського художника Корнеліса ван Пуленбурга, а влітку 2020 року - роботу відомого французького художника XVIII століття П'єра Луї Гудро "Закоханий погляд" (інші назви - "Закохані" або "Блудний син із блудницею". - Ред.) Обидві картини під час окупації Києва були викрадені нацистами.

У період Другої світової війни музей Богдана та Варвари Ханенків втратив близько 25 тисяч експонатів, серед них - чимало картин, розповідає Олена Живкова. Вважалося, що вивезені німцями полотна згоріли під Кенігсбергом під час наступу радянських військ. Але їй вдалося виявити "Аркадский пейзаж" і "Закоханий погляд" на міжнародних аукціонах.

"Повернули дві, але я знаю, де можуть перебувати інші. Більшість картин з тієї колекції вперше спливли на антикварних торгах Лондона у середині 1950-х років. Я щодня переглядаю сотні антикварних сайтів, шукаю голку в копиці сіна - 471 картину з нашого каталогу воєнних втрат. Я знаю їх усі напам'ять", - говорить заступниця директора музею Ханенків.

Повернути картини Пуленбурга й Гудро вдалося не в останню чергу завдяки каталогу втрат музею Ханенків, виданому 1998 року. Інформація про викрадені художні цінності є також на сайті Lost Art. За сучасними правилами міжнародного артринку, говорить Живкова, перед тим як виставити об'єкт на аукціон, необхідно перевірити, чи не перебуває він у розшуку. "Ми хочемо повернути ще деякі роботи, - ділиться планами мистецтвознавиця. - Потрібно добре підготувати документацію й дуже чітко аргументувати, що картини справді належали нам".

Чи займається Україна питанням реституції культурних цінностей?

Якщо українці хочуть повернути вивезені з музеїв культурні об'єкти, керівництву країни необхідно проявити політичну волю і зайнятися питаннями реституції художніх цінностей, вважає адвокат Андрій Вдовиченко. За його словами, міністерства культури і закордонних справ України повинні розробити нові нормативні акти. Початком цього процесу можна вважати ухвалення в 1991 році закону "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", говорить Вдовиченко.

"У законі, який засуджує комуністичний режим радянського періоду історії України, є положення про повернення майна постраждалим, але воно не до кінця пропрацьоване, - розповідає юрист. - У 1999 році був ухвалений ще один закон - "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей". Стаття 3 визначає, що саме можна вважати культурними цінностями України, і диптих Кранаха відповідає цьому визначенню. Але і цей закон не ідеальний".

Щоб мати можливість домагатися повернення культурних цінностей в Україну, потрібен новий законодавчий акт, який би ґрунтувався на двох попередніх законах, упевнений Вдовиченко. Він також повинен відповідати нормам міжнародного права й бути узгодженим із законодавством країн, де перебуває українська культурна спадщина, додає адвокат.

"Це можуть бути двосторонні угоди за прикладом підписаного Україною й Угорщиною в 1995 році акту "Про співпрацю з повернення культурних цінностей, які потрапили в роки Другої світової війни та інші роки на територію іншої країни". Якщо говорити про диптих Кранаха, то таку угоду потрібно готувати із США", - розмірковує Вдовиченко.

Повернення диптиха "Адам і Єва" - "справа перспективна"

Робота над новим законом у сфері культурної спадщини ведеться, стверджує заступниця міністра культури України Світлана Фоменко у розмові з DW. "При міністерстві створено директорат, що працює над відповідним законом, який охопить період з 1920 року до початку XXI століття. Влітку вийшов указ президента України, де чітко сказано: повернення української культурної спадщини з-за кордону - пріоритетне завдання", - говорить Фоменко.

Повернення до України диптиха "Адам і Єва" - справа тривала, але перспективна, вважає заступниця міністра. У випадку з роботою Гудро "Закоханий погляд" вдалося довести, що картина належала довоєнній колекції музею Ханенків, але процес її повернення тривав шість років. А право на диптих Кранаха Старшого Україні ще потрібно довести, підкреслює Фоменко.

За словами заступниці українського міністра культури, необхідно мати всі надійні першоджерела документів. Це дасть мінкульту можливість вести переговори на дипломатичному рівні й відстоювати свої інтереси або в межах змішаних комісій, або вже в судовому порядку. "Україна поки що не подавала позов про повернення диптиха Кранаха, - говорить Фоменко. - Але, скажімо так, робота в цьому напрямку ведеться".