Полярно різні думки викликав наш матеріал «Допити й арешти: українська міліція та суди проти учасників громадських зібрань» про «післямову» протестам, які пройшли на День незалежності України. Наш читач Юрій проокментував дуже лаконічно:

Свобода в Україні закінчилася у 2010 році, після обрання президентом країни пана Януковича В.Ф.

А от користувач Александр переконаний:

…нарушителей общественного порядка следует наказывать, а это не просто нарушители порядка, но и закона! И хватит попустительствовать этим мерзавцам, пользующимся депутатской неприкосновенностью как вседозволенностью, возмущая толпу и призывая к незаконным действиям против власти! Ответ должен быть адекватным и зачинщики беспорядков должны отвечать пред законом!
 

У матеріалі під заголовком «Екс-комісар Євросоюзу Фергойґен: Україна - залежна змінна у відносинах ЄС і Росії» ми запропонували Вам погляд на відносини між Україною та ЄС, який має нині колишній єврокомісар з питань розширення спільноти, німецький політик Ґюнтер Фергойґен. Нашого читача Анатолія Долинного ця публікація спонукала до такого коментаря:

...Я б не став пояснювати втрачені шанси у відносинах між Україною та ЄС лише позицією країн ЄС. Чимало проблем є і в України. - Що має змінитися? - Я думаю, що дуже багато залежить від українських політиків. Хотів би висловити вдячність панові Фергойґену за відверту позицію і позитивне ставлення до України та українців. Мені чимало доводиться  спілкуватись з представниками малого й середнього бізнесу європейських країн. Ці контакти спонукають до роздумів про формат відносин ЄС-Україна в контексті евроінтеграції. Пересічний європеєць може побоюватись відкритих кордонів з Україною, оскільки зважає на вплив румунських, болгарських та інших східноєвропейських ґастарбайтерів на свій ринок праці і не хоче нових ускладнень. Європейський великий бізнес, який має найбільший вплив на офіційну політику ЄС, зважає, в першу чергу, на позицію Росії щодо цього питання. Ці дві групи європейців з об'єктивних причин займатимуть консервативну позицію щодо перспективи членства України в ЄС. Натомість малий та середній європейський бізнес має інтерес у працьовитих та ініціативних молодих та досвідчених фахівцях з України, у додаткових ринках збуту своєї продукції, співпраці з колегами з України у роботі над складними інноваційними проектами та розробкою нової продукції тощо. На мій погляд, усім, хто позитивно ставиться до ідеї європейської інтеграції України, слід було б більше звертати увагу на підтримку СПІЛЬНИХ проектів малого та середнього бізнесу в Україні за участі європейських компаній і в країнах ЄС за участі українських компаній. Разом з іншими зацікавленими сторонами зробити можна було б більше.

Читач, який назвався Lot, так відгукнувся про наш матеріал «Фінансова підтримка українським аграріям: гроші є, бажаючих немає»:

Нужны ли деньги аграріям? Кому же не нужны деньги? Но когда за эти деньги потом палкой по спине бьют, то тут уж извините. Сам налоговый кодекс и вся система финансово-экономической реформы направлена на ДОуничтожение последнего - крестьян. Как может крестьянин доверять свои "кровные" топ-менеджерам с офисами в Киеве (да просто - сверху), которые сначала отмывают квартиры, далее землю под несметные кредиты и долги?

Наша читачка Марія, ознайомившись із матеріалом «У Німеччині побачили реальну загрозу тероризму», пише таке:

Реальні правила видачі віз українцям начебто такі, що всі громадяни України вважаються потенціальними ісламськими терористами. Більше місяця очікування дати одержання співбесіди, до десяти робочих днів до одержання візи... Строки стають дедалі довшими, процедура не спрощується. Після відвідування консульства відчуття, що ти - людина другого сорту.

Дякуємо всім, хто пише на адресу ukraine@dw-world.de! Ми намагаємося бути майданчиком для вільного обміну думками та прагнемо подавати такий огляд дописів, який найбільш повною мірою відображає спектр думок. Deutsche Welle залишає за собою право оприлюднювати коментарі мовами оригіналу, але й скорочувати й редагувати листи. Ми не цензуруємо дописи, але й не публікуємо пошту образливого чи екстремістського змісту. Редакція може не поділяти думки окремих авторів і не несе відповідальності за факти, викладені у листах та відгуках читачів.