Нафтопровід Одеса-Броди, в який свого часу було вкладено мільярди доларів, вже півтора десятиліття чекає свого часу. Після його побудови дуже швидко стало зрозуміло, що сподівання на транспортування азербайджанської нафти до Польщі не справджуються. Зрештою, тривалий період нафтопровід працював у реверсному режимі, транспортуючи російську нафту у напрямку Одеси. Однак протягом останніх років нафтопровід практично не завантажений.

Новий шанс знайти застосування дорогому інфраструктурному об’єкту уряд побачив після зняття санкцій з Ірану. Майже місяць тому міністр енергетики та вугільної промисловості України Ігор Насалик заявив, що Іран зацікавлений у прокачуванні своєї нафти через український нафтопровід Одеса - Броди. Міністр посилався на слова іранського посла, який, мовляв, вважає маршрут через Україну "найкращою логістикою". За словами Насалика, під час переговорів вирішили за два місяці відвідати усі об'єкти, що будуть потенційно використовуватися, та досягти конкретних домовленостей. Про поставки іранської нафти до Одеси, а звідти - далі до країн ЄС у березні заявляв і попередник Насалика, міністр енергетики в уряді Яценюка Володимир Демчишин.

Потреба у транспортуванні сировини до ЄС у Тегерану дійсно є. Згідно слів заступника міністра нафти Ірану і генерального директора Національної іранської нафтової компанії Рокнедіна Джаваді, експорт іранської нафти і газового конденсату у європейські країни станом на середину травня наблизився до відмітки у 600 тисяч барелів на добу. Але поки що набагато більше енергоносіїв йде до клієнтів у Азії, каже Джаваді. Втім, чи буде Україна грати якусь роль у планах європейської нафтової експансії Тегерану, зі слів іранських чиновників поки що не зрозуміло.

Мовчазні переговори

В тому, аби перекачувати нафту з Одеси в європейському напрямку, принципово немає нічого неможливого, запевняють у компанії "Укртранснафта", що управляє системою магістральних нафтопроводів України. За словами керівника компанії Миколи Гавриленка, трубопровід Одеса - Броди може працювати як у аверсному, так і реверсному режимі. Питання у тому, хто, скільки і куди збирається перекачувати - "Укртранснафта" може оцінити реалістичність цих побажань. "Але для цього потрібен діалог між покупцем та продавцем. Поки що ми у такому діалозі участі не брали", - знизує плечами Гавриленко.

У готовності України задовольнити бажання європейських споживачів та іранських постачальників впевнені і експерти. За словами президента Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайла Гончара, якщо знайдуться споживачі на іранську нафту де-небудь у зоні досяжності української нафтопровідної системи, проблем із логістикою не буде. "Але тут і полягає корінне питання - хто там збирається купувати іранську нафту. Поки що інформації про бажання, наприклад, угорських, словацьких, чеських, або білоруських нафтопереробників купувати іранську нафту не зустрічалось", - розповідає експерт.

Сумнівна вигода

Гончар підтверджує - інтерес до іранської нафти в Європі є, адже значною мірою вона збувалася в європейських країнах до запровадження санкцій. Але це не має давати Києву приводу для даремних надій. Покупцями нафти з Ірану є, передусім ті держави, які знаходяться поза межами доступу до трубопроводів, які забезпечуються через українську нафтотранспортну систему. "Та нафтотранспортна система, яка є в нас, - вона може постачати нафту лише до певного, обмеженого кола споживачів, - розповідає Гончар. - Якщо французи, німці або італійці захочуть, як і раніше, купувати іранську нафту, то Одеса - Броди тут ні до чого".

Навіть для країн, що є географічно близькими до України, придбання іранської нафти може бути сумнівним з економічної точки зору рішенням. Чи може іранська нафта, враховуючи видатки на морську перевалку та перекачування декількома нафтотранспортними системами, бути вигіднішою для польського нафтопереробного заводу у порівнянні із російським Urals, що качається зараз на Польщу із Самари без усяких перевалок? "Зрозуміло, що ми як нафтотранспортна компанія зацікавлені в такому розвитку подій", - каже Гавриленко. Втім, якщо це аналог російської нафти, як у випадку із нафтою марки Iranian Light, він сумнівається в економічній ефективності такої операції. Хтось, за його словами, має покрити різницю у ціні на набагато більші логістичні витрати.

Єдиною гіпотетичною можливістю транзиту іранської нафти через Україну Гончар називає її експорт в Білорусь. Мінськ вже має досвід екзотичних оборудок на нафтовому ринку - кілька років тому там вирішили купувати венесуельську нафту. Технічна можливість транспортування з Одеси також є. "Але я думаю, що білорусам росіяни просто не дозволять це зробити", - каже експерт. Міністр енергетики, на його думку, зробив свою заяву заради красного слівця, аби зайвий раз нагадати громадськості про трубопровід Одеса - Броди та його вільні транзитні можливості.

Імпорт як альтернатива

У якості альтернативи транзиту Гончар пропонує розглянути можливість імпорту іранської нафти в Україну для переробки. Кон'юнктура цін на нафту є поки що вигідною для подібної переорієнтації, вважає експерт. Власне, саме про можливість експорту сировини до України, а не про її транзит, на відміну від українських чиновників, говорять їх іранські колеги. У квітні посол Ірану в Києві Мохаммад Бехешті-Монфаред заявляв про можливість розпочати поставки нафти та газу в Україну, а також інвестувати у модернізацію українських нафтопереробних потужностей.

Втім, цей варіант розвитку подій Гончар також ставить під сумнів. Подібний крок не може бути одноразовою акцією, наголошує експерт, - йдеться про довгострокові відносини. Хоча з політичних міркувань, на тлі конфлікту з Росією, пошук альтернативи російській нафті може бути доцільним. Водночас Гончар не бачить стратегічного підходу уряду до перспектив "Одеса-Броди", а тому не вірить у реанімацію нафтопроводу.