Після запровадження Сполученими Штатами у 2019 році санкцій проти компаній, залучених до будівництва газопроводу "Північний потік-2", проєкт "Газпрому" завис у повітрі. Москва шукає можливості завершити його. Якщо їй вдасться відновити прокладання труб дном Балтійського моря, у Вашингтоні, як повідомила газета Handelsblatt, готують нові санкції. Вони можуть зачепити європейські компанії, які є інвесторами проєкту.

П'ять європейських партнерів "Газпрому"

"Північний потік-2" належить "Газпрому". Однак російський монополіст фінансує проєкт лише наполовину. Другу половину сплачують п'ять компаній з ЄС: німецькі Uniper і Wintershall, британсько-нідерландська Shell, австрійська OMV і французька Engie. Про зусилля Німеччини й Австрії для захисту проєкту від його численних критиків відомо немало.

А яка позиція Парижа? Чи допомагатиме він Берліну відстоювати проєкт газогону, якщо під загрозою можливих американських санкцій опиниться французька компанія? Офіційний Париж послідовно уникає коментарів щодо "Північного потоку-2". Уже традиційно там не відповідають і на запити стосовно проєкту - цього разу запитання DW проігнорувало МЗС Франції.

Геополітичні міркування Парижа

Допомогти  зрозуміти позицію Франції можуть події минулого року. Тоді її керівництво здивувало багатьох оглядачів, підтримавши розширення норм Третього енергопакета ЄС на газопроводи з третіх країн. Цей крок був вирішальним для ухвалення нововведень, які суттєво ускладнили реалізацію проєкту "Газпрому". А у Берліні він викликав суттєве невдоволення.

Причини активності Парижа так і не були озвучені. Це дозволяє експерту з енергетики брюссельського аналітичного центру CEPS Крістіану Еґенгоферу (Christian Egenhofer) припустити, що мотивація була геополітичною. За його словами, рішення Парижа могло бути сигналом Москві припинити спроби втручання у внутрішні справи країн ЄС, передусім у вибори.

У 2017 році передвиборчий штаб нинішнього президента Франції Еммануеля Макрона звинуватив Росію в кампанії з дискредитації тодішнього кандидата. Утім, у другій половині 2019 року Макрон проголосив курс на зближення з Росією. Еґенгофер впевнений, що перед цим президенту Франції було важливо дати сигнал Москві, щоб продемонструвати сильну та жорстку позицію.

При цьому експерт закликає не переоцінювати ситуацію, коли Франція займає іншу, аніж ФРН, позицію щодо якогось законопроєкту Євросоюзу. "З точки зору євроінтеграції й енергетичного союзу є сенс підвести газопроводи, які йдуть у ЄС з третіх країн, під загальні правила", - говорить Еґенгофер.

Ситуація на газовому ринку Франції

Враховуючи розмір економіки та чисельність населення, Франція споживає порівняно мало газу. У 2018 році використання блакитного палива склало трохи більше 40 мільярдів кубометрів. Це вдвічі менше, ніж у Німеччині, та трохи більше, ніж у Нідерландах. Низьке споживання газу Францією пояснюється тим, що понад 70 відсотків електроенергії у ній виробляється атомними електростанціями.

Читайте також: Лідерка німецьких Зелених: Підтримка "Північного потоку-2" призвела до фатальної шкоди

Значну частину своїх потреб у газі Франція може покривати за рахунок трубопроводу Franpipe, який веде з норвезьких вод Північного моря. Його річна потужність - близько 20 мільярдів кубометрів. Франція також отримує газ з території Німеччини та Бельгії. Крім того, вона є одним з лідерів серед країн ЄС з імпорту скрапленого природного газу (СПГ): його у третьому кварталі 2019 року Франція купила в обсязі 3,7 мільярда кубометрів, тоді як загальне споживання за цей період склало п'ять мільярдів кубометрів.

"Франція інтегрована у ліквідний ринок газу Північно-Західної Європи, який добре працює. Тому з точки зору енергетичної безпеки Франції не так і важливо, чи піде газ "Північним потоком-2", - зазначає Крістіан Еґенгофер. Інтерес Парижа він бачить у тому, що чим більше газу у Північно-Західній Європі, тим нижчі ціни на нього в цьому регіоні. "Для Франції додатковий російський газ - це те, що добре було би мати, але це не щось необхідне", - говорить він і прогнозує, що Париж не витрачатиме суттєвий політичний капітал на захист "Північного потоку-2".

Інвестиції Engie у проєкт "Газпрому"

Інше питання, якими будуть наслідки провалу проєкту газопроводу для Engie. Кожен з п'яти європейських інвесторів зобов'язався профінансувати "Північний потік-2" на 950 мільйонів євро. На яких умовах вони вкладають гроші, - це конфіденційна інформація. Коли у 2017 році було підписано угоду про фінансування проєкту, видання The Financial Times повідомляло, що йдеться про кредити. Причиною цього стало рішення польського регулятора у 2016 році, який заблокував участь цих компаній у спільному підприємстві Nord Stream 2.

Досі інвестори виконали лише частину своїх фінансових зобов'язань. Як повідомили DW 9 березня у пресслужбі Engie, компанія вклала у проєкт 700 мільйонів євро. При цьому в Engie відмовилися уточнювати, коли планують інвестувати решту коштів і чи будуть робити це взагалі. У звіті французької компанії за 2018 рік зазначалося, що якщо США запровадять санкції, то Engie та інші інвестори мають право припинити вкладати гроші у "Північний потік-2".

Тоді ж в Uniper скаржилися, що в разі зупинки проєкту можуть втратити претензії та повернення вкладених у нього коштів. При цьому в річному звіті німецької компанії за 2018 рік наголошується, що ризик втрати грошей менший, ніж за "порівнюваних капіталовкладень", оскільки в угоді прописані "права" німецької компанії на випадок, якщо "певні важливі віхи проєкту не будуть досягнуті".

У Engie відмовилися розкривати умови повернення кредиту. Але, виходячи зі сказаного у звітах, можна зробити висновок, що в разі зупинки проєкту компанія втратить не більше ніж частину своїх інвестицій. Слід зауважити: Engie переважно є приватною компанією, вона належить французькій державі майже на чверть.