Марсохід Perseverance, який на Марс відрядила NASA, не став гаяти жодної хвилини. Відразу після приземлення на поверхню червоної планети ввечері четверга за київським часом він відіслав на Землю чорно-білі знімки. Науковці сподіваються, що вже незабаром вони отримають подальші фото, відео та, можливо, аудіозаписи з Марсу.

Приблизно за сім хвилин до посадки літальний апарат увійшов в атмосферу Марсу зі швидкістю приблизно 20 тисяч кілометрів на годину. Через надто складні маневри, які необхідно було виконати при посадці, у контрольному пункті NASA ще раніше говорили про цей завершальний етап подорожі, як про "сім хвилин жаху".

Після входження в атмосферу у літального апарату відкрився гальмівний парашут. Спеціальний щит, який слугував для захисту від надвисоких температур, відділився. Включилися ракетні турбіни, які допомогли суттєво зменшити швидкість.

Під час останньої фази приземлення з висоти приблизно 20 метрів спеціальний кран опустив марсохід на поверхню планети в кратері Єзеро. Після цього платформа з краном приземлилась і сама. "Приземлення підтверджено", - завив керівник маневру приземлення, інженер NASA Сваті Мохан, слова якого процитувало інформаційне агентство AFP.

З величезним полегшенням й радістю сприйняли в контрольному центрі NASA звістку про посадку марсохода. Один з директорів NASA Томас Цурбахен зізнався, що навіть знехтував правилами, встановленими під час пандемії COVID-19, і, не стримуючи емоції, почав обнімати колег. Президент США Джо Байден заявив про "історичну" посадку.

Мета місії "Марс-2020" - з'ясувати, чи є життя на червоній планеті, а також зрозуміти, чи може її атмосфера так змінитися, що стане придатною для життя людей. Як пояснили в NASA, марсохід Perseverance ("Наполегливість") "слідуватиме за водою". Цим пояснюється й вибір місця висадки - вважається, що поблизу кратера Єзеро (Джезеро) є висохла річкова дельта й дно озера.

Новий марсохід NASA має допомогти своєму колезі Curiosity в його роботі на Марсі. Він важить понад одну тонну, несе на собі більше дослідницького обладнання та датчиків. Зокрема, марсохід оснащений сімома дослідницькими інструментами, 23 камерами, двома мікрофонами, одним лазером, а його маніпулятор потужніший за той, що на Curiosity. Він має навіть мінігелікоптер: на фото - перед марсоходом.

Гелікоптер на Марсі - це справжня прем'єра! Такий літальний апарат не використовувався ще під час жодної місії на червону планету. Можна собі уявити, що розробники застигли в напруженому очікуванні: як поводитиметься дрон в атмосфері Марсу і в умовах гравітації, яка є втричі меншою, ніж на Землі? Серед головних завдань місії - з'ясувати, чи можна видобувати кисень з марсіанських шарів ґрунту.

Curiosity, якому допомагатиме Perseverance, - поки що найбільший і найсучасніший з усіх марсоходів. Він "приземлився" ще 6 серпня 2012 року і з того часу проїхав понад 22,3 кілометра. Він не просто марсохід. Його офіційна назва - "марсіанська наукова лабораторія", і це справді повноцінна лабораторія на колесах.

Марсохід оснащений спеціальним спектрометром, який може аналізувати хімічні сполуки на відстані за допомогою лазера; повноцінною метеорологічною станцією, яка може вимірювати температуру, атмосферний тиск, радіацію, вологість і швидкість вітру; і найголовніше, хімічною лабораторією, яка може проводити детальні аналізи органічних сполук і постійно шукає ознаки інопланетного життя.

Curiosity довів теоретичну можливість життя на Марсі. Але він його ще не знайшов. Хоча й посилено шукає. Допомагає йому в цьому потужний бур. На зображенні він бере зразок всередині кратера Гейл.

Марсіанський порох обробляється великою кількістю приладів. Спочатку, він фільтрується і розділяється на частинки різного розміру. Після цього ці частинки сортуються і відправляються до різних аналітичних лабораторних пристроїв.

Попередники Curiosity були значно меншими. 4 липня 1997 року маленький марсохід Sojourner залишив свої перші сліди на поверхні червоної планети. Це був перший повноцінний марсохід, обладнаний рентгенівським спектрометром для проведення хімічних аналізів і оптичними камерами.

Три покоління марсоходів. Крихітка попереду - це Sojourner. Його вага - 10,6 кілограма, це ненабагато більше, ніж іграшковий автомобіль. Максимальна швидкість: один сантиметр на секунду. Opportunity важить вже 185 кілограмів. Curiosity на цьому тлі - розміром з невеликий автомобіль та вагою в 900 кілограмів - майже гігант. Він може рухатись зі швидкістю 4-5 сантиметрів на секунду.

Sojourner за своє життя проїхав майже 100 метрів і передавав дані та фотографії до 27 вересня 1997 року. Це один з останніх знімків, зроблених за дев'ять днів до того, як з ним перервався радіозв'язок. Найімовірніше, цей маленький мандрівник заснув через батарею, яка не пережила холодних марсіанських ночей.

Без досвіду Sojourner нові марсоходи навряд чи можна було б собі уявити. У 2004 році NASA висадила на Марс два марсоходи одного модельного ряду: Spirit і Opportunity. Spirit прожив шість років, подолавши відстань у 7,7 кілометра. Цей марсохід долав гори, брав проби ґрунту і боровся із зимами та піщаними бурями. З його братом, Opportunity, науковці втратили зв'язок 13 лютого 2019 року.

Opportunity пройшов марафонську дистанцію в 42 кілометри ще в 2015 році, і на теперішній час він дослідив набагато більше території, ніж Curiosity. Він робив проби ґрунту за допомоги маніпулятора, а потім аналізував їх. Також він оснащений трьома різними спектрометрами і навіть 3D-камерою. Востаннє він працював у "Долині Наполегливості", перш ніж його вивела з ладу піщана буря.

Ця панорама знята однією з камер Curiosity. Сучасні марсоходи лишатимуться в строю якомога довше - ще як мінімум п'ять років. Можливо, і довше. Марсіанський ландшафт здається вже якимось більш знайомим, ніж деякі пустелі тут, на Землі. Можливо, нам варто піддатися своїй пристрасті до подорожей - чи все ж таки краще залишити Марс роботам?

Ймовірно, у теплу пору року вода біжить вниз схилами марсіанського ландшафту, залишаючи у скелі рівчаки. Учені уперше знайшли рідку воду, яка все ж таки існує на Марсі.

Солоні струмки близько п'яти метрів завширшки і більше ста метрів завдовжки, як тут, на схилах кратеру Горовиць. Вода непитна. У ній міститься забагато солей, зокрема перхлорат магнію. На цій планеті в принципі схилами течуть соляні маси з водою.

У кратері Гарні, очевидно, також текли мінеральні струмки. Через високий вміст солі температурний рівень, за якого замерзає вода в цих струмках, знижується, і вода залишається рідкою навіть у марсіанські морози. Рівчаки, однак, з'являються тільки в марсіанське літо. Проте, у справді холодні зими вода, судячи з усього, замерзає.

Американські вчені проаналізували дані зонду NASA "Mars Reconnaissance Orbiter". Про рівчаки на схолах було відомо і раніше. Тепер дослідники уперше вивчили під спеціальним мікроскопом склад води у струмках і виявили в ньому солі. Це зовсім непросто, коли перебуваєш на висоті 300 кілометрів!

Уже певний час вчені припускають, що на Марсі є більше води. Раніше водою була заповнена велика площа червоної планети. На Марсі був справжній океан. Значна частина холодної води згодом випарувалась у космічний простір.

Марсохід Curiosity теж шукає на Марсі воду - а значить, життя. Адже де є рідка вода, як сподіваються люди, там неподалік має бути і життя. Однак американські дослідники припускають, що вода зі схилів Марсу занадто солона для людини.

Хто може знати напевне? Життя на Марсі, ймовірно, геть не схоже на життя на Землі. Інопланетян, які не знають голівудських фільмів, на планеті шукати не варто. Але мікроби, що виживають у солі, відомі також і на Землі - чому би їм не жити і на схилах Марсу? Це було би справді сенсаційним науковим відкриттям.

Космічний зонд летів до Марса сім місяців. Зазвичай це могло тривати ще довше, однак нині Земля і Марс розташовані дуже близько одне до одного. Таке трапляється кожні два роки. Тож науковці лише скористалися щасливою нагодою.

Космічний зонд складається з двох частин. Атмосферний зонд (Trace Gas Orbiter, TGO - на фото ліворуч) і тестовий посадковий зонд "Скіапареллі". Незадовго до посадки одного з них на Марс вони розділилися.

Поки зонд "Скіапареллі" здійснює тестову посадку на червону планету, атмосферний зонд залишатиметься на орбіті Марса і кружлятиме над ним.

"Скіапареллі" входить в атмосферу Марса зі швидкістю 5,8 кілометрів на секунду. Це відповідає восьмикратній швидкості кулі, випущеної з рушниці. 600-кілограмовий пристрій гальмують величезні парашути. Ракетні двигуни утримують зонд на відстані двох метрів від поверхні Марса. Коли двигуни відключаться, "Скіапареллі" впаде на Марс.

Місія "Скіапареллі" полягає в тому, щоб протестувати таке небезпечне і складне приземлення. Після посадки зонд чотири дні збиратиме на Марсі різноманітну інформацію. Після цього в нього сяде батарея, а місію на цьому буде завершено.

А в цей час атмосферний зонд невтомно намотує кола довкола Марса. Різноманітні спектрометри і кольорові камери на його борту повинні настільки детально проаналізувати атмосферу планети, як ще ніколи раніше не було можливим. Науковці особливо зацікавлені у виявлені слідів метану.

Європейські і російські науковці проаналізують дані, зібрані зондом, і визначать, де на планеті найкраще місце для посадки пристрою, який у 2018 року їздитиме Марсом і прицільно шукатиме метан. Цей газ вважається ознакою можливого життя на планеті.

Самохідний пристрій має пробурювати своїми величезними руками-свердлами два метри поверхні Марсу в пошуках органічного життя. Донині самоходам вдавалося зануритися в поверхню планети лише на кілька сентиментів.