Акушер-чоловік? Пологи це така інтимна справа, що жінки ніколи не погодяться, щоб в таку мить їм допомогав акушер - це кліше надійно закріпилося в масовій свідомості. Проте, немає правила без винятків: Йєнс Унгер наважився зазіхнутися на сферу, в якій споконвіку панували самі жінки.

„Я вивчав право в університеті, але швидко збагнув, що мене це анітрохи не приваблює. Отже, я кинув університет і пішов працювати в лікарню. Мені запропонували місце санітара в пологовому відділі. Я робив усе, що дозволялося робити некваліфікованому працівнику: прибирав, допомогав медсестрам, піклувався про породіль. І якось я подумав, а чому б не піти й не вивчитися на акушера?”

До 1985 року в Німеччині офіційно заборонялося приймати чоловіків у медичні училища на відділення гінекології та родопомочі. І хоча на той час, коли Йєнс переступив поріг училища, цю заборону вже п’ять років як було скасовано, не всі викладачі були в захваті від нового студента:

„Керівниця нашого курсу спочатку навіть не хотіла мене нічому вчити, і лише після втручання директриси їй довелося це робити. Але я не відчував дискриминації ані з боку викладачів, ані з боку однокурсниць. Не знаю, чи всі вони розуміли, чому я обрав саме цей фах, але ставлення до мене було цілком нормальним.”

Під час навчання Йенс познайомився зі своєю майбутньою дружиною - вона була однією з його однокурсниць. Через кілька років після закінчення училища родина Унгерів вирішила відкрити власний кабінет. Як реагують пацієнтки на акушера-чоловіка? Йєнс посміхається:

„Ну, як вони реагують? Такого ще не було, щоб жінка записалася до нас на прийом, а побачивши мене сказала: “Ні, до вас я не хочу”. Звичайно є жінки, які віддають перевагу акушеркам. Але більшості всеодно: чоловік чи жінка – головне, щоб фахівець справді був кваліфікованим.”

На думку Йєнса, у тому, що акушером працює чоловік, навіть є певна перевага:

„Я ніколи не дорікаю жінкам, незалежно від їхньої поведінки під час пологів, бо я не можу собі уявити, як їм боляче. Жінки, які працюють акушерками, можуть сказати: а, нічого страшного, треба перетерпіти. Я ніколи не підвищую голос на своїх пацієнток, бо я не знаю, як поводився б я сам, доведись мені народжувати дитину. На щастя, я народився чоловіком.”

Скаржитися на обмаль роботи Йєнсу Унгеру не доводиться - щороку через його руки проходить майже 300 пацієнток. Жінки, які потрапили до нього вперше, більше не шукають нового акушера. Є родини, в яких він допомагав з’явитися на світ чотирьом, а іноді й п’ятьом немовлятам:

„Друга, третя, четверта, п’ята дитина... В усякому разі, жінки до нас звертаються. Ми з дружиною ставимося до наших пацієнток, як до членів власної родини. І коли замість того, щоб сказати, “мене доглядав акушер”, вони кажуть “мене доглядала родина Унгер”, це вже щось значить, чи не так?”

Марина Алієва