Жодна з чотирьох несанкціонованих акцій протесту, які відбулись у грудні в Мінську, не закінчилася жорсткими розгонами та затриманнями. Річ у тому, що білоруси протестували проти поглибленої інтеграції з Росією, а не проти режиму президента Олександра Лукашенка.

Основними гаслами цих протестів стали "Незалежність!" і "Жодних союзів з імперською Росією!", а про Лукашенка протестувальники якщо і згадували, то мимохідь. Чи означає це, що загроза інтеграції з Росією змогла об'єднати білорусів і відсунути на другий план боротьбу з режимом Лукашенка?

Незалежність важливіше, ніж внутрішні розбірки

За даними спостерігачів, у кожній з несанкціонованих акцій протесту проти інтеграції з Росією взяли участь від 100 до 1500 людей. Вони відбулись мирно, без розгонів і затримань. Це дало підстави говорити про те, що мітинги створюють "правильне" для офіційного Мінська тло на переговорах з Москвою і опозиція тим самим підіграє президентові Олександру Лукашенку.

Представниця Центру європейської трансформації Оксана Шелест визнає, що протести проти інтеграції з Росією можуть бути на руку чинній владі Білорусі. Однак соціологиня не вважає правдими твердження про те, що білоруська опозиція "домовилася" з Лукашенком, забула про "кривавий режим" і готова йти йому на поступки. "Просто питання незалежності дійсно стає більш важливим і ставиться в пріоритет", - вважає вона.

Своєю чергою, співробітниця Білоруського інституту стратегічних досліджень (BISS) Катерина Шматіна також зазначає, що останнім часом на протестах більше уваги приділяється саме загрозі від Москви, ніж діям білоруської влади. "На тлі зовнішньополітичної загрози багато хто вважає, що зараз не час займатися внутрішніми розбірками", - сказала вона.

Як білоруси ставляться до Лукашенка

Безумовно, на сьогоднішній день головне політичне питання в білоруському суспільстві - це інтеграція з Росією, констатує Оксана Шелест. Однак оцінити, чи дійсно це якось вплинуло на ставлення до Лукашенка, неможливо.

"Зараз немає жодних об'єктивних та достовірних даних про те, як білоруси ставляться до Лукашенка - такі дослідження давно не проводять, це заборонена тема в Білорусі", - говорить соціологиня.

Політичний аналітик Артем Шрайбман, своєю чергою, вважає, що інтеграційні переговори і загроза незалежності Білорусі, яку за цим бачать, дійсно змусила багатьох людей переглянути своє ставлення до Лукашенка. Вони відчувають російську загрозу, але розуміють, що прихід до влади опозиції неможливий.

"І якщо умовно вибирати між червоно-зеленим прапором (опозиція використовує національний біло-червоно-білий прапор. - Ред.) та російським триколором - для них ближче червоно-зелений (офіційний прапор Білорусі. - Ред.)", - вважає аналітик.

Разом з тим, відкрито підтримати Лукашенка для національно-орієнтованої частини білоруського суспільства було б проявом поганого смаку. Через це немає масової любові до Лукашенка або покращення ставлення до нього.

"Опозиційні активісти розуміють, що сьогодні не найкращий час, щоб боротися з владою, адже цим може скористатися зовнішня сила", - вважає Шрайбман.

Загроза інтеграції об'єднала білорусів?

У спробах зібрати якомога більше людей на протестних акціях проти інтеграції з Росією білоруська опозиція пішла на небачені досі кроки. Її представники запропонували запросити на протести провладні організації на кшталт "Білої Русі" і БРСМ. Крім того, вони не були проти офіційного червоно-зеленого прапора на протестах. Так, на останньому мітингу 20 грудня справді були помітні і офіційні прапори, і національні біло-червоно-білі.

Однак говорити про об'єднання і згуртованість різних верств білоруського суспільства на основі загрози незалежності поки зарано. "Люди з різних галузей - бізнес, опозиція, чиновники - не хочуть інкорпорації Білорусі в Росію. Але згуртованість означає не тільки те, що ми однаково ставимося до проблеми. Потрібно спільно висловлюватися і реагувати, а цього поки в нашому суспільстві немає", - вважає Оксана Шелест.

Разом з тим, на її думку, використання двох прапорів на протестах свідчить про важливу тенденцію - дві частини білоруського суспільства починають визнавати одна одну.

Однозначно можна говорити лише про те, що більшістю білорусів незалежність сприймається безумовно як цінність, вважає Артем Шрайбман. Це показують останні соціологічні опитування Білоруської аналітичної майстерні на чолі з Андрієм Вардомацьким. За збереження незалежності Білорусі виступили близько 83 відсотків опитаних.

Шрайбман вбачає у цьому формування згоди з питання незалежності, яка здатна об'єднати націю. "Але через відсутність публічної політики в Білорусі ми не бачимо, як процес об'єднання може висловитися. Якби у нас було демократичне суспільство, де б постійно виступали партії, то стало б очевидно, що всі політичні сили почали говорити про незалежність", - вважає аналітик.

Про режим Лукашенка "забули" лише тимчасово

Оксана Шелест говорить, що протистояння режиму і протести проти інтеграції з Росією - це тісно пов'язані питання. За її словами, неможливо зберегти суверенітет Білорусі за допомогою режиму, який піклується про себе більше, ніж про національні інтереси.

"Є цілком обґрунтовані сумніви, що Лукашенко вчергове здатен обіграти Росію і обміняти газ на поцілунки. А це означає, що він втрачає довіру тих людей, які розраховували на те, що він здатний захистити незалежність Білорусі", - вважає Шелест.

Утім, експерти погоджуються, що боротьба з режимом Лукашенка тимчасово відійшла на другий план. "Як тільки загроза інтеграції зникне, опозиція повернеться до свого звичайного порядку і на площі залишиться тільки традиційно протестна частина суспільства", - прогнозує Шрайбман.

Катерина Шматіна також нагадує, що наступного року в Білорусі мають відбутися президентські вибори. "Тому фігура глави держави, який обиратиметься на вже шестирічний термін, знову приверне до себе увагу", - говорить експертка.