DW: Пане Камп, станом на 1 липня 8991 дітей-біженців, які прибули до Німеччини без супроводу дорослих, вважають такими, що зникли безвісти. Про це на запит видання Neue Osnabrücker Zeitung повідомили у Федеральному відомстві з кримінальних справ. Звідки такі цифри?

Уве Камп: Крім усього іншого, є факти множинної реєстрації, помилки в упорядкуванні даних та діти, які подалися до своїх родичів. Тому ми припускаємо, що кількість зниклих безвісти насправді є нижчою, але не знаємо наскільки. Ситуацію погіршує те, що з листопада торік в нас є закон щодо розподілу дітей-біженців, які прибули в Німеччину без супроводу дорослих. Вони не залишаються в тому місці, де їх підібрали. У ході цього підлітки теж зникають.

Ще однією проблемою є те, що установи, які опікуються неповнолітніми, перевантажені. Які це має наслідки?

Відчутний брак педагогів. Співробітники, що працюють в установах соціального захисту молоді часто не мають можливості достатньо присвятити себе кожній дитині. Діти, що втекли із Сирії, Афганістану чи Еритреї, подолали довгий шлях і це їх фізично і психічно виснажує. Неповнолітні, особливо ті, що перетнули Середземне море, розповідали про жахи. Проте, дітям часто немає до кого звернутися або ж соціальні працівники і не можуть приділити їм належної уваги.

Чи є ризик, що у такій ситуації вони звертатимуться по допомогу до когось іншого?

Так, цілком очевидно. Діти у віці 13, 14 або 15 років, що шукають напрямку в житті і, звичайно, в чужій країні, де у них є проблеми з мовою і немає друзів, стають набагато доступнішими для осіб з лихими намірами. Це стосується як кримінального середовища, наприклад, наркодилерів, так і радикальних ісламістів. Вони, звичайно, намагаються схилити дітей-біженців на свій бік.

Незаконними діями часто можна швидко заробити гроші. А неповнолітні біженці часто мають тисячі євро боргів перед контрабандистами, які допомагали їм дістатися Європи. Це також має значення?

Так, діти потрапляють у скруту. Часто батьки і родичі об’єднують зусилля, щоб уможливити хоча б один "квиток" в Європу. Діти, звичайно, знають про це. Їм дуже чітко пояснюють, наскільки важливим є те, щоб вони потрапили в безпечну країну притулку, куди слідом за ними згодом прибули б інші члени сім'ї. Або те, що потім вони згодом зароблятимуть гроші для фінансової підтримки сімей за кордоном. Це чинить великий тиск на дітей та підлітків.

Що робить німецька влада, коли дитина зникає?

Відомство у справах неповнолітніх повідомляє про зниклих безвісти місцевій поліції, яка відповідає за їх розшуки. Поліція перевантажена великою кількістю зниклих дітей. Стосовно дитини, яка проживала тут протягом десяти або дванадцяти років, є багато зачіпок у розшуках: Можна опитати батьків, друзів та вчителів. Але у випадку дітей-біженців без супроводу, які знаходяться в Німеччині протягом всього лише кількох місяців, цієї можливості немає. Бракує і персоналу.

Міністерство внутрішніх справ ФРН нещодавно заявило, що воно не має інформації щодо експлуатації дітей у сферах проституції або незаконного обігу наркотиків. Що це означає для дітей, які зникають з радарів німецької влади і не мають нікого, хто б міг їм допомогти?

Це величезна проблема. Дітей, які потрапляють в кримінальні кола, шукатимуть менш інтенсивно. Це робить їх особливо вразливими. Тут бракує політичного сигналу. Міністерство внутрішніх справ ФРН має сказати: ми приділяємо увагу цьому питанню та енергійно шукаємо цих дітей - вони не просто цифри у статистиці для нас.

Як встановити контакт з неповнолітніми після того, як вони потрапили в кримінальне середовище? Що необхідно задля інтеграції їх в німецьке суспільство?

Дуже важливими є зусилля відомств, які працюють з дітьми та підлітками. Але для цього вони повинні мати відповідні фінансові та людські ресурси.

Що ще може зробити держава?

Ми запропонували централізовану європейську систему збору даних для захисту неповнолітніх без супроводу. Але і співпраця національної поліції і федеральної влади з організаціями, які допомагають шукати дітей, такими як Червоний Хрест та інші, також має бути покращена. Все це є загальноєвропейською проблемою. Тому ми кажемо: створіть централізовану європейську систему збору даних, яка може бути розміщена при поліцейській службі в Гаазі та працювати в тісному контакті з уповноваженим ЄС із прав дитини.

Уве Камп - прес-секретар Німецького дитячого фонду Deutsches Kinderhilfswerk - організації, що займається захистом прав дітей в Німеччині.