Вже близько місяця традиційно добрі російсько-грецькі відносини переживають глибоку кризу. Напередодні, 6 серпня, МЗС Росії вручило послу Греції Андреасу Фріганасу ноту про вислання грецьких дипломатів - "у відповідь на недружні дії Афін".

Ще в середині липня стало відомо, що співробітники посольства РФ в Афінах намагалися за допомогою підкупу чиновників, бізнесменів і впливових ченців з православних монастирів на Афоні зашкодити укладенню між Грецією й Македонією угоди про врегулювання суперечки навколо назви Македонії. Афіни висловили через це своє обурення й вислали двох російських диппрацівників, ще двом дипломатам заборонили в'їжджати в країну.

"Наш уряд виступає за добрі відносини з усіма державами, але не сприймає дій, що порушують міжнародне право й демонструють зневагу до грецької влади", - пояснив тодішній крок Афін щодо досі дружньої Росії речник грецького уряду Дімітріс Цанакопулос.

Геополітична гра на Балканах

Кремль, здається, не влаштовує прорив в офіційному врегулюванні суперечки між Грецією й колишньою югославською республікою Македонією щодо назви останньої. 12 червня прем'єр-міністри двох країн, Алексіс Ціпрас і Зоран Заєв, погодилися на зміну назви Македонії на "Республіка Північна Македонія". Раніше Греція відмовлялася визнавати за Скоп'є право на назву "Македонія", адже, на думку Афін, Македонія - історичний регіон Греції.

Причина невдоволення російського керівництва - тривала боротьба Євросоюзу й Росії за домінування на Балканах. Після угоди, досягнутої між Афінами і Скоп'є, Греція вже не блокуватиме процес вступу свого північного сусіда в ЄС і НАТО. Тобто слідом за Болгарією і Румунією Македонія також стає частиною Заходу, що взагалі не входить у плани Москви. Чому ж тоді ведеться така запекла боротьба за домінування в цьому не найбільш розвиненому куточку Європи?

Балкани є своєрідним мостом між Західною Європою й Азією, тобто одним з перспективних торгових маршрутів в рамках так званого "шовкового шляху", пояснює німецький журналіст з грецьким корінням Ефтіміс Ангелудіс. Особливо тепер, коли найбільші порти на півдні Греції після приватизації опинилися в руках китайців, і регіон потрапив в поле зору глобальних економічних гравців. "Новий шовковий шлях Китаю, який пролягає до грецького порту Пірей, а потім перетинає Балкани і тягнеться до Центральної Європи, надає Греції додаткову вагу в регіоні", - уточнює він.

Стратегічна роль Греції на Балканах

Прем'єр-міністр Греції Алексіс Ціпрас вже давно намагається налагодити економічні контакти з північними сусідами. Але зацікавленість Афін до Балкан пожвавилася ще до прем'єрства Ціпраса. "Греція зіграла важливу роль в приєднанні Болгарії та Румунії до ЄС 2007 року. Те, що грецький уряд тепер знайшов партнера й в особі Македонії, - величезний крок вперед для регіону", - вважає Ефтіміс Ангелудіс. Недавню угоду між двома країнами, що регулює суперечку про офіційну назву Македонії, він називає "проблиском надії".

Загалом, у Брюсселі звикли дивитися на Грецію як на одну з найбільш проблемних держав в ЄС. Тим часом Афіни відіграють далеко не останню роль в регіоні, особливо з огляду на критичний розвиток відносин з Туреччиною. Саме приклад Туреччини доводить, що Європі не варто безоглядно покладатися на своїх партнерів. Тривалий час Анкара демонструвала дружню позицію щодо Європи, а Брюссель не квапився з рішенням про вступ Туреччини в ЄС. Те, що Ердоган, проводячи дедалі більш автократичний курс, зміг переконливо перемогти на останніх виборах і знову продемонстрував свої симпатії щодо Росії, не в останню чергу викликане не використаними Європою шансами прив'язати до себе Туреччину в довгостроковій перспективі.

Процес зближення держав Західних Балкан та ЄС, що намітився, покаже, чи врахував Брюссель попередні помилки. "Йдеться про те, щоб прив'язати до себе цей надзвичайно важливий з економічної точки зору регіон, що в майбутньому відіграватиме ключову роль у глобальній торгівлі. У реальності ж це означає, що двері ЄС мають бути відкритими для західнобалканських країн. ЄС не варто втрачати цей шанс через короткозорі дії", - пояснює журналіст.

"Греки не знають Росії"

У випадку з Македонією Брюсселю вдалося обіграти Москву в боротьбі за вплив на Балканах не в останню чергу завдяки проєвропейській і пробалканській позиції Афін. Попри те, що спочатку, після перемоги на виборах 2015 року, Алексіс Ціпрас орієнтувався радше на Москву, ніж на Брюссель.

Греція традиційно бачить в Росії духовного союзника. Однак, на думку Ставроса Цімаса, журналіста впливового грецького видання Kathimerini і експерта з питань Балкан, обидві країни не пов'язує нічого, крім православної традиції. Навряд чи, вважає він, тут можна говорити про союз однодумців, скоріше навпаки. "Припущення про релігійну єдність опирається на міф про те, що сильна Росія поспішить на допомогу своїм грецьким одновірцям у тяжку хвилину", - пояснює Цімас.

Але реальної підтримки з боку росіян, на його думку, ніколи не було. "Коли кілька років тому нинішній грецький прем'єр Ціпрас відправився в Москву, щоб попросити Путіна про фінансову допомогу в надії отримати козирі в суперечці з європейськими кредиторами Афін, президент Росії відправив його в Брюссель", - нагадує Цімас.

Проте, Росія, на подив журналіста, зберігає позитивний імідж в Греції. Згідно з нещодавніми опитуваннями, Володимир Путін має значний авторитет серед греків. Це у той час, зазначає Цімас, коли його співвітчизники практично нічого не знають про Росію - ані про економічну ситуацію в країні, ані про дотримання там прав людини.

Його колега Ефтіміс Ангелудіс розділяє схожу точку зору. За його словами, Росія відома в Греції насамперед своїми дивакуватими пророцтвами про духовне спасіння, що поширюються частиною православної церкви. В останні роки ці пророцтва підживлювали всіляких конспірологів, вважає він. "У Греції споконвіку поширюються різного роду теорії змови, але знаходити слухачів вони стали тільки після того, як економічна криза укупі з держборгом країни породили у греків почуття безпорадності й відчуженості", - вважає Ангелудіс.

Наступного року в Греції вибиратимуть новий парламент. Саме підсумки голосування - на тлі нинішньої напруженості з Росією - покажуть, чи змогли переконати греків новий курс Алексіса Ціпрас щодо Балкан і новий курс Брюсселя щодо Афін.