24 лютого президентка Литви Даля Грибаускайте оголосила про тимчасове - на п'ять років - введення обов'язкової строкової військової служби. Призовники будуть служити до дев'яти місяців. Міністерство оборони та командування литовської армії розраховують через п'ять років створити повністю укомплектовані збройні сили та резерв чисельністю у 16-17 тисяч осіб. Повістку про призов в армію може отримати будь-який громадянин країни. Фактично це означає, що еміграція та робота в Європі від служби не врятує - емігрантів будуть повертати у Литву. Щоправда, відповісти на запитання DW, як це зробити, керівник прес-служби міністерства оборони відповісти не змогла.

Строковик дешевше професіонала

"Кожного року ми плануємо призивати до армії 3 - 3,5 тисячі осіб. Якщо Сейм затвердить наші плани, то майбутні призовники у віці від 19 до 26 років отримають повістки вже наприкінці літа - на початку осені 2015 року. Випускники вишів будуть призиватися, поки їм не виповниться 38 років. В армії новобранці пройдуть повний курс військової підготовки, а потім їх зарахують до резерву", - прокоментував для DW повернення Литви до строкової військової служби генерал-майор Йонас Вітаутас Жукас, головнокомандуючий збройними силами (ЗС) країни.

За його словами, майбутніми солдатами стануть здорові, молоді особи, які не мають судимостей. Оскільки призиватися будуть насправді не всі, хто відповідає вищезгаданим критеріям, відбір солдатів пройде за принципом лотереї. Щоправда, в міністерстві оборони поки ще не визначилися із тим, як призовники будуть тягнути жереб - вручну чи за допомогою комп'ютерної системи.

Як зауважив Йонас Вітаутас Жукас, на рішення щодо повернення до загального військового обов'язку вплинули декілька факторів: зміни у геополітичній обстановці, недоукомплектованість армії (добровольці не поспішають записуватись у лави ЗС і служити на професійній основі) та проблеми із підготовкою необхідної кількості резервістів.

За даними міністерства оборони, у складі збройних сил Литви у 2014 році нараховувалось 7 890 кадрових військовослужбовців, 4 550 резервістів та 2 031 цивільний службовець. До того ж багато підрозділів литовської армії були укомплектовані особовим складом лише на 18-50 відсотків. Александрас Матоніс, литовський військовий експерт, з яким поспілкувалася DW, вважає, що, окрім бажання військових вирішити питання із кадрами шляхом призову новобранців, є ще один фактор - гроші.

На велику й повністю укомплектовану професійну армію у країни просто не вистачає грошей, а утримання строковика все ж дешевше, ніж професіонала, впевнений експерт. На його думку, повернення до загального військового обов'язку жодним чином не означає, що цілі та завдання литовської армії (від захисту країни до участі в повномасштабних миротворчих операціях) зміняться.

Сигнал для НАТО

Агнія Грігас, політолог із Оксідентал-коледжа в США, своєю чергою, вбачає інші причини повернення військового обов'язку: "На плани військових впливає відчуття все більшої загрози з боку Росії. Також, можливо, позначився вплив критики з боку НАТО балтійських країн через їхні низькі видатки на оборону". Грігас вважає, що хоча в умовах сучасної "гібридної війни" роль військ спеціального призначення помітно зросла, а звичайних армійських підрозділів - впала, збільшення кількості цивільного населення, яке отримало військову спеціальність, напевне, стане в нагоді під час будь-якого вірогідного конфлікту.

Скептичніше налаштований Петр Матенжек, політичний оглядач польського інтернет-порталу defence24.pl. Він впевнений, що бажання повернути призов на строкову службу практично не має жодного значення - хоча б тому, що Литва є членом НАТО і може розраховувати на військову допомогу країн-членів Альянсу.

"З іншого боку, разом із збільшенням видатків на оборону та постачанням зброї Україні цей крок - черговий сигнал литовців партнерам по НАТО з метою продемонструвати серйозність намірів балтійських країн. Особисто я впевнений, що це похвально, особливо на фоні демілітаризації окремих країн Альянсу", - відмітив в інтерв'ю DW Матенжек.

Повернення армії за призовом у ситуації, коли немає охочих служити за контрактом, директор мінського Центру з проблем європейської інтеграції Юрій Шевцов вважає логічним. При цьому він не впевнений у боєздатності литовських призовників: "Я сильно сумніваюся, що ці молоді люди суттєво покращать боєздатність збройних сил. Навіть в Україні зараз призивають головним чином тих, хто вже відслужив та має військову спеціальність".

Призовники: думки різняться

Думки самих майбутніх призовників, з якими вдалося поспілкуватися кореспонденту DW, розділилися. Хтось налаштований виключно негативно. Так, наприклад, Роландас, який завершує шкільне навчання цього року, а значить, у 2016 році потрапляє під призов, служити не бажає. Своє майбутнє він пов'язує із навчанням, а потім - із роботою у країнах Західної Європи.

Однокласники Роландаса налаштовані менш скептично, вони готові вступити до лав збройних сил. Немає єдиної думки і серед батьків, дехто вже розмірковує над тим, як врятувати улюблене дитя від труднощів військової служби. "Я проти запровадження військового обов'язку. Погано підготлених призовників хочуть перетворити на гарматне м'ясо", - обурюється Іоланта, мати 20-річного студента Паулюса.

Поки в суспільстві палають пристрасті щодо призову, професійні військові задоволені. "Призов в першу чергу означає, що прийдуть нові люди. Нарешті, з'являться робочі руки і повний штат", - не приховуючи радощів, заявив DW Арунас, солдат-контрактник, який пов'язав життя із професією військового декілька років тому, одразу після закінчення школи.