1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Чому Одеса не повторила долю Донецька

Роман Гончаренко, Одеса1 травня 2015 р.

Рік тому багатьом здавалося, що Одеса може повторити долю Донецька та інших міст на Сході України. DW з'ясовувала, чому цього не сталося і наскільки сильні в місті сепаратистські настрої.

Пам'ятник дюку Рішельє в Одесі
Пам'ятник дюку Рішельє в ОдесіФото: picture-alliance/dpa/T. Schulze

Одеса, Приморський бульвар. Біля пам'ятника засновнику міста, дюку Рішельє, чоловік середнього віку продає нагороди. Праворуч - радянські, ліворуч - нацистські. "Радянські - дорожче, тому що оригінальні, - каже чоловік. - Зроблені в Польщі копії нацистських нагород - дешевше". Сусідство Ордена червоної зірки з серпом і молотом і Залізного хреста зі свастикою виглядає дивно. Але ні продавця, ні перехожих воно, схоже, не бентежить. Про політику чоловік воліє мовчати, але, судячи з декількох слів, дотримується радше проросійських поглядів.

Через якийсь час на парапет біля Потьомкінських сходів сідає літня жінка з плакатом: "Росія, агресія, прокляття тобі". Її одиночний пікет не привертає уваги.

Атмосфера тривоги і страху

Здається, саме в цьому - дух Одеси. Люди різних поглядів не йдуть одне на одного з кулаками, а мирно співіснують. "Одеса - не українське і не російське місто, воно - європейське, - каже журналістка Віра Запорожець. - Тут панує здоровий глузд".

Це підтверджують і соціологи. "Поляризації на проросійську й проукраїнську частини немає, Одеса - дуже прагматичне місто, - запевняє Олександр Худенко, професор кафедри соціології Одеського національного університету. - Воно - проєвропейське за духом, торговельне місто". Як у такому місті могли статися зіткнення проросійських і проукраїнських активістів і загинути люди, як це було 2 травня 2014 року, одесити не можуть зрозуміти досі.

Олександр ХуденкоФото: DW/R. Goncharenko

Ті події, схоже, сильно змінили місто. Одеса навесні 2014 і сьогодні - це, як тут кажуть, "дві великі різниці". Експертам ще належить її виміряти. "Ми не ставили таке питання з однієї причини - люди все одно нічого не скажуть, - стверджує соціологиня Олена Князєва. - На жаль, одесити стали більш закритими". За її словами, якщо в часи протестів на Майдані в Києві люди говорили про політику відкрито, то зараз навіть в маршрутках воліють про неї мовчати. "Упродовж року зріс загальний рівень тривожності, переважає страх", - запевняє Князєва.

"Одеса на рік занурилася в стан шоку", - каже Григорій Кваснюк. Кремезний 66-річний політик і публіцист не схожий на тих, хто чогось боїться, але воліє, як він сам каже, "зайвий раз не нариватися". Кваснюк, депутат Одеської міськради від проросійської партії "Родіна", сидить в офісі в елітному житловому комплексі, що перебуває під охороною. У подіях в Одесі 2 травня він звинувачує українську владу, а проукраїнських активістів називає "фашистами". На питання, чи хотів би він відділення Одеси від України і приєднання до Росії, Кваснюк, колишній слідчий міліції, відповідає з посмішкою: "У нас сьогодні субота. СБУ коли в понеділок відкривається? О 9 ранку? Я був би там, якби я говорив те, що насправді думаю". І тільки коли мікрофон вимкнений, Кваснюк натякає, що в Одесі є люди, які чекають "вітру зі сходу".

Григорій КваснюкФото: DW/R. Goncharenko

Українська більшість ...

Після того як навесні 2014 проросійські сепаратисти взяли під контроль Луганськ і Донецьк, багатьом в Україні здавалося, що Одеса - наступна. У ЗМІ її згадували як частину "Новоросії" - восьми областей сходу і півдня України, які Москва спробує відколоти від Києва.

На перший погляд, ці побоювання мали підстави. Одеса в її нинішній формі була заснована і пережила розквіт у складі Російської імперії, про що нагадує встановлений у центрі кілька років тому пам'ятник Катерині Другій. Переважна більшість одеситів розмовляє і думає російською. Тут підтримували президента Віктора Януковича і його Партію регіонів, а до київського Майдану - ставилися з недовірою. Але "Одеська народна республіка" до цих пір не відбулася.

Пам'ятник Катерині Другій в ОдесіФото: DW/R. Goncharenko

У мільйонному Донецьку, за даними тамтешніх соціологів, навесні 2014-го ідею відокремлення від України підтримували близько 20 відсотків. У такій же за кількістю населення Одесі цей показник був у чотири рази меншим - 5-7 відсотків, наводить дані Князєва. "Питання відділення навіть не обговорюється, тут люди досить комфортно почуваються як громадяни України", - каже соціологиня. Можливо, низький відсоток охочих відокремитися від України пов'язаний і з етнічним складом міста. Українців за національністю в Одесі переважна більшість - 70 відсотків, росіян - 23 відсотки.

... і приклад сусіднього Придністров'я

Сергій Дібров пропонує своє пояснення. "Сепаратизм в Одесі має мало шансів на успіх в першу чергу тому, що Одеса межує з Придністров'ям, і ми знаємо, чим закінчується життя для таких невизнаних територій, - каже журналіст. - Крім того, добра половина економіки Одеси - це транзит, порти та залізничні вузли, перекриття цих потоків буде катастрофою для економіки ". По-третє, вважає Дібров, одеські еліти знають, чим "такі ігри" закінчилися для еліт Донбасу - "повною втратою контролю та активів".

На думку журналіста, найбільше шансів у проекту "російська весна" в Одесі було в її перший день - 3 березня 2014. "Тоді була реальна можливість натиснути на депутатів обласної ради, змусити їх прийняти рішення про референдум, як це було в Криму, але тоді не вийшло, - каже Дібров. - Вони зрозуміли, що їм це не потрібно". Журналіст переконаний, що трагічні події 2 травня стали "фінальною крапкою в цьому питанні".

Проукраїнські сили готові до жорстких дій

Те, що у березні-квітні минулого року небезпека сепаратизму в Одесі була вищою, ніж 2 травня, підтверджують і проукраїнські активісти, чий штаб розташовується на вулиці Жуковського, 36. "У березні ми могли прокинутися в ОНР, - каже один з них, Руслан Форостяк. - Ми з цим боролися, створили систему блокпостів, вели роз'яснювальну роботу з людьми". Іноді ця робота виглядала так, розповідає Форостяк, посміхаючись: "Я приходив, стукав кулаком по столу і казав: все - сухарі, в'язниця".

"Ставлення людей до проукраїнських патріотів сильно змінилося в наш бік", - впевнений Євген Резвушкін, колишній підприємець і лідер одеського "Автомайдану". За його словами, "проросійських сил в місті недостатньо, щоб підняти повстання". На його обличчі видно шрам. Резвушкін каже, що це один з проросійських активістів вистрілив у нього з травматичного пістолета під час зіткнень 2 травня 2014 року. Активіст визнає, що проукраїнські сили тоді діяли жорстко, але додає: "Не ми почали цю війну". "Коли в тебе стріляють і на твоїх очах гинуть друзі, чого вони очікували? - обурюється Резвушкін. - Так, били, будемо бити і далі, якщо на нас нападатимуть".

Євген РезвушкінФото: DW/R. Goncharenko

Що Одеса хоче від Києва?

Якщо відокремлюватися від України більшість одеситів, схоже, не збирається, то ідея автономії від Києва - популярна. "Більшість одеситів і жителів області - за децентралізацію, за великі можливості вирішення проблем на місцях", - каже соціолог Худенко. За його словами, це підтримують більше 40 відсотків.

"Одеса хотіла б від Києва автономії, в першу чергу - можливості впливати на економічні процеси в місті", - запевняє відомий у місті підприємець, бізнес-тренер Сергій Лисов. За його словами, "Одеса - вільне місто, свобода має тут принципове значення". Саме цим він пояснює те, що лише "дуже мала частина" хоче в Росію.

Хто винен в одеській трагедії 2 травня?

03:47

This browser does not support the video element.

Пропустити розділ Більше за темою
Пропустити розділ Топтема

Топтема

Пропустити розділ Більше публікацій DW

Більше публікацій DW