Угур Деміркан з молодіжної організації Республіканської народної партії (CHP), яка сповідує політичний курс Мустафи Кемаля Ататюрка, спеціально прийшов до районного виборчкому своєї партії у Бешикташі. Тут, у кварталі, де проживають робітники та студенти, CHP завжди мала першість. У цьому районі партія регулярно здобувала понад 60 відсотків голосів. "Як партія ми припустилися багато помилок у минулому, але цього разу ми все зробили правильно. Ми мали таку класну передвиборчу програму", - заявляв Деміркан в інтерв’ю для DW перед останніми виборами.

Та попри це, зусилля Деміркана та його друзів не призвели до відчутних результатів на виборах: CHP втратила три відсотки, набравши загалом по країні 25 відсотків голосів. Беззаперечним переможцем виявилась "Партія справедливості та розвитку" (AKP): партія прем'єр-міністра Ахмета Давутоглу, згідно з останніми даними підрахунку голосів, збільшила кількість здобутих голосів із близько 41 до майже 50 відсотків. Величезний успіх.

AKP знає, що потрібно виборцю

На думку Крістіана Бракеля з фонду Генріха Белля у Стамбулі, AKP відібрала голоси як у CHP, так і у прокурдської "Демократичної народної партії" (HDP). "Однак найбільше - в ультранаціоналістичної "Партії націоналістичного руху" (MHP)", - заявив Бракель в інтерв'ю DW. У суспільній свідомості ультранаціоналісти, лідером яких є сивочолий Девлет Бахчелі, мабуть, поплатилися за те, що після виборів у червні не приставали на жодну із пропозицій щодо формування коаліції.

Майже всі соціологічні інститути перед виборами пророкували значно гірший результат для AKP. Але тактика партії, вочевидь, спрацювала: "Жорсткий курс проти "Робітничої партії Курдистану" (PKK) та націоналістична риторика, здається, принесли плоди", - вважає Бракель. Насамперед прагнення до політичної та економічної стабільності, судячи з усього, вплинуло на багатьох виборців, додає експерт.

Розчарування серед курдів попри консолідацію HDP

Так само й у штаб-квартирі прокурдської HDP, що знаходиться у бідному кварталі Стамбула Тарлабаші, панує пригнічений настрій. Оточену бронеавтомобілями поліції штаб-квартиру, що лежить у неосвітленій бічній вулиці, пильно охороняють. Цього разу HDP набрала 10 відсотків голосів, втративши три відсотка порівняно з результатом виборів у червні. Хекар Акдемір не приховує в інтерв'ю DW свого розчарування: "Усе це все ж таки пов'язане з AKP, насамперед із президентом Ердоганом. Ми йому просто більше не довіряємо. Ми знаємо, хто він і що робить. Я більше не вірю у вибори. Уся система просто більше не функціонує". Попри це його хоч трішки тішить те, що HDP змогла пройти до парламенту. Так само, як і п'ять місяців тому.

На відміну від нього, представник неурядової організації Young Friends of Turkey Семюель Версербі не вважає, що Туреччина після виборів стала менш демократичною. "Нам не слід робити вигляд, ніби політичні партії в Туреччині зникли. Відбулися вибори. Дехто втратив голоси, дехто здобув. Не більше й не менше", - сказав Вестербі у розмові з DW.

AKP сильна через брак альтернативи

До парламенту обиралися 550 депутатів. Загалом участь у виборах взяли 16 партій, але більшість із них не подолали 10-відсоткового бар'єру. На думку експерта з ситуації в Туреччині Ґарета Єнкінса, насамперед брак справжньої альтернативи робить AKP такою сильною. "Якщо подивитися до поведінку виборців, то Туреччина завжди була право-центричною країною", - заявив Єнкінс в інтерв’ю DW. "З одного боку, тут відіграють свою роль консервативні сунітські мусульмани, які складають фундамент для AKP. З іншого боку, AKP приваблює голоси тих, хто проголосував би за іншу партію. Але їх зараз просто немає", - пояснив експерт.

Тож AKP й надалі залишається найбільшим гравцем у політичному житті країни. Але велика влада означає й велику відповідальність. Для Крістіана Бракеля це насамперед конфлікт з курдами, який має стати лакмусовим папірцем для AKP. "Питання у тому, чи зможе вона втримати голоси консервативних курдів, здобуті від HDP, або голоси націоналістичних виборців, які "пішли" від MHP", - зазначив Бракель.