За даними опитувань "Левада-Центру", 52 відсотки росіян оцінюють роль Сталіна в історії позитивно, а 45 відсотків вважають, що жертви сталінського режиму були виправданими. Популярність Сталіна помітна і неозброєним оком - у найбільшому книжковому магазині "Бібліоглобус" у центрі Москви є спеціальний стенд, присвячений подіям воєнних років. Портрет Сталіна там висить у галереї "Наші герої".

"Ви нам потрібні зараз"

Людині, яка уявляє собі масштаб сталінських репресій, може стати не по собі при вигляді книг із заголовками: "Сталінська відповідь на санкції Заходу", "Міфи про сталінські репресії", "Сталінські снайпери" і так далі. А поруч, біля метро "Охотний ряд", у двох кроках від Червоної площі, розгулює літній грузин Шало з накладними вусами і в кітелі. "Спасибі дідові за перемогу! Берлін візьмемо - Москву не віддамо!" - Заклично викрикує він з акцентом, імітуючи вимову Джугашвілі. Народ навколо посміхається і охоче фотографується поруч з бутафорським диктатором. "Весь світ поважає товариша Сталіна, - стверджує Шало. - І кожен другий говорить: "Товариш Сталін, ви нам потрібні зараз!"

Депутат Держдуми, член фракції комуністів Іван Нікітчук підготував проект звернення до президента з проханням про перейменування міста-героя Волгограда в Сталінград. Крім того, комуністи попросили главу держави подумати над перейменуванням однієї з площ Москви на Сталінградську і встановленням там пам'ятника Сталіну. Нікітчука не бентежить навіть те, що його рідний дядько постраждав від репресій. "Він був головою колгоспу, - згадує депутат у розмові з DW. - Ну був, напевно, поганий голова. Допустив, що сіно згнило. Корів годувати нічим. П'ять років отримав таборів".

Моральна прострація

Керівник московського "Левада-Центру" Лев Гудков стверджує, що культ Сталіна кожен раз набирає обертів до чергового ювілею перемоги. "Перший пік популярності припав на 2004 рік, потім - на 2009", - пояснює він в інтерв'ю DW. В останні роки влада використовує це, підігріваючи сталіністські настрої і зміцнюючи прокремлівські.

"З приходом Путіна розпочався процес тихої ресталінізації, - стверджує Гудков. - Тут важливий навіть не стільки конкретний історичний підхід, скільки частота згадок Сталіна в позитивному або нейтральному контексті". На думку Гудкова, популярність Сталіна відображає "комплекс національної неповноцінності", відчуття травми від втрати приналежності до "великої держави".

При цьому росіяни в цілому усвідомлюють лиходійство епохи тотального терору: 68 відсотків опитаних безумовно вважають, що Сталін - винуватець в загибелі мільйонів людей, зазначає Лев Гудков. "І ті ж 68 відсотків казали, що без Сталіна Радянський Союз не переміг би у війні. Це зіткнення двох думок призводило до моральної прострації, глухоти, неможливості дати однозначну оцінку сталінським репресіям і взагалі радянському минулому", - відзначає глава "Левада-Центру".

Вісім версій розстрілу

Дарина Іл'яшенко - правнучка "ворога народу". Через 77 років вона розслідує обставини життя і смерті свого прадіда. Євген Васильович Іл'яшенко працював у Сибіру і на Далекому Сході, був одним із засновників ГУМу і торговим представником Радянського Союзу в Ірані. У 1938 році він отримав вирок: 10 років без права листування за участь у троцькістському угрупованні. Як з'ясувалося пізніше, через кілька годин після суду Іл'яшенко був розстріляний. У графі "Причина смерті" в свідоцтві про смерть стоїть прочерк.

"Відповідно, мій тато - син "ворога народу", - розповідає кореспонденту DW Валентин Юрійович, батько Дарини та онук Євгена Васильовича. - І він кожен місяць перераховував гроші. Вся країна перераховувала гроші людям, які були засуджені без права листування! Коли вони були розстріляні, ніхто не знав. А потім моєму батькові довелося піти з третього курсу юридичного факультету, коли спливла інформація про його походження".

При Хрущові Іл'яшенко був реабілітований, але що було справжньою причиною розстрілу, як і раніше невідомо. В родині Дарини існує вісім версій смерті прадіда: могли зіграти роль і дворянське походження, і знайомство з наркомом зовнішньої торгівлі Мікояном, і членство в Акціонерному камчатському товаристві, і високий пост в організації "Главсевморпуть", майже все керівництво якої в 1938-му було репресовано. "У Москві досі є Будинок полярника, звідки вивозили "ворогів народу". За моїми даними, там було репресовано 12 сімей", - каже Дарина.

Особиста справа кожного

Найближчим часом вона спробує знайти у Будинку полярника людей, які знали її прадіда. В рамках проекту "Особиста справа кожного" правозахисного товариства "Меморіал" правнучка Іл'яшенко створює документальний проект, в якому детально розглядає кожну з восьми версій розстрілу. Молоді люди пишуть запити в архіви, вивчають долі людей, з якими працював Іл'яшенко, щоб потім опублікувати всю цю інформацію у вигляді інтерактивного лонгріда. Поряд з кожною з версій буде стояти кнопка "Вірю". Людина, яка піде за посиланням, отримає повну інформацію на відповідну тему", - пояснює координатор проекту Світлана Шуранова.

Учасники проекту усвідомлюють, що питання "А за що?" - Це насамперед зачіпка для читача. "Це дуже зрозуміле, людяне питання. Звичайно, ми всі розуміємо, що єдина правильна відповідь -"Ні за що". Державна машина змітала на своєму шляху всіх угодних і неугодних, це було повсюдне пожирання людей, каже Світлана. "Але для конкретної людини, для Дарини, для її родичів ставити це питання дуже природно", - підкреслює вона.

За словами Світлани, в базі даних "Меморіалу" вже більше трьох мільйонів жертв сталінських репресій: "Буває так, що людина просто набирає в базі даних своє прізвище - і виявляє родичів, про переслідування яких вона нічого не знала. Адже зазвичай у сім'ях не говорили про репресії".

На виставці "Право листування" в офісі "Меморіалу" можна побачити табірні послання, які крізь цензуру і заборони дійшли до родичів. Наприклад, хтось з ув'язнених відправив своїй родині книгу "Коротка біографія Сталіна", в тексті якої обведені окремі літери. З цих букв складається такий текст: "Все, що в мене залишилося, передайте Борису Георгійовичу Лихачову. Прощавайте, товариші. Мамо, поважай Фаню і люби її".

Здавалося б одного цього листа достатньо, щоб поставити крапку в суперечці про Сталіна. Але опитування показують, що біографію Сталіна, як і раніше, доводиться читати між рядків.