1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Чому сирійську кризу не варто порівнювати з Карибською

16 квітня 2018 р.

Можливу пряму конфронтацію США та РФ у Сирії ЗМІ називають "найнебезпечнішим моментом" після Карибської кризи. DW опитала експертів з США, РФ та ФРН - їхні думки збігаються, але не в усьому.

Американські ракети над Дамаском, 14 квітня 2018
Американські ракети над Дамаском, 14 квітня 2018 Фото: picture alliance/AP Photo/H. Ammar

Після запису президента США Дональда Трампа у соціальній мережі Twitter з прямою погрозою ракетного удару по Сирії і попередженням Москві ("Готуйся, Росіє, вони прилетять") багато світових ЗМІ заговорили про "найнебезпечнішу кризу після Карибської". Приводом, очевидно, стали слова російського посла у Лівані про те, що Росія може збивати всі американські ракети, запущені по Сирії, і завдавати ударів по джерелах вогню. Посол повторив тезу глави російського генерального штабу Валерія Герасимова, який в березні попередив про такі дії у разі загрози російським військовим у Сирії.

У ніч на 14 квітня США, Великобританія та Франція завдали ударів по сирійських військових об'єктах, що пов'язані з хімічною зброєю. Країни вдалися до військового втручання, оскільки покладають на сирійський уряд відповідальність за ймовірну хімічну атаку, здійснену 7 квітня в місті Дума. Авіаудар не припав на об'єкти, на яких у Сирії знаходились росіяни, також, згідно з повідомленнями, "практично вдалося уникнути жертв серед цивільних". Утім, криза, яка виникла, наразі не вирішена. Після ракетних ударів США, Великобританії та Франції по сирійських військових об'єктах глави зовнішньополітичних відомств країн ЄС 16 квітня обговорювали подальші дії, спрямовані на припинення військових дій в Сирії. 

Гаряча осінь 1962 року

Кеннеді підписує указ про морську блокаду Куби, 24 жовтня 1962Фото: AFP/Getty Images

Наскільки доречним є порівняння можливого військового зіткнення США та Росії у Сирії з кризою на Кубі понад півстоліття тому? Карибська криза у жовтні 1962 року виникла після того, як Радянський Союз таємно розташував на Кубі ядерні ракети, щоб протиставити їх американським, розгорнутим в Італії та Туреччині, і відправив на острів військовий контингент. Дізнавшись про це, США, серед іншого, розглядали варіант військового вторгнення на Кубу.

Президент Джон Кеннеді в результаті пішов на військово-морську блокаду острова. Ситуація загострилася після того, як над Кубою був збитий американський літак-розвідник. В результаті, зокрема і завдяки секретній дипломатії, війни вдалося уникнути. СРСР демонтував ракети на Кубі, США припинили блокаду, а також прибрали свої ядерні ракети з Туреччини, чого вимагала Москва.

Чому Сирія - не Куба

Опитані DW експерти впевнені: сирійська криза - далеко не Карибська. "Тоді ставки були значно вище, - каже Іван Тимофєєв, директор програм у Російській раді з міжнародних справ. - США сприймали виклик як екзистенціальний ... Також тоді було чітке ідеологічне протистояння". Зараз ситуація інша, впевнений Тимофєєв: "Сирія важлива і для тих, і для інших, але екзистенціальною загрозою не є". Крім того, відсутня ідеологічна конфронтація.

Схожі аргументи наводить і експерт з питань Росії та ядерного роззброєння вашингтонського аналітичного центру Brookings Institution Стівен Пайфер. Він вважає, що між нинішньою ситуацією у Сирії і Карибською кризою "величезна різниця". "Тоді США розглядали варіант удару по Кубі з прицілом саме на радянських військових, внаслідок чого загинули б багато росіян", - говорить Пайфер. За його словами, у Сирії - навпаки - американські військові "уникатимуть російських військових". Власне, у ніч на 14 квітня так і сталось.

Про Карибську кризу в світі написано чимало книг. Автор однієї з них - Бернд Ґрайнер (Bernd Greiner), історик, професор Гамбурзького університету. Ґрайнер обурюється тим, що журналісти неправильно порівнюють нинішню кризу з Карибською - чи то через незнання, чи то в гонитві за сенсацією. "На Кубі світ опинився на порозі Третьої світової війни, у Сирії з урахуванням всіх критеріїв цього сказати не можна", - говорить експерт.

Ось його аргументи. По-перше, зазначає Ґрайнер, протистояння на Кубі було не регіональним конфліктом, а частиною глобального з'ясування відносин Москви і Вашингтона про те, хто впливовіший в країнах так званого "третього світу". По-друге, обидві сторони були налаштовані "поставити супротивника на коліна".

"США привели всі свої міжконтинентальні балістичні ракети в максимально можливий у мирний час стан боєготовності. Зараз ми цього не спостерігаємо. Американські бомбардувальники Б-52, оснащені ядерними боєзарядами, цілодобово літали уздовж кордонів СРСР, - нагадує експерт. - У ході Карибської кризи американські кораблі змусили спливти радянські підводні човни, не знаючи про те, що вони були оснащені ядерними торпедами і повинні були застосувати їх у такому випадку за інструкцією". Іншими словами, говорить Ґрайнер, це була не тільки риторика, але і справжня гра військовими м'язами. По-третє, зазначає німецький експерт, під час Карибської кризи союзники були повністю на боці США, а зараз це не так. Німеччина заявила, що не братиме участі у військовій операції.

Чому ситуацію в Сирії не варто недооцінювати

Асад, Путін і Шойгу на авіабазі Хмеймім у Сирії, 11 грудня 2017Фото: picture alliance/ dpa/TASS/M. Klimentyev

Російський експерт Іван Тимофєєв вважає, що відмінності не означають, що "ситуація менш небезпечна". "У нас дуже слабка комунікація, будь-які послання з Москви до Вашингтона і назад на рівні офіційної дипломатії сприймаються або як фейк, або як пропаганда чи відволікаючий маневр, - говорить Тимофєєв. - Справа Скрипаля підливає олії у вогонь, ми розучилися розмовляти, не можемо і не хочемо".

Удар, нанесений американцями 14 квітня, експерт називає "косметичним" - "як рік тому, підтримуючи гарячу лінію з російськими військовими". По-іншому могло б бути у випадку бомбардування "по повній", коли б - навмисно чи ні - були б зачеплені росіяни. "Якщо будуть жертви, буде, швидше за все, відповідь. Може бути сценарій, коли росіяни використовують свої засоби ППО для захисту сирійських об'єктів", - пояснив Тимофєєв.

Під час Карибської кризи чималу роль зіграла таємна дипломатія між братом президента, міністром юстиції США Робертом Кеннеді і радянським послом у Вашингтоні Анатолієм Добриніним. Чи є такі контакти зараз - думки розходяться. Іван Тимофєєв налаштований скептично: "Я про такі контакти не знаю, але сумніваюся, що вони існують, особливо з урахуванням скандалу про начебто втручання у вибори в США". Американський і німецький експерти вважають, що контакти можливі, але не публічні.

Чи можливе застосування ядерної зброї?

Одне з головних питань у зв'язку з сирійським конфліктом - чи здатне можливе пряме військове зіткнення США і Росії викликати ескалацію з застосуванням ядерної зброї? Усі три експерти вважають такий варіант дуже малоймовірним. Іван Тимофєєв - єдиний, хто вважає, що Росія може піти на застосування тактичної ядерної зброї, "якщо в силу тих чи інших обставин американці вирішать нанести масштабний удар по російській військовій інфраструктурі, припустимо, блискавичний удар по Хмейміму або Тартусу". Московський експерт каже, що у такому випадку США не варто недооцінювати Росію.

Стівен Пайфер з Brookings Institution, схоже, не вірить у такий варіант розвитку подій. Він вважає "дуже і дуже малоймовірним" використання РФ ядерної зброї, навіть у разі прямого, "можливо, ненавмисного" зіткнення. "Я думаю, що російські військові усвідомлюють, до чого це може призвести", - говорить експерт. Пайфер сподівається, що для деескалації Москві та Вашингтону вдасться застосувати по Сирії "лінію прямих контактів між військовими, яка дуже активно використовується". Але визнає, що це буде непросто.

Пропустити розділ Більше за темою

Більше за темою

Пропустити розділ Топтема

Топтема

Пропустити розділ Більше публікацій DW

Більше публікацій DW