1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Громадяни світу

Олександр Голубов
1 березня 2017 р.

Україна не визнає іноземні паспорти своїх громадян. Але жодних дієвих механізмів, аби вплинути на ситуацію, зараз немає, кажуть експерти.

Kanada US Bürger Auswanderung Pass
Фото: picture alliance/Canadian Press/T. Hanson

Народний депутат Андрій Артеменко опинився в епіцентрі нового скандалу - цього разу через його канадське громадянство, про яке повідомили його колишні соратники по парламентській фракції і наявність якого він і сам пізніше підтвердив у коментарі "Українській правді". Він розповів журналістам про те, що в нього є не лише громадянство Канади, а також про свої законодавчі ініціативи із цього приводу: "І ще я автор законопроекту про легалізацію подвійного громадянства".

Артеменко далеко не перший український можновладець, якого звинувачують в отриманні громадянства інших країн. Але більшість випадків оприлюднення такої інформації не закінчуються нічим, окрім дискусій. Уперше за історію незалежної України чиновника звільнили за володіння паспортом іншої держави лише в травні 2016 року, коли на Закарпатті свою посаду втратив начальник управління освіти, молоді та спорту Берегівської райдержадміністрації Василь Лендєль - він перетинав український кордон, користуючись своїм угорським паспортом. Відтоді звільнення з публічних посад людей, що мають подвійне громадянство, як того вимагає низка українських законів, тенденцією не стало.

Санкції та безкарність

Ще у січні 2015 року під час візиту на Закарпаття міністр закордонних справ України Павло Клімкін зазначив, що до тих українців, які мають по два і більше паспортів, застосовуватимуться санкції, а із сусідніми європейськими державами буде встановлений спільний митний контроль, який унеможливить випадки, коли на українській митниці людина показує один паспорт, а на європейській - інший.

Ще 2015 року Клімкін пригрозив санкціями тим українцям, хто має ще й іноземні паспортиФото: Getty Images/AFP/P. de Melo Moreira

Четверта стаття української конституції на перший погляд виглядає досить однозначно: "В Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом". Втім, навіть таке формулювання залишає простір для інтерпретацій. За словами голови Центральної виборчої комісії Михайла Охендовського, друге громадянство в Україні не лише не є порушенням закону, але й не стане на перешкоді обранню у Верховну Раду. "Подвійне громадянство в Україні не заборонено, і особа, яка має паспорт ще якоїсь держави, поряд із паспортом України, може балотуватися на виборах народних депутатів України", - заявляв у листопаді 2013 року Охендовський.

Але для багатьох українських чиновників та народних депутатів громадянство іншої країни є засобом уникнути відповідальності за злочини на батьківщині, розповідає юрист Центру протидії корупції Тетяна Шевчук. Добрим прикладом цьому є випадок колишнього міністра енергетики Едуарда Ставицького, фігуранта гучної кримінальної справи в Україні, який під новим іменем тепер користується своїм ізраїльским громадянством, пояснює експертка. Саме тому, за її словами, велика кількість можновладців поспішає отримати паспорти країн, які не мають з Україною угоди про екстрадицію злочинців, і роблять це абсолютно безкарно.

Микола Хавронюк: потрібний ефективний механізм покарання тих, хто порушує закон про громадянство Фото: DW/N. Jolver

Усі опитані DW експерти вважають, що така суперечлива ситуація з подвійним громадянством в Україні виникла через недосконалість законів, котрі регулюють цю сферу. Директор Центру політико-правових реформ Микола Хавронюк пояснює принцип єдиного громадянства: у випадках, коли громадянин України має ще один паспорт, то цей документ не визнається державними органами, а сама особа сприймається останніми виключно як громадянин України. Але, за словами експерта, жодних дієвих механізмів, які б давали змогу покарати людину, що набула іншого громадянства, але не вийшла з українського, немає. Для власників декількох паспортів передбачений лише незначний адміністративний штраф. Але й для виявлення таких порушників в українському законодавстві також бракує інструментів, додає експерт.

Побоювання сусідів

Найголовнішою причиною відсутності в українському законодавстві дозволу на отримання другого громадянства є острах перед сумнівними зазіханнями щодо сусідів, розповідає Хавронюк. У зв'язку з цим він згадує політику Російської Федерації щодо осетин та абхазців у Грузії, а також політику Румунії щодо Молдови. В Україні, за словами експерта, регіонами, де українські громадяни отримували іноземні паспорти в загрозливих масштабах, були Крим, Донбас та Закарпаття. Враховуючи, що побоювання щодо щонайменше двох із цих регіонів певним чином справдилися, Хавронюк вважає помилковим дозволяти українцям мати громадянство інших країн.

Ініціатор та співзасновниця мережі Global Ukrainians Віолета Москалу, натомість, впевнена, що відсутність інституту подвійного громадянства не завадила російській анексії Криму та підтримці проросійських сепаратистів, але така ситуація ускладнює життя українців, які живуть за кордоном і активно опікуються допомогою батьківщині та захистом її інтересів в інших державах. Побоювання російського впливу, за її словами, можна уникнути, наслідуючи приклад країн Балтії та дозволивши українським громадянам мати паспорти країн ЄС.

Шевчук, у свою чергу, впевнена, що боротися з подвійним громадянством в умовах нинішнього глобалізованого світу практично неможливо. Тому варто прийняти його як дійсність, і належним чином це врегулювати, каже вона. З точки зору національної безпеки, додає експертка, доцільним було б обмеження доступу для власників декількох паспортів не лише до військової та державної служби, але й до виборних посад, а також запровадження декларування наявності іншого громадянства. "При цьому повинні бути дієві механізми перевірки й примусу та покарання при порушенні цих норм, - додає Шевчук. - Інакше воно не працюватиме".

Пропустити розділ Більше за темою
Пропустити розділ Топтема

Топтема

Пропустити розділ Більше публікацій DW

Більше публікацій DW