„Людина від природи добра та розумна”, - навчав за сто років один із найвідоміших представників французького просвітництва письменник Жан-Жак Руссо. Хто з обох мислителів має рацію, досі залишається суперечливим і багатогранним питанням. Один із його аспектів вирішив дослідити автор книги „Війна в історії цивілізації”, професор Тель-Авівського університету Азар Ґат. І розпочав науковець з кам’яної доби, з первісного суспільства:

„Мої дослідження чітко показали, що саме постійні конфлікти між племенами були причиною надзвичайно високої смертності. У сутичках гинула майже чверть чоловіків. Тіла тих, хто вмирав не на полі бою, вкривали численні шрами. У порівнянні з тією епохою, воєнні походи новітньої історії – ніщо. За кількістю жертв, за масштабами кровопролиття хіба що обидві Світові війни наближаються до повсякдення в суспільстві збирачів та мисливців.”

Вивчаючи праці палеонтологів, антропологів, соціологів, етнологів, ізраїльський фахівець шукав відповіді на запитання: чому люди взагалі воюють одні з одними. Якихось сенсаційних відкриттів Азар Ґат так і не зробив. Іти на родичів з палицею, луком чи автоматом у руках homo sapiens спонукує те саме, через що, керуючись інстинктами, б’ються й представники тваринного світу: це їжа, територія та місце в ієрархії. Старшинство в зграї, втім, як і в людській спільноті, гарантує наповнений шлунок, володіння життєвоважливими ресурсами а, головне, доступ до представниць іншої статі. Азар Ґат:

„Чоловіки борються за жінок. Причому не лише за тих, що належать до їхнього племені, до їхньої групи. Західний світ був шокований, коли стало відомо про масові зґвалтування в Демократичній Республіці Конго, в Уганді, в Судані. Але так було завжди, впродовж тисячоліть: для чужинців-завойовників насильство над місцевими жінками - швидше правило, аніж виняток.”

У цьому сенсі не відрізнялася від попередніх і друга Світова війна. На думку Азара Ґата та деяких інших науковців, багатьох рекрутів, що поповнювали лави величезних армій, до такого кроку підштовхувала сексуальна жага. Особливо для юнаків з незаможних родин, а також для тих, що виросли в селах, де панували суворі релігійні звичаї, це була практично єдина можливість утамувати свої сексуальні фантазії. „У християнських суспільствах ця проблема залишалася гострою до 60-х років минулого століття, - каже ізраїльський фахівець. - Доти, доки не сформувався рух хіпі – розкріпачених, безтурботних „дітей-квітів”. Гаслом яких було - „займайтися любов’ю, а не війною”:

„Якщо сексуальна свобода можлива вдома, то навіщо ставати під рушницю й вирушати у В’єтнам? Чи не ліпше вступити до коледжу й там познайомитися з „прогресивними” дівчатами, яким теж кортить зазнати простих життєвих радощів. Крім того, в другій половині двадцятого століття нарешті докорінно змінилася й економічна ситуація в розвинених країнах. У доіндустріальну добу було неможливо накопичити достатню кількість ресурсів, бо населення, чисельність якого дедалі зростала, так би мовити, „проїдало” все вироблене. Завдяки новим технологіям, підвищенню ефективності праці поступово вдалося створити запаси продовольства, стратегічної сировини, й потреба в постійному розширенні територій відпала.”

До того ж, попри всю гостроту політичних баталій, попри багатомільярдні витрати на озброєння, лідери провідних держав добре усвідомлюють, що збитки, завдані через воєнні дії одній країні, миттєво обернуться крахом для цілої світової економіки. Однак у, так званому, „третьому світі” криваві локальні війни не вщухають. І знову ж таки, наголошує професор Азар Ґат, соціологічні дослідження підтверджують, що постійні спалахи насильства найчастіше спостерігаються в тих регіонах, де мешкає непропорційно багато юнаків. Це так само стосується Близького Сходу, як і, наприклад, окремих штатів в Індії. Понад чверть родин у цій країні живе за межею бідності. Для них народження дівчинки означає, що з першого дня треба відмовляти собі в усьому, аби встигнути зібрати посаг, без якого доньку ніхто не візьме заміж. Проблему розв’язує тест на визначення статі майбутньої дитини. Офіційно заборонений, але можливий за відносно невелику плату. Небажану вагітність щороку переривають сотні тисяч жінок. За деякими даними, впродовж останніх двох десятиліть Індія недорахувалася майже 10 мільйонів новонароджених дівчаток.

За матеріалами німецьких ЗМІ