Під час саміту G20 в австралійському Брісбені багато керівників держав та урядів провідних індустріальних країн світу скористалися шансом висловити свою думку російському президенту Володимиру Путіну. На початку нового тижня знову настала черга міністрів закордонних справ ЄС, які зібралися в понеділок, 17 листопада, на засідання у Брюсселі. Той факт, що керівник Кремля сприймав докори Заходу в Австралії з цілковитою байдужістю, зовсім не полегшує завдання головних дипломатів. Канцлерка ФРН Анґела Меркель після багатогодинних переговорів із Путіним у Брісбені залишила місце зустрічі без коментарів. Тепер у Брюсселі європейці мусять скоординувати свої реакції на риторичний та військовий наступ Росії у Східній Україні.

При цьому, за словами міністра закордонних справ Німеччини Франка-Вальтера Штайнмаєра, посилення санкцій проти Росії нині не очікується. Він повідомив, що йдеться про дискусії щодо внесення до санкційного списку сепаратистів зі Сходу України. Це, як пояснив міністр, обмежило б їхній доступ до власності та свободу пересування. Міністри закордонних справ країн ЄС планують розширити перелік осіб, яких стосуються санкції, повідомило агентство AFP. Зокрема, йдеться про окремих сепаратистів на Донбасі. Детальні пропозиції мають бути готові до кінця цього місяця.

Чому реакція ЄС на провокації Путіна така нерішуча на тлі бойових кораблів перед австралійськими берегами, російських бойових літаків поблизу кордонів НАТО та подальшого військового просування у Східній Україні? Ці заходи є "порівняно м'яким засобом", визнає експерт із безпеки та керівник європейського відділення Фонду Карнегі Ян Техау. Але, за його словами, необхідно зважати й на те, що Захід не може досягти єдності щодо суттєвого поглиблення санкцій, і що для цього немає більшості голосів у Євросоюзі.

Тобто з одного боку, не хочуть одразу застосовувати повну "дозу" санкцій, а з іншого - невідомо, чи такої єдності взагалі вдасться досягти. Тому європейські політики підходять до цього питання обережно, вважає експерт. Дипломати у Брюсселі натякають на те, що вже існує опір проти розширення переліку санкцій, до якого можуть додати високопоставлених представників уряду або відомих олігархів. Такий опір походить, зокрема, з Великобританії: хоча прем'єр-міністр Девід Кемерон і виступив у Брісбені з гучною критикою Путіна, проте він, як і раніше, захищає близьких до Кремля членів російського "клубу мільярдерів" у Лондоні.

Чому європейські санкції не дають політичних результатів?

Судячи з усього, що чути, "і у внутрішньому оточенні Путіна є цілковито різні думки про те, як потрібно діяти далі", додає Ян Техау. За його словами, для декого ціна надто висока вже нині: "Не можна забувати, що виживання путінської команди суттєво залежить від того, щоб вони могли купувати лояльність у власній країні". Російська економіка не є сильною, тож знекровити її новими санкціями означає зробити дуже боляче, пояснює експерт. На його думку, коли-небудь це матиме великий вплив і на громадську думку в Росії, і на внутрішнє оточення Путіна.

"Усі знаки вказують на те, що економічні санкції починають завдавати болю, і невдовзі вони зачеплять і звичайного російського громадянина", - підтверджує брюссельський експерт з питань безпеки та оборони Джилс Меррит. Та схоже на те, що в Кремлі на це не зважають, відзначає він. Розширення військових погрозливих жестів аж до Тихого океану, на його думку, є дивним.

"Що могло б бути метою цього, окрім як показати російській громадськості, що Росія повернулася як супердержава?" - запитує експерт. Економічні роздуми перекриваються впливом російської політики на публіку, вважає Меррит.

Європі потрібно більше єдності

"Необхідно ще раз оцінити, де ми перебуваємо зі спробою знайти невійськове рішення із часу анексії Криму", - вважає лідерка Зелених у Європарламенті Ребекка Гармс. На її думку, від самого початку було зрозуміло, що для ефекту від економічних санкцій потрібен час. "Нині економіка в Росії… перебуває в вільному падінні, якщо подивитися на рубль. Це пов'язано не лише з санкціями, але й із падінням цін на нафту", - каже вона. Адже росіяни, нагадує Гармс, робили ставку майже винятково на експорт енергоносіїв.

На її думку, європейці мають нині діяти двома шляхами: "По-перше, пояснити, що санкції тривають і всі "за" це, а по-друге, домовитися, що країни ЄС не мають укладати великих угод із Росією". Гармс наводить конкретні приклади: продаж німецької інфраструктури для видобутку газу російському концерну "Газпром" та контракт на постачання французького військового корабля типу "Містраль". На її думку, замість цього європейці мають разом підготуватися до того, щоб обходитися меншою кількістю російського газу: "Надзвичайне планування на зиму необхідне не лише Україні, а й усьому ЄС". Більше незалежності від російського газу - найважливіше, чого повинні досягти міністри закордонних справ країн ЄС, вважає євродепутатка.