Після чорнобильської катастрофи виникла необхідність контролю над територіями, які зазнали найбільшого забруднення - це міста Чорнобиль і Прип'ять. Через зараження довгоживучими радіонуклідами цю зону закрили для вільного доступу. Нині в Чорнобилі розташоване підприємство з управління зоною відчуження, там же проживає до 2800 працівників підприємств, що будують укриття для саркофага.

У 1970-х роках в Чорнобильському районі почалося будівництво першої атомної електростанції в Україні. Чорнобильська атомна електростанція (ЧАЕС) розташована в 3 кілометрах від Прип'яті і 18 кілометрах від Чорнобиля. ЧАЕС виробляла десяту частину електроенергії України. Повністю зупинили ЧАЕС тільки в кінці 2000 року. Зараз триває будівництво нового укриття над зруйнованим 4-им енергоблоком.

До аварії в Чорнобилі проживало 12,5 тисячі осіб, всі вони були евакуйовані через кілька днів після трагедії. На даний момент місто входить у 30-кілометрову зону відчуження і є її адміністративним центром. Персонал підприємств, що тут працюють, проживає в занедбаних багатоквартирних будинках Чорнобиля. При перетині кордонів зони відчуження всі зобов'язані проходити дозиметричний контроль.

Для ліквідації аварії було задіяно понад 600 тисяч осіб. Основним їх завданням було будівництво бетонного саркофага для 4-го енергоблоку. Під дією зовнішніх факторів і радіації старе укриття почало руйнуватися, що несе небезпеку - там досі зберігається близько 200 тонн радіоактивних речовин. Нова арочна споруда повинна повністю накрити саркофаг і дозволити його частковий демонтаж.

Через кілька днів після аварії відбулась евакуація населення з 30-кілометрової навколо Чорнобильської АЕС. З собою дозволяли брати тільки найнеобхідніше, обіцяли що за три дні всі повернуться додому. Але досі рівень радіоактивного зараження дуже високий, що не дозволяє зняти обмеження в зоні.

Через деякий час після аварії та евакуації частина місцевих жителів під різними приводами поверталися до рідних домівок. Цих людей стали називати "самоселами". На сьогоднішній день в зоні проживає близько 180 самоселів: 80 осіб у Чорнобилі і ще близько 100 в селах 30-кілометрової зони.

Самосели проживають в чотирьох селах Чорнобильської зони. Люди живуть на своїх хуторах, вирощують овочі та фрукти, збирають гриби в лісі і п'ють воду з колодязів. З комунальних послуг у них - тільки електрика. Раз на місяць листоноша розвозить пенсії, двічі на місяць приїздить мобільна продуктова крамниця. Зупиняється автолавка на подвір'ї в Марії Олександрівни (на знімку).

Щорічно Чорнобильську зону відчуження відвідує кілька тисяч туристів-екстремалів. До початку збройного конфлікту на сході України серед туристів-іноземців лідирували росіяни. Нині найбільше туристів - з Польщі, Чехії та США. На знімку - харчування туристів у службовій їдальні в Чорнобилі.

Возять туристів і на колишній радянський секретний об'єкт "Дуга-1" - це радіолокаційна станція для виявлення пусків міжконтинентальних балістичних ракет. Вона так ніколи й не вступила повноцінно в бойове чергування. Конструкція з антен - 700 метрів завдовжки і 150 метрів заввишки. Після аварії на ЧАЕС станцію законсервували, згодом частково демонтували й вивезли обладнання.

Місто розташоване на березі однойменної річки Прип'ять в 3 кілометрах від ЧАЕС. Саме воно піддалося найбільшому забрудненню через аварію. Населення Прип'яті складало 47,5 тисяч осіб, всі були евакуйовані наступного дня після катастрофи. Навіть після робіт з дезактивації рівень забруднення радіонуклідами залишається занадто високим, тому місто визнали непридатним для життя.

Атомоград Прип'ять мав стати гордістю радянської України. Для працівників ЧАЕС були створені максимально комфортні умови. Нині ж тут як у сюрреалістичному кіно: вулиці заросли деревами, вікна без шибок, у багатьох будівлях обвалилися внутрішні перекриття. Зараз у місті діє лише спецпральня, станція фторування і знезалізнення води, а також гараж спецтехніки ЧАЕС. У місті не проживає жодної людини.

Так званий "ковш смерті" - є однією з візитівок нинішнього міста Прип'ять. Ковш використовувався під час ліквідації наслідків аварії безпосередньо в четвертому енергоблоці ЧАЕС. Випромінювання від цього елемента техніки навіть у кількох метрах від нього перевищує норму в десять тисяч разів. Доторкатися до "ковша смерті" заборонено.

Через 30 років з дня катастрофи на Чорнобильській АЕС величезні площі довколо електростанції на території України та Білорусі досі залишаються знелюдненими. Причина цього - страх перед довготривалими наслідками ядерного викиду. Натомість тут відроджуються популяції вовків, оленів, птахів та інших тварин.

Багато різних тварин, як ось цей лис, були зняті мінським фотографом агенції Reuters Василем Федосенком. Reuters процитувала тодішню виконувачку обов'язків міністра екології та природних ресурсів України Ганну Вронську, яка зазначила , що "люди ніколи не зможуть там жити, це неможливо - навіть через 24 тисячі років".

Аварія сталася 26 квітня 1986 року, коли невдалий експеримент на атомній станції біля Прип'яті призвів до вибуху на четвертому енергоблоці. Його запустили лише за три роки до катастрофи. Величезна кількість радіоактивних речовин потрапила в атмосферу. Радіоактивна хмара простягнулася через усю Європу. Понад 100 тисяч людей евакуювали із зони відчуження та переселили.

Дослідники досі сперечаються відносно наслідків катастрофи для флори та фауни у регіоні. Зокрема, у світлі протиріччя між негативними ефектами від радіації та позитивними - від людської відсутності. Втім, схоже, що природу ніщо не може зупинити. Це демонструє стадо зубрів біля села Дронкі у Білорусі.

У 2014 році у програмі "60 Хвилин" на американському телеканалі CBS показали майже недоторкані руїни Прип'яті - покинутого українського міста, що неподалік кордону з Білоруссю, яке було домівкою для близько 50 тисяч людей. На фото - зруйновані фермерські будівлі біля білоруського села Погонне, яке розташоване у 30-кілометровій зоні відчуження.

Багато людей бояться тривалого радіоактивного впливу у такому середовищі на своє здоров'я. У березні білоруська нобелівська лауреатка Світлана Алексієвич розповіла DW: "Всі мої друзі, які померли за останні 10 років, хворіли на рак. Жоден день не проходить без того, щоб я почула від одного чи іншого знайомого про те, що хтось захворів на рак або помер від нього".

Вовк дивиться у камеру в покинутому селі Оревичі у Білорусі. Дані показують, що хоча різні види рослин та тварин продовжують населяти території довкола зупиненої атомної електростанції, рівень смертності серед них вищий за середній. Також вони частіше за інших мають пухлини та інші ускладнення. Видається, що вплив радіації різниться в залежності від виду.

"Це цілком очевидно, що спотворені зразки куди частіше зустрічаються у районах високого забруднення", - розповів DW біолог Тімоті Муссо. Він витратив роки, досліджуючи мутації у комах, птахів та мишей на територіях довкола Чорнобиля та Фукусіми, що в Японії. "Багато районів залишатимуться небезпечними століттями, навіть тисячоліттями", - додав він. На фото - лосі біля села Дронкі.

Орел сидить на даху школи у покинутому селі Тульговичі, що у близько 370 кілометрах на південний схід від Мінська. Після аварії території тодішньої Білоруської РСР отримали до 70 відсотків радіоактивних викидів. Понад 20 процентів сільськогосподарських угідь республіки були забруднені.

Через 30 років після трагедії досі нема точних даних про захворювання на рак, які спричинила Чорнобильська катастрофа, а також про опосередковано викликані нею смерті. Згідно з офіційними радянськими даними, безпосередньо від аварії загинула 31 особа. Проте повної картини немає і до сьогодні. Не існує навіть загальноприйнятої методики обліку впливу катастрофи на здоров’я людини.

Вивчення тварин, таких як цей дятел біля села Бабчин, привело вчених до висновку, що наслідки випромінювання передаються як по ланцюгу живлення, так і від одного покоління до наступного. У тварин, яких вивчали довкола Чорнобиля, частіше зустрічаються пухлини, катаракта та неврологічні дефекти, наприклад, зменшений розмір мозку.

Деякі вчені вважають, що певні види, які нині можна зустріти у зоні відчуження, не траплялися у цих районах до катастрофи. Проте ці заяви не були підтверджені, і більшість учених насторожено ставляться до них.