Жоден європейський політик не перебуває при владі так довго, як Міло Джуканович, навіть незмінний білоруський президент Олександр Лукашенко обіймає свою посаду менше років. За винятком двох невеликих перерв Джуканович починаючи з 1991 року був або президентом, або прем’єром Чорногорії - країни з 600 тисячами мешканців. При цьому цей можновладець завжди швидко й уміло підлаштовувався під вимоги часу: він був молодим комуністичним апаратчиком, супутником націоналіста-автократа Слободана Мілошевича, ідеологом від’єднання Чорногорії від Сербії та зрештою партнером Заходу, який хоче досягти вступу своєї країни до Євросоюзу та НАТО.

Противники зі всіх прошарків населення

У своєму нещодавньому виступі генсек Північноатлантичного альянсу Єнс Столтенберг схвалив прогрес, якого досягла Чорногорія, та пообіцяв дати до кінця року остаточну відповідь на питання, отримає країна "зелене світло" на шляху до вступу до НАТО чи ні. Експерти переконані, що рішення буде позитивним. Утім, незрозумілим залишається, чи вдасться урядові залучитися в цьому питанні підтримкою населення Чорногорії. Згідно з даними різних соцопитуваннях, більшість чорногорців із невеликою перевагою то підтримує, то висловлює свою незгоду зі вступом країни до Альянсу - залежно від того, хто і на чиє замовлення проводив те чи інше дослідження. "Частина противників вступу пояснює своє неприйняття НАТО військовою інтервенцією Альянсу до Сербії та Чорногорії 1999 року", - каже експертка Центру демократичних змін Міліса Ковачевич. Утім, вона переконана, що більшість населення вже раціонально розмірковує про Альянс.

Не в останню чергу і через це спірне питання сотні опозиціонерів тижнями не полишали наметове містечко в урядовому кварталі в столиці Чорногорії Подгориці. Вони вимагали відставки Джукановича, формування перехідного уряду та проведення позачергових виборів. Демонстранти являли собою досить різношерсту публіку - були серед них і прибічники опозиційного блоку "Демократичний фронт", і представники громадянського суспільства, але також і духовенство сербської православної церкви, яке не визнає від’єднання Чорногорії від Сербії.

Минулих вихідних у Подгориці пройшла вже друга поспіль масова акція протесту, в якій взяли участь близько п’яти тисяч демонстрантів. Один із лідерів "Демократичного фронту" Мілан Кнезевич заявив про історичне розпуття, на якому зараз перебуває країна. Утім, уряд поки що не погоджується іти на поступки опозиціонерам. Наступні планові вибори в країні мають відбутися наступного року.

Марко Мілачич - один із учасників антиурядових протестів у Чорногорії. Очільник неурядової організації "Рух за нейтралітет" виступає проти вступу його країни в НАТО. За його словами, "система Джукановича" виживає лише завдяки штучно зініційованим розколам суспільства. "Зараз усе стає дедалі більш очевидним, адже рішення, чи отримає Чорногорія запрошення на членство в НАТО, стає дедалі ближчим. Режим і підконтрольні йому ЗМІ через це намагаються переконати громадськість в уявних перевагах НАТО", - каже він з огляду на переважно однорідний медіаландшафт країни.

Протест проти безладу

Очільник уряду Джуканович вважає, що за протестами стоять "великосербські" та церковні кола. Власне метою демонстрацій він називає антидемократичне захоплення влади опозицією, унеможливлення інтеграції країни у західні структури, а також скасування чорногорської незалежності, сказав глава уряду в нещодавньому телевізійному інтерв’ю. Крім цього, організатори протестів заручилися підтримкою Москви, каже Дуканович, адже Росія, мовляв, хоче завадити зміцненню позицій НАТО на Балканах.

Подібними закидами Джуканович надто спрощує справжню ситуацію, відповідають йому опоненти. Адже, на їхню думку, не зовнішньополітичний вектор розвитку країни лежить в основі протестів, а радше погана економічна ситуація, корупція та несправедливе розподілення робочих місць у державних структурах, яке базується на лояльності до правлячої партії соціалістів. Середня зарплата у країні становить 480 євро, близько 15 відсотків громадян, згідно з офіційною статистикою, є безробітними. При цьому багато хто називає цю цифру заниженою. Занедбані заводи на гірській півночі країни свідчать про криміналізовану приватизацію під час так званого "переходу" до капіталізму.

Роками Джуканович відкидає будь-яку критику у свій бік, включно із закидами італійської прокуратури, яка назвала його особисто покровителем нелегальної контрабанди цигарок у 1990-тих роках. Невтішний стан правової держави та велику кількість і досі не розслідуваних нападів на критичних журналістів у Чорногорії час від часу критикує зокрема і Євросоюз.

Розкол у суспільстві

Низка скандалів, зухвальство та "брудні крадіжки" послабили позиції уряду в Подгориці, вважає відомий чорногорський письменник Андрей Ніколаідіс. Утім, нинішні протести він оцінює подібно до Джукановича і бачить у них передусім спробу зірвати набуття країною членства в НАТО. "Вступ до НАТО означатиме вихід із сербської та російської зон упливу. Це означало б радикальний цивілізаційний, політичний та культурний поворот", - написав письменник у своїй колонці на одному з регіональних інтернет-порталів.

Колумніст Благоє Граховач оцінює ситуацію по-іншому. Колишній генерал вважає, що значення протестів не можна зводити лише до дилеми довкола НАТО. Його висновок виглядає похмуро: "Для більшості громадян Міло Джуканович є символом абсолютного занепаду. Для іншої частини населення він - символ великого успіху, їхня надія та гордість. Чорногорія опинилася розділеною між двома протилежними групами - тими, хто за, та тими, хто проти Міло Джукановича. Громадяни є надзвичайно непримиренні у своїх поглядах", написав Граховач в опозиційній газеті Vijesti.

Те, що це розділене на два табори суспільство зрештою отримає право голосу й вирішить ситуацію, поки що видається малоймовірним. Позачергових виборів не буде, оголосив Джуканович, використавши момент, аби вчергове познущатися над опозицію, яка, за його словами, "вже чверть століття" як не може його перемогти. Непотрібним очільник чорногорського уряду вважає також і проведення у країні референдуму щодо вступу до НАТО.