Напередодні Чемпіонату світу з футболу в Росії у багатьох на Заході викликає побоювання запитання, чого чекати приїжджим уболівальникам від місцевих фанатів. Ще свіжі спогади про останній великий футбольний турнір, Євро-2016 у Франції, під час якого відбулися масові сутички за участю росіян та англійців у центрі Марселя. DW розповідає, як фан-рух у Росії змінився напередодні ЧС-2018 і чому багато російських фанатів можуть взагалі виїхати з країни на час мундіалю.

"Діалог з фанатами віддали на відкуп силовикам"

Росія здобула право на проведення мундіалю в грудні 2010 року. На церемонії оголошення країни-господарки турніру тодішній міністр спорту РФ Віталій Мутко розвеселив весь світ своєю славнозвісною промовою "Лец мі спік фром май харт". Але незабаром футбольним фанатам у Росії стало не до жартів. Приблизно в той самий час почав наростати тиск на них з боку правоохоронних органів, згадує в інтерв'ю DW засновник Telegram-каналу про фанатський рух "Міг вдома сидіти" Vlad MDS.

А після подій у Марселі російська влада остаточно "припинила діалог з фанатами і віддала його винятково на відкуп силовикам", розповідає в бесіді з DW голова Всеросійського об'єднання вболівальників (ВОВ) Олександр Шпригін. Так, після бійки фанатів "Спартака" і ЦСКА наприкінці січня 2016 року, коли напередодні хокейного дербі в районі будівлі Держархіву в Москві зійшлися близько 200 осіб, чи не вперше в Росії було порушено кримінальну справу з такого приводу. Раніше учасники фанатських бійок, зазвичай, відбувалися адміністративними штрафами.

Фанат в очах Кремля - ​​екстреміст або лояльний

Футбольний фанатизм у Росії зародився ще в радянський період, у 1970-ті роки, а після розпаду СРСР став стрімко набирати оберти. "Наприкінці 90-х бійки були безмежними. Лідери угруповань їхали на будівельний ринок і просили розпиляти сотню арматур по 80 см завдовжки. Перед бійкою їх роздавали. Часом навіть ножі використовувалися", - зазначає Олександр Шпригін. Тоді зіткнення були масовими, за участю сотень людей, і відбувалися в центрі міста. До початку "нульових" настав справжній розквіт фан-руху в Росії, констатує Шпригін.

Одночасно держава почала щільніше займатися темою футбольних фанатів. Незабаром після масових заворушень на Манежній площі в Москві в червні 2002 року через програш збірної Росії японцям на ЧС-2002 Держдума ухвалила закон про боротьбу з екстремізмом, який до цих подій піддавався серйозній критиці. Приблизно в той самий час відділ з питань боротьби з екстремізмом (до 2008 року - з питань боротьби з оргзлочинністю) звернув пильну увагу на футбольних уболівальників, розповідає Шпригін.

При цьому Кремль став вести роботу з фанатами і в іншому напрямку. "Була маса прикладів, коли влада намагалася вибудувати лояльні відносини з групами деяких команд, щоб використовувати їх для своїх цілей", - зазначає автор Telegram-каналу про фан-рух Vlad MDS.

Згадує про це і журналіст Михайло Зигарь у книзі "Вся кремлівська рать", описуючи зародження в 2005 році прокремлівського молодіжного руху "Наші", ініційованого тодішнім заступником голови Адміністрації президента Владиславом Сурковим у відповідь на українську Помаранчеву революцію: "У підмосковному санаторії, що належить Управлінню справами президента, відбувся перший з'їзд нового руху - там були активісти колишніх прокремлівських груп, студенти-активісти зі столичних вузів, а також представники об'єднань футбольних фанатів. Вони повинні були скласти основу "молодіжних загонів правопорядку".

Лісові битви, інформаційне підпілля та легалізація фанатів

У другій половині 2000-х футбольні фанати почали йти від прискіпливої уваги правоохоронних органів - у прямому сенсі слова - в ліс. Причому, за словами Олександра Шпригін, тодішні міліціонери це навіть відкрито заохочували: "Зараз таке складно уявити, але 15 років тому опер міг викликати лідерів фанатів і сказати: "Хлопці, сідайте в електричку, їдьте в ліс й один одного хоч повбивайте, це не наша зона відповідальності. А нам головне, щоб завтра під час дербі в місті, не дай бог, нічого не сталося".

Як наслідок фанатський рух розділився на "ультрас та навколофутбольників". Ультрас займаються активністю на стадіоні та банерами, а навколофутбольники - бійками. "Багато хто вважає, що це вже не зовсім фанатизм, а, грубо кажучи, окремий вид спорту. Люди 3-4 місяці не вилазять зі спортзалів, щоб потрапити на таку бійку, яка триває дві хвилини. При цьому учасники таких лісових битв часом не можуть назвати і п'ятьох гравців основного складу команд, за які вони б'ються", - каже співрозмовник DW.

Число тих, хто бився, теж стало обмеженим - найчастіше відбуваються так звані "забиви" (домовленості про бійку) в форматі від 10 до 30 осіб з кожного боку. Потрапити на них можуть тільки найбільш підготовлені після відбору лідерами рухів. Фанатська субкультура "пішла в інформаційне підпілля", підтверджує Vlad MDS. "Зараз багато записаних на відео бійок зберігаються у приватних колекціях на комп'ютерах, а викладаються через 5-6 років", - додає він.

Одночасно в другій половині 2000-х багато футбольних фанатів стали "легалізуватися", пояснює Олександр Шпригін, тобто створювати об'єднання. Він порівнює це з переходом на чиновницькі посади колишніх лідерів ОЗУ. В 2007 році було створено і Всеросійське об'єднання вболівальників. До цього Шпригін належав до фан-руху московського "Динамо" й очолював фан-клуб цього колективу. "З нами на постійному контакті був міністр спорту, ВОВ ввели в РФС (Російський футбольний союз - Ред.), з нами двічі зустрічався Путін, президенти ФІФА та УЄФА. Я був членом оргкомітету "Росія-2018" по Москві", - підкреслює він. Але в один момент все змінилося.

"Профілактика перед ЧС"

Голова ВОВ називає події в Марселі влітку 2016 року "точкою надлому". "ВОВ назвали винним у поведінці вболівальників у Франції та виключили з РФС", - нарікає Олександр Шпригін. Його організація на даний момент зовсім призупинила діяльність: "Що робити далі, будемо вирішувати вже після ЧС, коли ситуація нормалізується". З лідерами фанатських рухів в останні два роки регулярно проводять профілактичні бесіди як співробітники центру протидії екстремізму, так і ФСБ. "Не всі витримують, коли дзвінок з поліції, з карного розшуку та запрошують на бесіду, це триває систематично і відчувається певний "гачок", - пояснює голова ВОВ.

Він зазначає, що "свавілля" при цьому не відбувається, але "навіть за найнезначніше порушення на фанатів обрушується репресивний апарат і процесуальні механізми". У разі порушень на стадіонах або за межами арен проводяться серійні обшуки, затримання, допити, заводяться кримінальні справи. "Це така профілактика напередодні ЧС", - резюмує співрозмовник DW.

За словами засновника Telagram-каналу "Міг вдома сидіти", у російських правоохоронних органах уже давно сформовані списки всіх активних фанатів. Крім того, в осередки футбольних фірм (угруповання радикальних фанатів), очевидно, почали просочуватися люди, пов'язані з правоохоронними органами. "Поліція і більш серйозні органи якимось чином стали дізнаватися про дуже багато бійок, які заздалегідь готуються", - продовжує Vlad MDS.

Іноземці - на ЧС в Росію, російські фанати - з Росії?

В результаті тиску з боку силовиків багато фанатів "пішли з движухи, відійшли від справ", констатує засновник Telagram-каналу про фан-рух. За останні роки багато регіональних фанатських груп стали заявляти, що вони припиняють свою діяльність, "поки не спаде підвищена увага правоохоронних органів". Цілком ймовірно, що чимало представників російського фан-руху взагалі опиняться за кордоном під час ЧС-2018. "Наскільки я знаю, багатьом фанатам рекомендували на час ЧС провести відпустку за межами Росії, щоб у них було алібі, якщо раптом стануться якісь сутички", - розповідає Vlad MDS. Чув про подібні розмови й Олександр Шпригін.

Співрозмовники DW сходяться на думці, що серйозних зіткнень під час мундіалю очікувати не варто. "Скрізь, де є футбол, спорт, емоції та масові заходи, можуть бути якісь локальні сутички", - відзначає голова ВОВ. Однак великі бійки, як у Марселі, "неможливі за існуючого рівня безпеки", впевнений він. "Російська поліція буде по-іншому реагувати, ніж поліція в Марселі, яка просто спостерігала за тими, хто б'ється. У нас в принципі не дадуть навіть у великі групи збиратися", - припускає Шпригін.

"Не знаю, що має зараз змусити хоч одне угруповання російських фанатів настільки втратити розум, щоб під час ЧС, який буде, напевно, таким, який найбільше охороняють, зіткнутися з кимось на центральній площі міста. Думаю, це точно неможливо", - погоджується і Vlad MDS.

Російський хуліганізм перемістився в Європу

Негативний імідж російських уболівальників, що склався в останні роки в Європі, може бути пов'язаний з трендом серед фанатів з Росії "приїхати в Європу, побешкетувати і непоміченими повернутися", як формулює Олександр Шпригін.

"У декого є таке уявлення, що в Європі завжди можна злитися з натовпом, пронести на стадіон те, що в Росії вже важко пронести, можна пити алкоголь на вулиці, робити все, що хочеш. Відчуття відносної безкарності, - підсумовує автор Telagram-каналу "Міг вдома сидіти". - Людям зараз зручніше робити це в тихій і мирній Європі, ніж зв'язуватися з російськими реаліями, де всі розуміють, чим це загрожує".